РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     24 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Адаменко О.Г.

                                                      Суддів: Руснак А.П.

Павловської І.Г.

                     При секретарі: Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну  справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська», треті особи – виконавчий комітет Білогірської міської ради, ОСОБА_7, про зобов’язання  підключити до мережі водопостачання, відшкодування моральної шкоди та витрат на санаторно-курортне лікування, за апеляційною скаргою   Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» на рішення  Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 листопада 2009 року,

                                                        ВСТАНОВИЛА:    

22 червня 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до КРП «ВПВКГ м. Білогірська», треті особи – виконавчий комітет Білогірської міської ради, ОСОБА_7, про зобов’язання  підключити до мережі водопостачання,  відшкодування моральної шкоди та витрат на санаторно-курортне лікування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником 69/100 часток будинку АДРЕСА_1.   ОСОБА_7 є співвласником цього будинку і їй належить 31/100 його частка.  ОСОБА_5 є власницею будинку АДРЕСА_2. ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 є споживачами послуг з постачання води, які надаються КРП «ВПВКГ  м. Білогірська». Водопровідна труба, по якій вони отримують воду, знаходиться у спільній частковій власності  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і проходить по  земельній ділянці, порядок користування якою не визначений.  ОСОБА_5 отримує воду шляхом підключення  до водопровідної труби ОСОБА_6 13 травня 2009 року працівниками КРП «ВПВКГ м. Білогірська»  в присутності ОСОБА_7 було відключено дворову мережу водопостачання будинку АДРЕСА_1 від централізованої системи. У порушення вимог пунктів 3, 5 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», ст. ст. 7, 23  Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» позивачі  про таке відключення попереджені не були. Крім того, відключення було проведено на підставі заяви ОСОБА_7 про непридатність до використання внутрішньої водопровідної  мережі її частини домоволодіння, яка не відповідає дійсності. Тобто, підстав для відключення не було. У зв’язку з відключенням від водопостачання їм було завдано моральну шкоду у розмірі 10000 грн.  кожному, оскільки вони тривалий час знаходились без води. Крім того ОСОБА_5 понесла витрати  на санаторно-курортне лікування.

Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 листопада 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з КРП «ВПВКГ м. Білогірська»  на користь ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди  по 5000 грн. кожному і  витрати на оплату юридичної допомоги в сумі 1500 грн., а також  судовий збір в сумі 17 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. на користь держави.

Додатковим рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від 26 січня 2010 року відмовлено у решті позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_6

     КРП «ВПВКГ м.Білогірська» подало  апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог скасувати і  ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись  на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими; неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, відповідач зазначає,  що суд не застосував до спірних правовідносин  Закон України «Про житлово-комунальні  послуги», Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», Постанову Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року  «Про затвердження правил надання послуг  з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», якими регулюються правовідносини між  водоканалом і споживачами.

     Крім того, суд не врахував що дії водоканалу були законними, оскільки позивачі мали заборгованість за послуги з водопостачання, а відключена труба була непридатна до експлуатації,  що підтверджується поясненнями самих позивачів, їх заявою   про намір замінити трубу  на нову  та іншими доказами, що є у справі.

     У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів за довіреністю – ОСОБА_8 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     Обґрунтованим  є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Згідно з частиною 1 ст.  303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді  першої інстанції.

     Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

     Відмовляючи у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_6 про зобов’язання підключити будинок до мережі водопостачання і стягнення витрат на санаторно-курортне лікування, суд виходив з того, що відповідач до ухвалення рішення суду добровільно здійснив таке підключення, а необхідність проходження ОСОБА_5  санаторно-курортного лікування не пов’язана з відключенням відповідачем водопостачання в її будинку.

     В цій частині основне і додаткове рішення суду не оскаржуються, а тому відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України не перевіряються.

     Задовольняючи  позовні вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. кожному, суд виходив з того, що відповідач протиправно відключив їх будинки від водопостачання. У зв’язку з цим  позивачі тривалий час не мали можливості користуватися водою, що завдало їм моральної шкоди. Оскільки шкода завдана з вини відповідача, він має її відшкодувати на підставі ст. 1167 Цивільного кодексу України.

     З таким висновком суду не може погодитися колегія суддів, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.

     З матеріалів  справи дійсно вбачається, що відповідач 13 травня 2009 року здійснив  відключення будинків позивачів від водопостачання з порушенням встановленого законом порядку і без достатніх підстав, внаслідок чого вони зазнали незручностей і були вимушені докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

     Проте, правильно встановивши обставини справи, суд застосував до спірних правовідносин закон, який не поширюється на ці правовідносини.

     Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу  України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

     Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

     Згідно з вимогами частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

     Задовольняючи частково позовні вимоги про  відшкодування моральної шкоди, суд керувався  ст. 1167 Цивільного кодексу  України.

     Проте,  ця норма застосовується у разі заподіяння шкоди  особі, яка не перебуває із заподіювачем у інших зобов’язальних відносинах, або у разі заподіяння шкоди  незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних правовідносин.

     Пунктом 2.1. «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 жовтня  2008 року за № 936/15627, передбачено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

     Згідно з частиною 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне  водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

     Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

     Згідно з вимогами  ст. 611 Цивільного кодексу  України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

     Законами, що регулюють правовідносини з приводу постачання фізичним особам питної води, не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання будь-якою із сторін.

     Відповідно до пункту  5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законом.

     Отже,  підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1167 Цивільного кодексу України відсутні, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

     У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні і передбачені частиною 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України підстави для відшкодування позивачам за рахунок відповідача  витрат на оплату юридичної допомоги.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди і розподілу судових витрат,  відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

     На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України на користь держави підлягає стягненню з ОСОБА_6 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 18 грн. 50 коп., а з  ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в сумі 18 грн. 50 коп.

     Крім того, з ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на користь КРП «ВПВКГ м. Білогорська» підлягає стягненню на відшкодування судових витрат по 22 грн. 75 коп. з кожного.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст.  313, 314, 316, 317  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

                                                            ВИРІШИЛА:

     Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Білогірська»  задовольнити.

     Рішення  Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від 25 листопада 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5  і ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди і в частині розподілу судових витрат скасувати.

     Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 і  ОСОБА_6  про відшкодування моральної шкоди відмовити.

     Стягнути з ОСОБА_6  на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

     Стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6  на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  в сумі 18 грн.  50 коп.  з кожного.

     Стягнути з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» на відшкодування судових витрат по 22 грн. 75 коп. з кожного.

     Рішення  апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

     Судді:  Адаменко О.Г.                    Руснак А.П.                   Павловська І.Г.