Справа № 22ц-984/2010 Головуючий у 1 інстанції – Деркач О.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова на постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова про визнання бездіяльності протиправною та зобов”язання здійснити перерахування доплати(підвищення) до пенсії дитині війни, -
в с т а н о в и в :
Постановою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Новозаводському районі м.Чернігова та зобов”язано відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_5 відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та забезпечити його виплату за період з 04 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що підвищення до пенсії позивачу виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, та згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки будь-які дії відповідача щодо призначення підвищення до пенсії в іншому розмірі, ніж той, що визначено п.8 зазначеної постанови КМ України, суперечили б Конституції України, Закону про Державний бюджет України та Бюджетному Кодексу України.
Крім того, ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тому апелянт вважає свої дії щодо відмови в проведенні підвищення пенсій дітям війни правомірними з причини відсутності у нього самого об”єкту спору- коштів Державного бюджету України.
Також судом не враховано, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.4).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”- дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Посилання апелянта на відсутність у нього для даної виплати коштів Державного бюджету не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов”язків виходять за межі заявлених вимог.
Щодо посилання апелянта на правомірність своїх дій по виплаті позивачу підвищення до пенсії згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами.
Також апеляційний суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов”язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Щодо посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі №2-25/2009 про застосування мінімального розміру пенсії за віком, то апеляційний суд враховує, що конституційне провадження у даній справі не відкривалось і, відповідно, рішення не ухвалювалось, а зазначення Конституційного Суду України про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни не може бути підставою для скасування постанови суду, враховуючи вищезазначене.
Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу належить відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м.Чернігова– відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: