Справа № 2-а –183/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2010 р. м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючої судді Сікорської Н.І.
при секретарі Петиш Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,
в с т а н о в и в:
26 .11.2009 р. позивач звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, мотивуючи заявлені вимоги тим, що він має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», щомісячно, починаючи з січня 2006 року має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але всупереч вимогам діючого законодавства Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим перерахунок пенсії не здійснює та виплату не проводить. З огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, позивачка вимагає поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити нарахування та виплату вказаної допомоги з 01.01.2009 р. по 31 листопада 2009 р. в сумі 5086 грн.
Позивач до суду не з’явився, просив справу розглянути у його відсутності, не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим до суду не з’явився, у задоволенні позову просив відмовити оскільки позивачка не перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим.
Ухвалою суду від 04.02.2010 р. по справі у якості другого відповідача було залучено Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленим про дату час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні місцевим загальним судам і адміністративним судам.
Згідно з ч. 1 ст. 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.
Згідно з п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 105 КАС адміністративний позов може включати вимогу про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, а так само інші вимоги на захист прав, свобод або інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 10 Закону України « Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України « Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та Управління Пенсійного фонд України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. ст. 2, 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18.11.2004 р. дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 21 .03.1945 року, що підтверджується копією паспорту ( а.с. 4), та є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( а.с. 6).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195- 1V від 18.11.2004 року.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Згідно з ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Як убачається з довідки відповідача, розмір виплат спірного підвищення до пенсії позивачеві складав: з січня 2009 по листопад 2009 р .р. ( включно) – 49 гривень 80 копійок, щомісячно.
З оглядом на зазначене, суд дійшов до висновку, що у період з 01.01.2009 р. по 30 .11.2009 рр. розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ж фактично виплачувалося у заниженому розмірі.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно до чч.3,4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії позивача передбачені ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим.
Таким чином, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві відповідно до діючої у період з 01 .01.2009 – по 30.11.2009 р.р. редакцією ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як зазначалося судом вище, повинен був складати: 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вихідним критерієм обрахування підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з жовтня – 498 грн.
Отже, суд вважає, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії виходячи з наступного:
з січня 2009 р. по листопад 2009 року – 1195 грн. 20 коп. ( 489 грн. х 30%* 8), але ж фактично за вказаний період було виплачено 398 грн. 40 коп., тобто недоплачена сума складає 796 грн. 80 коп. та підлягає до виплати позивачеві.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку, що діями Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин, у зв’язку з чим дії УПФУ є незаконними та протиправними у частині щодо виплати позивачеві у період з 01 .01.2009 по 30 .11.2009 р.р. ( включно) щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі та покладення та відповідача обов’язків нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період з 01 .01.2009 р. 30.11.2009 рр. (включно) як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 796 грн. 8 0 коп. У задоволенні решти позовних вимог, позивачеві слід відмовити, з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження.
Керуючись 2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 ро
ку положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року», ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, ст. 10 ЗУ « Про пенсійне забезпечення», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ст. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. 8, ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 3 ст.18, ч. 3 ст. 94, ч. 2 ст. 99, ст. 100 , ч. 3 ст. 122, 104,105, 159-163 КАС України ,суд,-
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 21 .03.1945 року народження, на 30% мінімального розміру пенсії з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2009 року (включно) у розмірі 796 грн. 8 0 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: