АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-423-10 Головуючий у 1-й інстанції: Пантилус О.П. Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - комунальне підприємство «Нерухомість-П» Приазовської районної ради Запорізької області, про виключення із спадкової маси померлого Ѕ частини домоволодіння та визнання права власності на неї, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3 про виключення із спадкової маси померлого Ѕ частини домоволодіння та визнання права власності на неї.
В позовній заяві зазначала, що вона з 23 серпня 1979 року по 21 лютого 2006 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер. За час шлюбу ними був придбаний житловий будинок з господарськими спорудами (чотирьох сараїв, льоху, вбиральні, водогону, паркану) по АДРЕСА_1, вартістю 41920 грн. До моменту смерті ОСОБА_8 між ними спору з приводу поділу сумісно нажитого майна не виникало, оскільки вона весь час проживала в цьому будинку, однак після його смерті відповідачами як спадкоємцями подані заяви про прийняття спадщини. Вважає, що Ѕ частина спірного будинку належить їй на праві власності і не повинна входити до спадкової маси.
Посилаючись на викладене, просила суд виключити із спадкової маси померлого ОСОБА_8 та визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1.
Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - комунальне підприємство «Нерухомість-П» Приазовської районної ради Запорізької області.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2009 року позов задоволено.
Виключено зі спадкової маси померлого ОСОБА_8 Ѕ ідеальну частину житлового будинку та господарських споруд (чотирьох сараїв, льоху, вбиральні водогону, паркану), розташованих по АДРЕСА_1, вартістю 20960 (двадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ ідеальну частину житлового будинку та господарських споруд (чотирьох сараїв, льоху, вбиральні водогону, паркану), розташованих по АДРЕСА_1, вартістю 20960 (двадцять тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_3 і її представника , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірний житловий будинок перейшов у власність ОСОБА_8 в 1989 році ,оскільки ОСОБА_8 набув будинок в період шлюбу, це майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому ОСОБА_4 має право на Ѕ частину .
При ухваленні рішення суд керувався ст.ст.57,68,69,,70,72 СК України, ст.372 ЦК України 2004 року.
Однак до таких висновків суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Посилання суду на ст.ст.57,68,69,70,72 СК України, ст.372 ЦК України 2004 року безпідставне, оскільки зазначені норми набрали чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст . 22 КпШС України,який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
За змістом ст.ст.22,24 КпШС України, належність майна на засадах спільної сумісної власності подружжя повинна визначатися не тільки фактом перебування у шлюбі, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.
В порушення вимог статей 213,214 ЦПК України суд зосередився виключно на презумпції виникнення права спільної сумісної власності подружжя та з цих підстав задовольнив позов , однак не звернув уваги на вимоги статей 22,24 КпШС України щодо необхідності встановлення не тільки часу набуття спірного майна, а підстав та джерела його придбання.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала про те, що будинок належав її чоловіку ОСОБА_9, а після його смерті будинок був зареєстрований за її сином ОСОБА_8. Будинок був побудований у 1950 році до укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, під час перебування у шлюбі вони ні трудових, ні грошових затрат в будівництво не вкладали.
Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_4 і ОСОБА_8 перебували у шлюбі з 25 серпня 1979 року по 10 лютого 2006 року. Спірний будинок побудовано у 1950 році батьком ОСОБА_8 ОСОБА_9. і виконавчим комітетом Приазовської Ради депутатів трудящих 3 січня 1966 р. видано свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, в якому посвідчувалося , що будинок належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_9 (а.с.22). ОСОБА_9 помер у грудні 1988 року. 10 серпня 1989 року було проведено перереєстрацію права власності на цей будинок на підставі рішення виконавчого комітету Приазовської селищної ради народних депутатів від 20 березня 1989 року №76, за яким ОСОБА_8 видано нове свідоцтво про право власності на указаний будинок зі спорудами від 10 серпня 1989 року замість попереднього. Дане свідоцтво не оспорено і ніким не заявлялися права на майно колишнього колгоспного двору.
ОСОБА_4 заявила позов про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку у спільному майні подружжя , а не з підстав набуття нею права власності на частину майна колгоспного двору, тому обставини щодо часу ,підстав припинення колгоспного двору та його склад не входять у предмет доказування по даній справі. У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог. Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України визначати підстави позову є виключним правом позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалася лише на те, що свідоцтво про право власності на будинок ОСОБА_8 видано під час перебування їх у шлюбі . Проте не довела той факт , що будинок набутий подружжям внаслідок їх спільних матеріальних чи трудових затрат .
З урахуванням часу побудови будинку, належності його ОСОБА_9 за свідоцтвом про право власності , положень ст.ст.22,24 КпШС, сам по собі той факт , що після смерті ОСОБА_9 свідоцтво про право власності на будинок видано ОСОБА_8, з яким на той час позивачка перебувала у шлюбі , не може бути підставою для визнання будинку об’єктом спільної сумісної власності подружжя , тому не має підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину будинку та виключення цієї частини із спадщини , яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті ОСОБА_8
Неправильне застосування норм матеріального права , порушення норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню за п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2009 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, про виключення із спадкової маси померлого ОСОБА_8 Ѕ частини домоволодіння та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку та господарських споруд , розташованих по АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: