Справа № 22-ас-94 2007 року                      Головуючий суддя у І інстанції - Куцоконь Ю.П.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 березня 2007 року                                                                                                               місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.

сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду від 26 грудня 2006 року у справі за ад­міністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівному про перерахунок пенсії,

встановила:

Постановою Рівненського міського суду від 26 грудня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю у задоволенні його адміністративного позову до Управ­ління Пенсійного фонду України в м. Рівному про перерахунок пенсії, який позивач просив відповідача провести за правилами частини 4 ст. 42 Закону України "Про загаль-нообов"язкове державне пенсійне страхування".

В поданій на це судове рішення апеляційній скарзі позивач, вважаючи такий ви­сновок місцевого суду незаконним, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Судом встановлено, що позивачу, який після виходу на пенсію продовжував пра­цювати до 16 лютого 2004 року, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечен­ня" з 31 січня 1997 року була призначена пенсія за віком, яка 25 листопада 2003 року була перерахована йому на підставі поданої заяви по стажу, азі січня 2004 року пере­рахована у зв"язку з набранням чинності Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

7 і 31 липня 2006 року позивач, посилаючись на ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" і на спільний лист-роз"яснення Міністерства праці та соціальної політики України і Пенсійного фонду України від 23 березня 2006 року, зазначаючи, що останній перерахунок його пенсії був проведений бі­льше двох років тому, просив відповідача провести черговий перерахунок раніше при­значеної йому пенсії у зв"язку із збільшенням його страхового стажу у зв"язку з тим, що

2

він продовжив працювати після останнього перерахунку пенсії, який був здійснений 1 січня 2004 року, - до 16 лютого 2004 року.

Відмовляючи позивачу у задоволенні цієї його заяви, відповідач виходив з того, що згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призна­чення пенсії. Оскільки позивач після попереднього перерахунку пенсії повних два роки не відпрацював, то права на черговий перерахунок пенсії не набув.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке застосування зазначеної норми закону є правильним, у зв"язку з чим позовні вимоги по­зивача підлягають відхиленню з підстав, які викладені в постанові місцевого суду.

Правильність такого застосування ч. 4 ст. 42 згаданого Закону в подальшому була підтверджена Верховною Радою України в Законі України "Про державний бюджет України на 2007 рік", згідно зі ст. 102 якого перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" про­вадиться з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Тому з урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з"ясувавши всі дійсні обставини справи, при­йшов до цілком правильного висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 у задо­воленні його позову.

Керуючись ст.ст. 11, 138, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Рівненського міського суду від 26 грудня 2006 року залишити без змі­ни.

Ухвала Постанова Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прого­лошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.