Справа № 22-171/ 2007 р. головуючий у 1-й інст.- Олійник П.В.
Суддя-доповідач - Григоренко М.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого судді - Собіни І.М., суддів - Григоренка М.П.(доповідач), Оніпко О.В., при секретарі судового засідання - Томашевській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Рівненська філія Приватбанку про визнання права власності на 1/2 частину квартири, встановлення порядку користування квартирою і стягнення компенсації за користування більшою частиною жилої площі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Рівненської філії Приватбанку, про визнання квартири особистою приватною власністю, за участю позивача-відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, відповідача-позивача ОСОБА_2 та її представника-адвоката ОСОБА_4,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.
2
Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач-відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляції зазначає, що дане рішення є незаконним, так як його висновки не відповідають обставинам справи і воно було ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 60, 61 Сімейного Кодексу України, ст.368 ЦК України, ст. 16 Закону України „ Про власність" та наявним у справі доказам, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що він не має права власності на 1/2 частину жилої площі квартири №НОМЕР_1 по вулиці АДРЕСА_1, яка була придбана на ім'я відповідача, під час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі.
В зв'язку із чим, позивач ОСОБА_1 просить апеляційний суд рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов повністю задовольнити, визнавши за ним право власності на 1/2 частину спірної жилої площі, з визначенням порядку користування спірною квартирою, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
В ході апеляційного розгляду даної цивільної справи ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали повністю і, наполягаючи на її задоволенні, дали пояснення, які за змістом відповідають змісту самої апеляційної скарги та наведеному в описовій частині даного рішення.
ОСОБА_2 та її представник з приводу поданої апеляційної скарги заявили, що рішення суду першої інстанції вони вважають законним і обґрунтованим, оскільки спірна квартира ОСОБА_2 була придбана на власні кошти та за рахунок оформленого на своє ім'я банківського кредиту, в той час коли між нею та позивачем фактично шлюбних відносин вже не існувало і вони проживали окремо, що зокрема підтверджується і ухвалою Рівненського апеляційного суду, а тому вони просять апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
3
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, послався на пункт 6 статті 57 СК України, яка передбачає, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а в якості доказів даних обставин справи поклав в основу рішення:
- свідчення свідка ОСОБА_5, яка показала, що всі
питання по укладенню договору купівлі-продажу
квартири з нею вирішувала лише ОСОБА_2.;
- ухвалу Рівненського апеляційного суду від 15
листопада 2005 року, згідно якої нібито було
встановлено факт припинення шлюбних відносин між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2003 року,
- свідчення свідка ОСОБА_6, який показав, що передавав ОСОБА_2 від її матері 2000 доларів США на придбання квартири, а докази надані позивачем ОСОБА_1, на обґрунтування заявлених позовних вимог, до уваги не прийняв.
Однак, колегія суддів вважає, що висновки даного рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.
Згідно ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, моментом припинення якого, відповідно до вимог ст. 114 того ж Кодексу, рахується день набрання чинності рішення суду про його розірвання.
Відповідно до рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 23 вересня 2005 року, яке набрало законної сили з 15 листопада того ж року ( а.с. 18), шлюб зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 квітня 1992 року було розірвано.
4
З ксерокопії свідоцтва про розлучення (а.с.48) видно, що розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано Костопільським районним відділом РАЦС 15 грудня 2005 року.
Частина 2 статті 60 СК України та стаття 16 Закону України „Про власність" закріплює, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.
З долученої до справи ксерокопії договору купівлі -продажу квартири №НОМЕР_1 по вулиці АДРЕСА_1, покупцем по якому являлась ОСОБА_2, видно, що даний договір останньою було укладено 11 листопада 2003 року, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1
А тому, на переконання апеляційного суду, наведені вище докази дають достатні підстави вважати, що придбана відповідачем ОСОБА_2 11 листопада 2003 року спірна квартира, являється спільною власністю останньої та позивача ОСОБА_1
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю підлягає залишенню без задоволення, оскільки остання, у відповідності до пункт 6 статті 57 СК України, не надала переконливих і достатніх доказів того, що придбала цю квартиру під час окремого проживання з відповідачем ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Зі змісту ухвали Рівненського апеляційного суду від 15 листопада 2005 року дійсно вбачається, що апеляційний суд при постановленні даної ухвали констатував, що сім'я між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розпалась з 2003 року і з цього часу останні не ведуть спільне господарство, не підтримують подружні стосунки та проживають окремо.
Але, апеляційний суд при постановленні даної ухвали вказав тільки рік, з якого між позивачем та відповідачем були фактично припинені шлюбні відносини, без зазначення більш конкретної дати.
5
В той же час, в справі міститься ряд письмових доказів на підставі яких є можливість встановити більш точну дату до якої шлюбні відносини між сторонами у 2003 році можна вважати ще не були припиненні і спірна квартира була придбана під час їх спільного проживання в шлюбі, а саме:
нотаріально засвідчена згода ОСОБА_1 від 19 листопада 2003 року ( а.с. 27) на заставу його дружиною ОСОБА_2 спірної квартири;
· кредитний договір між банком та відповідачем, від 19 листопада 2003 року ( а.с. 44), з якого вбачається, що позивач, як співвласник спірної квартири, надавав ОСОБА_2. згоду на її заставу.
· довідка про доходи позивача ОСОБА_1 ( а.с. 74) за період з 9 липня по 8 вересня 2003 року, яку відповідач ОСОБА_2 надавала банку в пакеті документів для отримання кредиту.
Крім того, доводи позивача ОСОБА_2 на обґрунтування своїх позовних вимог спростовуються і іншими наявними у справі доказами, зокрема:
- довідкою з місця проживання ОСОБА_1 від 4 квітня
2006 року ( а.с. 26), згідно якої останній на той час разом зі
своєю дружиною та сином проживав в квартирі №НОМЕР_1 по
вулиці АДРЕСА_1;
рішеннями Костопільського району Рівненської області від 25 січня та 9 червня 2006 року ( а.с. 19, 101), якими було підтверджено право позивача на користування спірною квартирою, яка була придбана під час шлюбу з відповідачем;
- ксерокопіями квитанцій про перерахування ОСОБА_1. на ім'я ОСОБА_2 грошових коштів протягом 2001- 2002
років (а.с. 80-87);
· довідкою з КП „Костопількомуненергія" від 31.07.2006 року (а.с. 89), згідно якої оплата комунальних послуги за спірну квартиру здійснювалась з урахуванням пільг ОСОБА_1, як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС;
довідкою з Управління праці та соціального захисту населення від 26 липня 2006 року ( а.с. 87) про те, що протягом 2004-2005 років ОСОБА_2 отримувала за
6
довіреністю грошові кошти, належні ОСОБА_1, як ліквідатору аварії на ЧАЕС.
Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спірною квартирою і стягнення компенсації за користування більшою частиною жилої площі, то дані вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі висновку спеціаліста Рівненського обласного БТІ від 14 березня 2006 року про встановлення дійсної вартості загальної площі і кожної кімнати окремо та можливих варіантів розподілу квартири №НОМЕР_1 по вулиці АДРЕСА_1, згідно якого поділ даної квартири на дві окремі рівні частини з технічної точки зору є неможливим і є лише один можливий варіант спільного користування нею двома співвласниками, а також приймаючи до уваги відсутність на це згоди сторін, суд вважає за необхідне відповідно до плану квартири ( а.с.17) закріпити за позивачем ОСОБА_1 кімнату під № З та лоджію під № аі, а за відповідачем ОСОБА_2 кімнати під №№ 7 і 8 та лоджію під № а2, коридор, кухню, ванну і вбиральню залишити у спільному користуванні сторін.
Вимога позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь компенсації за користування більшою частиною жилої площі в розмірі 5428 грн. 50 коп. не підлягає задоволенню, оскільки на утриманні відповідача ОСОБА_2 знаходиться дитина, батьком якої являється позивач, а розмір аліментів, які останній сплачує на утримання цієї дитини, є недостатнім для забезпечення її фізичного та духовного розвитку, а тому на цій підставі та у відповідності до ст. 70 СК України, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити частку позивача ОСОБА_1 у спірній квартирі до 46U00.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,316 ЦПК України, колегія суддів, -
7
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 12 грудня 2006 року по даній цивільній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Рівненська філія Приватбанку, задовільнити частково, визнати за ним право власності на частину квартири №НОМЕР_1 по вулиці АДРЕСА_1, в розмірі 46\100 часток.
Встановити порядок користування спірною квартирою, згідно якого за позивачем ОСОБА_1 закріплюється кімната під № 3 та лоджія під № а1, а за відповідачем ОСОБА_2 закріплюється кімнати під №№ 7 і 8 та лоджія під № а2, коридор, кухня, ванна і вбиральня залишаються у спільному користуванні сторін.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Рівненська філія Приватбанку, про визнання квартири особистою приватною власністю, залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 991 грн. 99 коп. та на користь позивача ОСОБА_1 230 грн. в рахунок відшкодування судових витрат понесених у зв'язку із розглядом даної справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, при цьому воно може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня набрання ним законної сили.