Справа №2-349/1 0

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 березня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді      -     ОСОБА_1

при секретарі -                 Михавко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про вселення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить вселити його у  квартиру АДРЕСА_1.

Позов мотивує тим, що  йому та відповідачам належить на праві спільної часткової власності приватизована квартира АДРЕСА_2. Дана квартира знаходиться в одноповерховому будинку і складається з двох житлових кімнат площею 30,4 кв.м. та кухні, загальна площа квартири становить 50,0 кв.м. До приватизації даної квартири в ній проживали він, його колишня дружина ОСОБА_3 та їхня дочка ОСОБА_4 Після приватизації - до них переїхала проживати донька дружини – ОСОБА_5 Влітку 2001 року, перед від’їздом за кордон, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про його виселення. Однак, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 22.10.2001 року провадження у даній справі було закрито у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог. Весною 2002 року ОСОБА_3 виїхала на заробітки в Італію, забравши, згодом, з а собою їхню дочку – ОСОБА_4 З цього часу він залишився проживати у спірній квартирі із ОСОБА_5 Восени 2006 року в останньої народилася друга дитина, після чого вона попросила його тимчасово перейти проживати на дачу по вул.Спортивній. Він погодився, розуміючи, що для проживання її сім’ї дана квартира є замалою. Восени 2008 року він довідався, що ОСОБА_5 у спірній квартирі вже не проживає, а поселила туди квартирантів. У період з листопада 2008 року по червень 2009 року він неодноразово приходив до вказаного житла, однак, там нікого не було і ключів у нього теж немає. Тому вважає, що відповідачі порушують його конституційні права на власність та на житло.    

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що восени 2009 року двері його квартири відчинили невідомі йому особи, які представились квартиронаймачами даного житла, а у квартиру його не впустили. Представник позивача ОСОБА_6 доповнила, що позивач жодного іншого житла, яке б належало йому на праві власності, не має, вже декілька років поспіль проживає у своїх пристарілих батьків та знайомих. Вважає, що відповідачі грубо порушують конституційне право позивача на житло та безпідставно позбавляють його законної власності.  

Представник відповідачів ОСОБА_7   в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що спірна квартира отримана ОСОБА_3 згідно рішення Дрогобицької міської ради, однак, приватизована чотирма співвласниками, у тому числі і позивачем . ОСОБА_3 неодноразово зверталася в міліцію про побиття її зі сторони позивача та зловживання ним спритними напоями. Перед виїздом за кордон ОСОБА_3  усно домовилася з позивачем про те, що останній переїде проживати на дачу, яка їй належить на праві приватної власності, взамін його частки у квартирі. Однак, юридично дана угода оформлена не була. 05.12.2008 року через недбалість позивача дачний будиночок згорів, що підтверджується довідкою Дрогобицького районного відділу ГУ МНСУ у Львівській області. У даний час від імені ОСОБА_3 вона звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків ОСОБА_2 У спірній квартирі проживають її знайомі з вересня 2009 року, які у своєму житлі проводять ремонтні роботи. Позивача допускати до квартири вона наміру не має, оскільки там зберігаються речі відповідачів, які в даний час перебувають за кордоном. Факту належності частини квартири ОСОБА_2 не заперечує, але вважає, що через зловживання останнім спиртними напоями він може спричинити відповідачам матеріальні збитки.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши письмові докази справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі свідоцтва на право власності на квартиру від 10.11.1999 року та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2008 року, квартири АДРЕСА_3 є у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_2

З копії ухвали місцевого Дрогобицького міського суду від 22.10.2001 року вбачається, що цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення провадженням закрита.  

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.4 ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.383 Цивільного кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання .  

Таким чином, суд прийшов до переконання, що позивач, не маючи у власності іншого житла, будучи співвласником спірної квартири, має право володіти, користуватися і розпоряджатися нею на праві спільної сумісної власності, а отже, його вимоги про вселення є підставними.

Керуючись ст. ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 316, 383 ЦК України, ст.9 ЖК України, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Вселити ОСОБА_2 у житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_4.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Дрогобицького міськрайонного  суду протягом 10 днів з дня  проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії скарги до  Апеляційного суду Львівської області.

Суддя                                       ____________