Справа № 22-312/2007 р.                           Головуючий суддя 1 інстанції : Шуляк А.С.

Суддя-доповідач : Григоренко М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14 березня 2007 року                                                                                     м. Рівне

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Собіни І.М.,

суддів : Григоренка М.П., Оніпко О.В., при секретарі Томашевській І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в розмірі 1\4 частини його заробітку, за участю позивача та відповідача,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, в зв'язку із чим на ОСОБА_2 було покладено обов'язок по утриманню свого сина - ОСОБА_3, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом стягнення на користь позивача з відповідача щомісяця 1\6 частки його заробітку ( доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 липня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з даним рішенням і вважаючи його ухваленим із порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги її тяжкий матеріальний стан, який обумовлений наявністю у неї на утриманні ще однієї дитини та непрацездатних батьків, в зв'язку із чим середній дохід на кожного члена її сім'ї є меншим від встановленого прожиткового мінімуму.

Крім того, судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 213, 215 ЦПК України, оскільки в рішенні не зазначено мотивів часткового задоволення її позовних вимог, порядок і строк його оскарження та коли воно набирає законної сили, а тому позивач просить апеляційний суд рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів, в розмірі 1\4 частини його заробітку.

В ході апеляційного розгляду даної цивільної справи позивач апеляційну скаргу підтримав повністю і дав пояснення, які збігаються із змістом самої апеляційної скарги.

2

Відповідач в своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав, що апеляційну скаргу вважає необгрунтованою і пропонує суду її відхилити, так як вважає позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки на даний час він взагалі оспорює своє батьківство дитини, а рішення суду першої інстанції не оскаржує лише з моральних міркувань.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідач має сплачувати аліменти на свого неповнолітнього сина, оскільки статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Також колегія суддів погоджується і з розміром аліментів, визначених у відповідності до вимог ст. 182 СК України, так як судом першої інстанції було прийнято до уваги, що відповідач вже сплачує аліменти на двох дітей від першого шлюбу, в розмірі 1\3 частки від свого заробітку.

Доводи апелянта про її тяжкий матеріальний стан, який обумовлений наявністю у неї на утриманні ще однієї дитини та непрацездатних батьків, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства відповідач не зобов'язаний утримувати вказаних позивачем осіб.

Щодо посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України, то вони також не приймаються до уваги, оскільки ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2006 року в рішення від 6 грудня 2006 року з даного приводу було внесено відповідні виправлення і фактично це не призвело до ущемлення прав сторін, так як позивач отримав можливість скористатись своїм правом на оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, згідно ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

В зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2006 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 6 грудня 2006 року залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цим рішенням, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.