АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-1129-10 Головуючий у 1-й інстанції: Калюжна В.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В .
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ЗАТ «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ЗАТ «ОТП Банк» про поділ майна подружжя, яке є об’єктом права спільної сумісної власності.
В позовній заяві зазначала, що 13.11.2004 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб. За час шлюбу ними було придбано наступне майно: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., яка була придбана 20.02.2007року. за 505000,00грн. Для придбання квартири відповідачем було оформлено та отримано кредит в ЗАТ «ОТП Банк» на суму 80000 доларів США. Право власності на дану квартиру зареєстровано за відповідачем. Двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 76, кв.
41., яка була придбана 26.02.2007р. за 445410,00грн. Для придбання квартири нею було оформлено та отримано кредит в ЗАТ «ОТП Банк» на суму 68200 доларів США. Право
власності на дану квартиру зареєстровано за нею.
Автомобіль «Lexus» IS-250 sport 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3 придбано 20.02.2006р за 273779,32грн. Право власності на автомобіль зареєстровано за відповідачем. Для придбання автомобілю відповідачем було оформлено на себе та отримано кредит в ЗАТ «ОТП Банк», на суму 39920 доларів США.
Автомобіль «Isuzu» 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2 придбано 20.12.2005р. за 151500,00грн.. Право власності на автомобіль оформлено за відповідачем. Для придбання автомобілю відповідачем оформлений та отриманий кредит на суму 25000 доларів США.
Придбана будівля торговельно-складського комплексу з майстернею по ремонту взуття , яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, будинок № 81-в, розташована на земельній ділянці площею 201кв.м. Право власності на будівлю було оформлено: за позивачем - 1\4, за відповідачем - 3\4.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється в добровільному порядку поділити майно, позивачка просила у відповідності до ст. 71 Сімейного кодексу України розділити майно подружжя, що є спільною сумісною власністю, наступним чином:
Визнати за відповідачем право власності на трикімнатну квартиру.
Визнати за нею право власності на двокімнатну квартиру,
Стягнути з відповідача на її користь різницю у вартості квартир .
Визнати за відповідачем право власності на автомобіль «Isuzu», моделі NQR 71P, синього кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама, коляска НОМЕР_2; на автомобіль марки «Lexus» IS-250, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3;
Стягнути з відповідача на її користь половину вартості автомобілів.
Визнати за відповідачем право власності на частину приміщення торгового залу 1 площею 28,8 кв.м. будівлі торговельно-складського комплексу з майстернею по ремонту взуття літ «А», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, вартістю 553294,64грн. у відповідності до варіанту поділу № 3, що відображений у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1097 від 23.07.2009р., проведеної Регіональним судово-експертним бюро м. Запоріжжя, з урахуванням зменшення його 1\2 частки на 71456,86 та виділенням в окремий об'єкт нерухомості.
Визнати за нею одноособово право власності на частину приміщення торгового залу 1 площею 19,8кв.м., приміщення майстерні 1 площею 14,3кв.м., туалет 2 площею 2,1кв.м. будівлі торговельно-складського комплексу з майстернею по ремонту взуття літ. А, вартістю 696208,36грн. з урахуванням збільшення її 1\2 частки на 71456,86грн., та виділенням в окремий об'єкт нерухомості.
Покласти на сторони у рівних частках витрати на встановлення перегородки в приміщенні торгового залу 1 товщиною 0,15м., обладнавши таким чином окремі об'єкти нерухомості з площами 28,8кв.м. та 19,8 кв.м. будівлі торговельно-складського комплексу з майстернею по ремонту взуття літ. А, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 у відповідності до варіанту поділу № 3, що відображений у висновку будівельно-технічної експертизи № 1097 від 23.07.2009р.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову вартість частини майна, набутого під час шлюбу у сумі 71456 грн. 86 коп., витрати по сплаті витрат на ІТЗ у розмірі 30 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн., а всього 71537 ( сімдесят одна тисяча п’ятсот тридцять сім) гривень 86 коп.
Визнано одноособово за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки «Isuzu», моделі NQR 71P, синього кольору 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2; автомобіль марки «Lexus» IS-250 sport 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
З позовної заяви ОСОБА_3 та матеріалів справи вбачається, що позивачка просила поділити придбане у шлюбі майно : квартири, автомобілі і торговельно-складську будівлю. Між тим, суд , постановляючи судове рішення не розглянув в повному обсязі позов про поділ майна Суд поділив між сторонами лише автомобілі і не вирішив вимоги про поділ іншого майна, яке було предметом судового дослідження, і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, оскільки воно впливатиме на наслідки поділу майна за основним рішенням.
Зокрема, у позовній заяві позивачка зазначила трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була придбана 20.02.2007року за 505000,00грн та двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка була придбана 26.02.2007р. за 445410,00грн , як об'єкти спільної сумісної власності, які підлягають поділу між ними і стягненню різниці у їх вартості.
Виходячи з принципу диспозитивності, і відповідно до частин 1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі. При цьому зазначена особа розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.1 ст.174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду .
Суд роз’яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії і згідно ч.3 ст.174 ЦПК у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Позивачка в порядку ст.174 ЦПК України не заявляла відмову від позовних вимог про поділ квартир стягнення різниці у їх вартості , і суд не закривав провадження в цій частині, проте ці вимоги в порушення вимог ст. 11 ЦПК України залишилися не вирішеними.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 29 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" відповідно до положень ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Суд визнав спільною сумісною власністю подружжя автомобілі «Isuzu» та «Lexus»
Проте в матеріалах справи не має даних про реєстрацію автомобіля «Lexus», наявність цього автомобілю на час розгляду справи .
Автомобіль «Isuzu» відповідно до договору купівлі-продажу №Д 12-1 від 5 грудня 2005 року був придбаний на ім’я ОСОБА_4 як приватного підприємця . Проте суд визнав цей автомобіль спільною сумісною власністю подружжя.
У відповідності до ч.5 ст. 71 СК присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності .
Проте суд не звернув увагу на зазначені вимоги і виділив майно в натурі відповідачу без попереднього внесення грошової суми .
Позивачка ,оцінюючи торговельно-складську будівлю як об'єкт спільної сумісної власності з відповідачем , доводила в судовому засіданні своє право власності на 1\2 частину спірної торговельно-складської будівлі та необхідність збільшення її частки за рахунок компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача за виділене йому майно в натурі. Суд , відмовляючи у позові про поділ зазначеного об’єкту, послався лише на те, що позивачка заявила вимоги про виділ їй Ѕ частини цієї будівлі, а їй належить 1\4 частина. Відповідно до ст.ст.355,368 ЦК України ,ст. 60 СК України подружжю майно може належати на праві спільної часткової і на праві сумісної власності. Визнання майна, придбаного подружжям , об’єктом спільної часткової впливає на можливий спосіб і порядок поділу, а не виключає це майно з поділу. Майно не підлягає поділу ,якщо є майном приватного підприємства чи приватного підприємця.
Проте суд зазначені обставини не перевіряв ,не визначив правовий режим спірної будівлі і спір про права і обов’язки сторін щодо цього об’єкту залишився не вирішеним. У порушення ст.ст.10,212,213,214 ЦПК України, ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України суд не витребував та не дослідив правовстановлюючих документів на приміщення торговельно-складського приміщення та ремонтної майстерні, не звернув уваги на пояснення сторін про те, що вони обоє є суб'єктами підприємницької діяльності, використовували частину спірного майна в своїй діяльності та не перевірив належними доказами ці пояснення й не з'ясував яке із спірного майна та кому із цих суб'єктів належить, не з’ясував правового статусу земельної ділянки, на якій розташована будівля.
З огляду на викладене рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції за п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.307,311 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: