Справа № 2-363/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

              24 березня 2010 року       Комсомольський  районний суд  м. Херсона у складі:              

                                                          головуючого-судді: Майдан С.І.

                                                          при секретарі: Варавенко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  

                                                                  встановив:

          Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на ту обставину, що 09.10.1997 року  за торговим  біржовим контрактом він купив  двохкімнатну квартиру№6       за адресою : м. Херсон, пр. Ушакова, 79-б, власником якої була ОСОБА_3 20.12.1999 року  відповідач ОСОБА_2  безпідставно захопила його квартиру, вселилася в спірну квартиру, заволодівши його квартирою та його майном у сумі 6566 грн, завдавши йому на зазначену суму матеріальну шкоду та моральну шкоду у розмірі 10000 грн., які виразилися  у моральних та душевних стражданнях з приводу втрати права власності на житло та речі. Просить  стягнути з ОСОБА_2  матеріальну шкоду у розмірі 6566 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

       Крім того, позивач звернувся з позовними вимогами до ОСОБА_4,ПП « Агенство нерухомості «Олеко» та ОСОБА_5 про відшкодування  матеріального та моральної  шкоди.

      Рішення Комсомольського районного суду  м. Херсона від 21.02.2005 року в  частині  відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ПП  «Агенство нерухомості «Олеко», ОСОБА_5  згідно  ухвали  Херсонського апеляційного суду від 17.05.2005 року  набрало чинності,  в частині  відмови  у задоволенні позову до ОСОБА_2  про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди  скасовано з направленням справи на новий розгляд.  Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24.01.2008 року як касаційною інстанцією рішення Комсомольського районного суду  від 21.02.2005 року та ухвала Херсонського апеляційного суду від 17.05.2005 року залишені без змін  (а.с.232, 259 , 278 том1).  

         У судовому засіданні позивач та його представник неодноразово уточнювали свої позовні вимоги, остаточно просили   стягнути з відповідача  завдану матеріальну шкоду у сумі 91670,57 грн., яка складається з вартості  квартири - 67 310,87 грн. та вартості захопленого відповідачем майна - 24 359,70 грн., моральну шкоду у сумі 30 000 грн. та судові витрати  – 2 439,01 грн. Зазначені позовні вимоги обґрунтували тим, що  оскільки продавець квартири ОСОБА_3 померла, у подальшому квартира перейшла у власність  ОСОБА_2, тому вона з підстав, зазначених у ст. 625, 1281, 1282  ЦК України,  повинна  відшкодувати  позивачу її вартість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Крім того, в результаті  протиправного захоплення квартири відповідач частково пошкодила речі позивача,  частково з її вини його речі зникли, частину речей відповідач привласнила,  частину вивезла до складу за місцем своєї роботи,  в результаті чого майно позивача  зіпсовано. Тому вважали, що з підстав, зазначених у ст.440 ЦК України 1963 року, ст.1166, 1192 ЦК України   позивач має право вимагати  відшкодування завданих йому збитків, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. Завдану моральну шкоду обґрунтували тим, що відповідач без передбачених законом підстав шляхом розбійницького нападу заволоділа належною позивачу квартирою  та майном, позбавила його  права користуватися зазначеною квартирою та майном. В результаті  винних дій відповідача йому та його родичам ( матері та батьку)  були завдані моральні та душевні страждання. Вони отримали нервовий  стрес,  понесли непередбачені матеріальні  витрати у зв’язку з захистом порушених прав позивача,  від нервового захворювання померла мати позивача,  він вимушений був звільнитися з роботи для захисту своїх прав у суді. Тому вважають, що відповідач з підстав, зазначених у ст.440-І ЦК України 1963 року, ст. ст. 23, 216, 625, 1167 ЦК України, повинна відшкодувати  завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.  Не заперечували, що відповідач пропонувала ОСОБА_1 забрати речі і після набрання чинності рішенням від 16.02.2002 року, але він  не зробив цього, так як  не згоден з зазначеним рішенням та вважає, оскільки відсутнє рішення про його виселення зі спірної квартири,  то його речі повинні знаходитися  у спірній квартирі.  Крім того, ОСОБА_2 речі позивача призвела до такого стану, що вони не придатні до використання, а тому  позивач та його представник не   бажають конкретизувати та доводити позовні вимоги щодо того, яке майно пошкоджене відповідачем , а яке зникло з квартири за вини відповідача.

         Відповідач та його представник у судовому засіданні  позовні вимоги не визнали. Пояснили, що 20.12.1999 року  ОСОБА_2 вселилася до спірної квартири з законних підстав за рішенням Суворовського райсуду м. Херсона від 10.12.1999 року,  яким за нею  визнано право користування житловою площею у спірній квартирі, скасовано свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_3 та біржовий контракт  щодо купівлі спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 При вселенні вона за участю свідків склала акт опису  речей позивача, які   на той час знаходилися  у спірній квартирі. Позивач деякий час проживав у квартирі разом з нею, потім частково речі забрав, а частково їх залишив. Усі  залишені та зазначені у акті речі позивача були старі, в непридатному для використання стані, на деяких були інвентарні номери. Відповідач неодноразово  просила позивача забрати речі та він не реагував,  вона зберігала їх тривалий час, а потім після набрання чинності рішенням суду від 16.02.2002 року про скасування приватизації, свідоцтва про право власності за ОСОБА_3 та торгового контракту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1  вивезла їх у складське приміщення  за місцем роботи, повідомивши про їх місце знаходження позивача. Позивач приїздив туди, оглядав речі, але не забрав їх. Просили відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

         Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за необґрунтованістю з наступних підстав.  

          Судом встановлено, що  згідно торгового біржового контракту  від 09.10.1997 року позивач ОСОБА_1 купив у  ОСОБА_3  належну їй на підставі свідоцтва  про право власності на житло від 16.07.1997 року  квартиру№6  за адресою : м. Херсон, пр. Ушакова, 79-б за  9350 грн. (а.с. 9 т.1) .

         Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року відповідач була виселена зі спірної квартири. Рішення набрало чинності ( а.с.44-45 том 1).

          Постановою Презідії Херсонського обласного суду  від 22.10.1998 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року та ухвала Херсонського обласного суду від 02.07.1997 року були скасовані, справу передано на новий розгляд. (а.с. 243  том 1).

          Рішенням  Суворовського районного суду м. Херсона від 10.12.1999 року  у задоволенні позову ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 про виселення було відмовлено, за відповідачем було  визнано право користування житловою площею у спірній квартирі, визнано недійсними  свідоцтво про право власності ОСОБА_3 та торговий  контракт про купівлю продаж спірної квартири від 09.10.1997 року. Зазначене рішення набрало чинності, але в подальшому було скасоване.  ( а.с. 46 том1) Справу передано на новий розгляд до Комсомольського районного суду м. Херсона.

          Рішенням Комсомольського  районного суду м. Херсона від 16.02.2002 року  був задоволений позов ОСОБА_2 Розпорядження №2347 від 16.06.1997 року та свідоцтво про право власності  від 16.07.1997 року, видані ВАТ « Херсонські комбайни» на ім’я  ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, а також біржовий контракт від 09.10.1997 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про продаж зазначеної квартири визнані недійсними. Сторони повернуті у первинний стан. Визнано за ОСОБА_2 та її дочкою ОСОБА_6  право користування  жилим приміщення у зазначеній квартирі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7  до ОСОБА_2 про виселення з квартири та стягнення моральної шкоди відмовлено.     Зазначене рішення набрало чинності. Ухвалою   апеляційного суду Херсонської області  від 11.11.2002 року та ухвалою  Верховного суду України від 16.10.2003 року  зазначені судові рішення залишені без змін (а.с. 99, 242, 268 том1).

         З амбулаторної картки ОСОБА_1 вбачається, що 16.02.2000 року, 12.05.2000 року, 15.03.2001 року та 01.11.2001 року він звертався до невропатолога зі скаргами на головній біль, слабкість, нудоту, пояснюючи, що він переніс нервовий стрес ( а.с. 68 том 1).

         З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що  він з 05.11.2002 року працює  у ТОВ « Айна» ( а.с. 86 том 1).

         Згідно акту опису речей, складеного відповідачем ОСОБА_2, станом на 20.12.1999 року на момент вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру там  знаходилися речі позивача: сервант, два стільця, журнальний стіл,  кресло, диван, трюмо, килим коричневого кольору, покривало та штора. Усі зазначені речі  старі, у незадовільному стані.  На пропозицію забрати зазначені речі  позивач відмовився.

         04 липня 2000 року ОСОБА_3 померла.

         06.04.2003 року від хвороби мотонейрону померла ОСОБА_8.

         Згідно довідки  Третьої Херсонської державної нотконтори від 14.11.2009 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3, померлої 04 липня 2000 року, не заводилася (а.с.153 том 2).

         Згідно довідки Херсонського державного БТІ від  11.06.2009 року квартира  №6, розташована за адресою м. Херсон,  пр. Ушакова, 79-б,  належить ОСОБА_2, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності  на житло від 31.01.2003 року, виданого Фондом комунального майна  згідно розпорядження від 31.01.2003 року № 13607-ж ( а.с.107 том2).

          Згідно ст.440 ЦК України 1963 року, що діяла на час виникнення спірних відносин,  яка для покладання відповідальності  за заподіяння матеріальної шкоди передбачала наявність факту заподіяння такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, причинного зв’язку між такими діями  та  заподіяною шкодою.

        Суд вважає необґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2В відшкодування вартості майна( речей), оскільки на вимогу ст. 60 ЦПК України   він не надав суду належних доказів того, що саме винними діями відповідача  пошкоджені та привласнені  його речі на  суму 24 359,70 грн.  Відповідач, не заперечуючи наявність на момент її вселення речей відповідача - серванту,  двох стільців, журнального столу,  кресла, дивану, трюмо, килима коричневого кольору, покривала та штори, зазначила, що всі вони  були старі, у непридатному для використання стані  та заперечувала  наявність у квартирі іншого майна, зазначеного позивачем у позовній заяві. Крім того, вона  пояснила, що газова плита, компакт - унітаз та ванна у квартирі належать її , а не відповідачу. Будь-яких доказів наявності речей, які відповідач заперечувала, у спірній квартирі на момент вселення ОСОБА_2,  належності всіх зазначених у позові речей позивачу, їх дійсної вартості на той момент,  позивач  суду не надав.

       Що стосується позовних вимог щодо відшкодування вартості спірної квартири, то суд вважає зазначені позовні вимоги не обґрунтованими. Так як  винний учасник угоди купівлі - продажу спірної квартири ОСОБА_3  померла, то відповідати за борги спадкодавця перед позивачем  за повернення вартості квартири на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України можуть лише спадкоємці у межах вартості майна, отриманого у спадщину. Оскільки судом встановлено, що  після смерті ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини  після її смерті до нотаріальної контори ніхто не подавав, спадкова справа не  відкривалася, відповідач  не є спадкоємцем після смерті  ОСОБА_3, квартиру у власність разом з дочкою отримала в результаті приватизації у 2003 році,  в задоволенні зазначених позовних вимог до неї необхідно відмовити.

       Згідно зі ст.440-І ЦК України 1963 року,  що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, моральна шкода, заподіяна громадянину діями іншої особи, яка  порушила її законні права, відшкодовується особою, яка завдала шкоду.

      Суд вважає, що  у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки на момент вселення  ОСОБА_2  у спірну квартиру станом на 20.12.1999 року  за відповідачкою рішенням суду від 10.12.1999 року було поновлено право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, були визнані недійсними свідоцтво про право власності ОСОБА_3 та договір-купівлі продажу квартири позивачем.                    

      Вина відповідача по знищенню, привласненню, пошкодженню речей позивача, у позбавленні його роботи та у виникненні  інших негативних явищ, які завдані були позивачу та його родинні,   позивачем  суду не доведено.    

      Позовні вимоги про стягнення судових витрат  не підлягають задоволенню  у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226  ЦПК України, ст.ст. 440, 440-І ЦК України 1963 року ,   ст. ст. 1281, 1282 ЦК України, суд -

вирішив:

        В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.

        Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня  проголошення рішення та поданням після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.

           Суддя: