Справа №2 - 365/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Ім’ям     України

31 березня 2010 року                                                                        Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

                                    Дніпропетровської області

           в складі: головуючого судді     Федоріщева С.С.

                          при секретарі         Драгунцевій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить суд стягнути з них солідарно на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»», в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління» заборгованості за кредитним договором №125/07-ДМК від 29.11.2007р. в сумі 46287,47грн.; судовий збір по справі у сумі 462,88грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00грн. Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 29.11.2007р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №125/07-ДМК, згідно п.2.1 якого Позивач надав Відповідачу-1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 25000 грн., з оплатою за процентною ставкою 25% річних, що підтверджується копією заяви на видачу готівки. 29.11.2007р. в якості забезпечення по кредиту були укладені договори поруки: №125/07/01-ДМК між Позивачем, Відповідачем-1 та ОСОБА_2; №125/07/02-ДМК між Позивачем, Відповідачем-1 та ОСОБА_3 Згідно з п.1.1 зазначених договорів Відповідач-2 та Відповідач-3 зобов'язались перед Позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконанні Відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором. За умовами п.п.3.2 кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався повернуті кредитні ресурси в строк до 20.05.2009р. Погашення заборгованості мало здійснюватись щомісяця в строк з 1 по 20 число у складі щомісячного платежу в розмірі, встановленому з Графіку зниження розміру заборгованості. Відповідно до п.4.3 Відповідач-1 зобов’язався в строк до 20 числа кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами в розмірах, зазначених з Графіку зниження розміру заборгованості. За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Відповідач-1 мав сплачувати Позивачу пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п.6.1 договору №125/07-ДМК). Але Відповідачем-1 належним чином не виконувалися зобов’язання за кредитним договором: своєчасно не здійснювалося погашення заборгованості по кредитним ресурсам, не сплачувалися нараховані відсотки та пеня, що згідно п.3.4 кредитного договору дає Позивачу право вимагати дострокового повернення кредиту. 25.11.2008р. Відповідачу-1 та Відповідачу-3 направлені вимоги про дострокове повернення кредиту №13-020/373 та №13-020/378 від 24.11.2008р., які вони отримали, що підтверджується копіями відповідних повідомлень про вручення. 13.02.2009р. Відповідачу-1 повторно направлена вимога про дострокове повернення кредиту №13-020/77 від 12.02.2009р., яку він отримав, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення. 13.02.2009р. Відповідачу-2 та Відповідачу-3 направлені аналогічні вимоги №13-020/78 та №13-020/79 від 06.02.2009р., які вони отримали, що підтверджується копіями відповідних повідомлень про вручення. Умови кредитного договору та договорів поруки на момент направлення позовної заяви Відповідачами не виконані і станом на 26.11.2009р. борг по кредитному договору складає: Заборгованість за кредитом - 11697.71грн. Заборгованість по сплаті відсотків - 1721грн. Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 32868,76грн. Всього - 46287,47грн. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні наголосив також, що відповідачі посилаються на ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України та на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Однак згідно ст.1 ГК України він регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання. Так само у преамбулі Закону від 22.11.1996р. зазначено, що даний нормативний акт регулює договірні правовідносини між суб'єктами, якими є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Відповідачі у справі під час укладання кредитного договору та договорів поруки виступали як фізичні особи, а не як суб'єкти господарювання. Таким чином правовідносини, які виникли після укладання зазначених договорів, є не господарськими, а цивільними і під час вирішення даного спору мають застосовуватися норми Цивільного кодексу України. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» прийнятий 22.11.1996р., а ЦК України набрав чинності 01.01.2004р. У випадку колізії правових норм застосовується норма, яка міститься в нормативно-правовому акті, який був прийнятий пізніше, а отже мають застосовуватися положення глави 49 Цивільного кодексу України. Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Таким чином неустойка (пеня) в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення встановлений кредитним договором №125/07-ДМК від 29.11.2007р. з дотриманням норм чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Розрахунок пені, поданий позивачем разом з позовною заявою, здійснений з урахуванням цієї норми, а тому твердження відповідача щодо надмірності такого нарахування є безпідставними. У розрахунку суми заборгованості в якості сплати заборгованості по відсотках відповідач включив платіж в сумі 1000 грн. З зазначеним розрахунком позивач не погоджується, оскільки платіж від 29.11.2007р. є сплатою одноразової комісійної винагороди, передбаченої п.4.7 кредитного договору 29.11.2007р. і жодним чином не впливає на розмір заборгованості по відсотках. Факт сплати комісійної винагороди зафіксований позивачем та відображений у виписці по кредитному договору, доданій до позовної заяви. Крім того розрахунок сум штрафних санкцій за версією відповідача здійснений лише за 6 місяців в порядку, передбаченому ГК України, суперечить вимогам Цивільного кодексу, дія якого розповсюджується на дані правовідносини. На підставі наведеного просить відмовити відповідачу у задоволенні перерахування надмірно застосованих штрафних санкцій, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що 29.11.2007 року було укладено Кредитний договір № 125/07-ДМК на суму 25 000грн. з процентною ставкою 25% річних, відповідно до п.2 додатку №1 "Графік зменшення розміру заборгованості» реальна процентна ставка за договором складає - 36,36% річних, в грошовому еквіваленті - 6262,65грн., за весь строк користування кредитом, на строк з 29.11.2007року по 29.05.2009 року. Погашення кредиту відповідно до п. 3.2. договору здійснюється через касу банку в період з 1 по 20 число місяця, до щомісячного платежу відповідно до додатку №1 включено суму кредиту та суму процентів за користування кредитом, в грошовому еквіваленті сума щомісячного платежу складає 1679,80грн. Відповідно до п. 6.1 договору в разі прострочення сплати суми щомісячного платежу на суму такого платежу нараховується пеня в розмірі 1% від суми прострочення за кожен день. Ст.230 та ч.6 ст.232 ГК України, Законом України №543/96-вр від 22 листопада 1996року передбачено, що пеня - є штрафною санкцією, яка нараховується за прострочення зобов'язань, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та нараховується за шість останніх місяців до звернення до суду. В порушення зазначеного позивач здійснив нарахування пені за один рік з урахуванням норм передбачених п.6.1. договору, що суперечить нормам діючого законодавства. Як свідчить судова практика: «Пункт 2 ст.251 ЦК України визначає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відтак, сторони вправі самостійно визначити розмір неустойки в договорі, навіть коли такий розмір встановлено законом. В п.1 ст. 231 ГК України, в якому наголошується, що закон стосовно окремих видів зобов'язань може визначати розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Грошові зобов'язання - це саме той окремий вид зобов'язань, штрафні санкції за порушення яких встановлені законом та не змінюються за погодженням сторін. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо наголошується про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Закон зазвичай не містить положень про заборону відступати від його норми. Так, ЗУ "Про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" визначає відносини, на які його дія не поширюється, зокрема, на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи. Таким чином, для інших грошових відносин він є обов'язковим. Обов'язковість для учасників грошових відносин ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" випливає також зі змісту цього нормативно-правового акта, позаяк, на відміну від ЦК України, вказаний Закон є спеціальним, який регулює конкретний вид правовідносин. Відтак, зважаючи на викладене, можна стверджувати, що якщо відносини між сторонами не належать до відносин, на які не поширюється дія ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", то розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ». Згідно ст.18 ЗУ „ Про захист прав споживачів,, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості  продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч.3 ст.551 ЦК України та ст.223 ГК України слід мати на увазі, шо поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

При цьому слід враховувати, що правила ч.3 ст.551 ЦК України та ст.223 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік. Разом з тим, треба мати на увазі, що вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Отже у випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги. Дещо інакше визначений період для нарахування неустойки за порушення зобов’язання, сторонами якого є господарюючі суб'єкти.

Так, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Хоча при цьому ГК України не містить власного поняття позовної давності, відсилаючи до норм ЦК України (ст.223 ГК України)». Надав копію квитанції, згідно якої  сплатив 360грн. у рахунок сплати по відсотках. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі по справі ОСОБА_1, та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін і вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Ст.525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається. Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до договору. Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь – кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний в повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором. Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконання зобов’язання. предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі. Також згідно ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником. Поручителем може бути як одна особа так і декілька. Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Також відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов’язання. забезпеченого заставою. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше нене встановлено договором. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Встановлений і  факт невиконання відповідачами умов даного договору, оскільки відсутні дані про те, що відповідач сплатив борг та відсотки за користування кредитом. Згідно ст.651 ч.2 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною, або в інших випадках встановлених договором або законом. Відповідно до п.1 ст.611 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки. Загальна сума збитків, заподіяних кредиторові складає 46287,47гривень.

У судовому засіданні дійсно встановлено, що 29.11.2007р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №125/07-ДМК, згідно п.2.1 якого Позивач надав Відповідачу-1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 25000 грн., з оплатою за процентною ставкою 25% річних, що підтверджується копією заяви на видачу готівки. 29.11.2007р. в якості забезпечення по кредиту були укладені договори поруки: №125/07/01-ДМК між Позивачем, Відповідачем-1 та ОСОБА_2; №125/07/02-ДМК між Позивачем, Відповідачем-1 та ОСОБА_3 Згідно з п.1.1 зазначених договорів Відповідач-2 та Відповідач-3 зобов'язались перед Позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконанні Відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором. За умовами п.п.3.2 кредитного договору Відповідач-1 зобов'язався повернуті кредитні ресурси в строк до 20.05.2009р. Погашення заборгованості мало здійснюватись щомісяця в строк з 1 по 20 число у складі щомісячного платежу в розмірі, встановленому з Графіку зниження розміру заборгованості. Відповідно до п.4.3 Відповідач-1 зобов’язався в строк до 20 числа кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами в розмірах, зазначених з Графіку зниження розміру заборгованості. За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Відповідач-1 мав сплачувати Позивачу пеню із розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення (п.6.1 договору №125/07-ДМК). Але Відповідачем-1 належним чином не виконувалися зобов’язання за кредитним договором: своєчасно не здійснювалося погашення заборгованості по кредитним ресурсам, не сплачувалися нараховані відсотки та пеня, що згідно п.3.4 кредитного договору дає Позивачу право вимагати дострокового повернення кредиту. 25.11.2008р. Відповідачу-1 та Відповідачу-3 направлені вимоги про дострокове повернення кредиту №13-020/373 та №13-020/378 від 24.11.2008р., які вони отримали, що підтверджується копіями відповідних повідомлень про вручення. 13.02.2009р. Відповідачу-1 повторно направлена вимога про дострокове повернення кредиту №13-020/77 від 12.02.2009р., яку він отримав, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення. 13.02.2009р. Відповідачу-2 та Відповідачу-3 направлені аналогічні вимоги №13-020/78 та №13-020/79 від 06.02.2009р., які вони отримали, що підтверджується копіями відповідних повідомлень про вручення. Умови кредитного договору та договорів поруки на момент направлення позовної заяви Відповідачами не виконані і станом на 26.11.2009р. борг по кредитному договору складає: Заборгованість за кредитом - 11697.71грн. Заборгованість по сплаті відсотків - 1721грн. Пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 32868,76грн. Всього - 46287,47грн. В порушення вимог закону і вищевказаного договору, Боржник в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань і в установлені строки заборговані суми не повернув.

Достовірно встановлено, що відповідач по справі приймав на себе зобов'язання по виплаті за кредитним договором та виплаті відсотків за користування кредитом. Своїх зобов'язань не виконав, заборгованість не погасив, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Заборгованість відповідачу позивачем нараховано, згідно з нормативними документами.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок сум заборгованості, він відповідає затвердженим встановленим нормам і тарифам по даному виду послуг, затверджених ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит”.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому.

Тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, сплати судових витрат; позовні вимоги в частині сплати заборгованості по відсотках підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 57, 60, 131, 209, 212 - 215, 224 - 227 ЦПК України та ст.ст.16, 525 - 526, 611 ч.1, 651 ч.2 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит”:

11 697 (одинадцять тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 71коп. - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

1361  (одну тисячу триста шістдесят одну) грн. -  у відшкодування заборгованості по сплаті відсотків;

32 868 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 76коп. - в рахунок погашення пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків;

462 (чотириста шістдесят дві) грн. 88коп. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

120 (сто двадцять) грн. – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                        Федоріщев С.С.

Справа №2 - 365/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Ім’ям     України

31 березня 2010 року                                     Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

                                                            Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді     Федоріщева С.С.

                при секретарі         Драгунцевій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладенні повного рішення, пов’язану з потребою у обгрунтувані доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 57, 60, 131, 209, 212 - 215, 224 - 227 ЦПК України та ст.ст.16, 525 - 526, 611 ч.1, 651 ч.2 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ “Банк ”Фінанси і кредит”:

11 697 (одинадцять тисяч шістсот дев’яносто сім) грн. 71коп. - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

1361  (одну тисячу триста шістдесят одну) грн. -  у відшкодування заборгованості по сплаті відсотків;

32 868 (тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 76коп. - в рахунок погашення пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків;

462 (чотириста шістдесят дві) грн. 88коп. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

120 (сто двадцять) грн. – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя                                        Федоріщев С.С.