Справа № 2-350/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 лютого  2010 року                                            Комсомольський  районний суд  м.Херсона

                                                                                 у складі: головуючого-судді: Майдан С.І.

                                                                                 при секретарі: Варавенко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»,  про  визнання частково недійсним кредитного договору та визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору,  

                                                                  встановив:

      11.09.2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на ту обставину, що 24.10.2007 року він уклав кредитний договір №131-07/Ф  з ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_2», відповідно до якого банк надав  позивачу грошові кошти у сумі 22000 доларів США  на придбання автотранспортного засобу марки «Volkswagen», модель  «Jetta», сєдан легковий. Кредитні кошти надані строком до 24.10.2014 року. Курс долара на момент отримання кредиту становив 5.05 грн. за 1 долар США. Відповідно до п.1.3 кредитного договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 10 процентів річних.  Кредитний договір  №131-07/ф від 24.10.2007 року також містить розділ 5 «Інші умови», в якому знаходиться 3 підпункти, які встановлюють право банку змінювати процентну ставку за договором при настанні певних умов в бік її збільшення без згоди позичальника. 17.11.2008 року, звернувшись до відповідача для отримання дозволу на переобладнання придбаного автомобіля,  банк змусив його  класти з ними додаткову угоду.  20.11.21008 року між позивачем та ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» було укладено додаткову угоду  №1 до договору №131-07/ф від 24.10.2007 року. Відповідно до додаткової угоди сторони домовилися викласти пункт   1.3 договору від 24.10.2007 року в наступній редакції «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних».  Вважає, що відповідач, примушуючи його підписати додаткову угоду сам  порушив умови кредитного договору №131-07/ф від 24.11.2007 року. 24.03.2009 року він звернувся до відповідача з прохання зменшити процентну ставку до рівня 10 % річних. 25.06.2009 року між позивачем та відповідачем  був укладений додатковий договір №3 до кредитного договору №131-07/Ф від 24 жовтня 2007 року. Відповідно до додаткового договору в період дії акції, а саме з дня укладення договору до 01 липня  2009 року позичальник зобов’язаний здійснити погашення всієї своєї простроченої заборгованості перед банком за основним договором. Просить визнати  недійсним п.5.1.3  розділу  5 кредитного договору №131-07/ф від 24.10.2007 року та визнати недійсною додаткову  угоду №1 від 20.11.2008 року до договору №131-07/ф з моменту підписання.                

      У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позво задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

      Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

       Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  обґрунтований та  підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлено, що 24.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_1 був  укладений кредитний договір №131-07/Ф.

        Відповідно до п.1.1 зазначеного кредитного договору банк  надав  позивачу грошові кошти у сумі 22000 доларів США  на придбання автотранспортного засобу марки «Volkswagen», модель  «Jetta», сєдан легковий.

        Згідно п.1.2 кредитного договору №131-07/Ф  кредитні кошти надані строком по 24.10.2014 року.

        Відповідно до п.1.3 договору  за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 10 процентів річних.

         20.11.21008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода  №1 до договору №131-07/ф від 24.10.2007 року.

         Відповідно до додаткової угоди сторони домовилися викласти пункт  1.3 договору від 24.10.2007 року в наступній редакції «За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних».  

          Пунктом  5.1 кредитного договору №131-07/Ф від 24.10.2007 року передбачено, що в разі настання  події , незалежної від  волі  сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів позивача, у тому числі у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, останній має право ініціювати зміни розміру процентної ставки за користування кредитом.

          Відповідно до п.5.1.1 договору про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, банк зобов’язаний повідомити  позичальника листом з повідомленням на адресу, що вказана в статті 8 цього  договору, або на іншу письмово повідомлену позичальником адресу, не пізніше ніж за 10 банківських днів до дати початку її застосування, також надати для укладення проект відповідної додаткової угоди до кредитного договору. Десятиденній термін починає спливати з дати відправлення  банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом позичальникові.  

          Позивачу всупереч вимог п.5.1.1 кредитного договору не було направлено відповідне повідомлення про зміну розміру процентної ставки. Дана обставина сторонами по справі не оспорюється.

          Таким чином, суд вважає, що вказаними діями відповідачем порушено вимогу діючого законодавства щодо принципу рівності сторін договору при його укладанні.  

           Статтею 651 ЦК України  передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Тому розділ 5 кредитного договору № 131-07/Ф від 24.10.2007 року укладеним між сторонами по справі, є таким що  суперечить чинному законодавству та порушує права та інтереси позивача.

            Умови кредитного договору не повинні передбачати дії одної сторони без згоди іншої щодо суттєвих змін умов кредитного договору, а саме п.1.3, який передбачає встановлення плати в розмірі 10 % річних за користування кредитними коштами.

             Вказані умови були оговорені сторонами при укладанні кредитного договору, тому підвищення плати процентів річних без належного економічного обґрунтування, без погодження з позивачем,  який є стороною  кредитного договору, є безпідставним та таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.

        Позивач належно виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, не має заборгованості.

        Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

        Таким чином з боку позивача не існує порушень взятих на себе зобов’язань по кредитному договору.

         Крім того, Постанова правління Національного Банку України від 21.04.2008 року за № 107 втратила чинність на підставі Постанови Національного Банку України № 343 від 12.06. 2009 р. «Про врегулювання грошово-кредитного ринку».

         Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в одностронньому порядку» від 12.12.2008 р. зазначено, що встановлений договором розмір процентів не  може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

           Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений  банком в односторонньому порядку.

       Частиною 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачає, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

           Вказаним законом внесені зміни до діючого Закону України «Про банки та банківську діяльність», в новій редакцій ст. 55 Закону вказує на те, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених  із клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати  її розмір за договорами банківського вкладу за винятком випадків, встановлених законом.

Хоча правовідносини між  сторонами виникли до вступу вищезазнач6ного закону,  але у відповідності до ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

            Суд, оцінюючи правомірність укладення вказаної додаткової угоди як на наявність підстав для перегляду раніше встановленої процентної ставки за користування кредитними коштами,  приходить до висновку, що  відповідачем не надано належних доказів щодо обґрунтування збільшення  позивачу розміру процентної ставки 17,5 % річних.

            Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги  позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.626,651,1056-1 ЦК України,  ст.55 Закону України «Про банки та  банківську діяльність»,  суд -

вирішив:

              Позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2»,  про  визнання частково недійсним кредитного договору та визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору задовольнити.

             Визнати  недійсним п.5.1.3  розділу  5 кредитного договору №131-07/ф від 24.10.2007 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_1.

             Визнати недійсною додаткову  угоду №1 від 20.11.2008 року до договору №131-07/ф, укладену між  Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_1.                

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м.Херсона шляхом подання заяви про апеляційне  оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та поданням  після цього апеляційної скарги протягом двадцяти днів.

Суддя:                                                  С.І.Майдан