Справа № 22ц-1075/2010 Головуючий у першій інст. – Пантелієнко В.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
07 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
Головуючого-судді ЛИТВИНЕНКО І.В.
суддів: СКРИПКИ А.А., ШАРАПОВОЇ О.Л.
при секретарі
Штупун О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Ніжині Чернігівської області на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус дитини війни ,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області просить скасувати постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2010 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність судового рішення нормам матеріального права.
Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області щодо перерахунку та виплати ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 28 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_6 державну соціальну допомогу, передбачену Законом України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 28 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з врахуванням раніше виплачених сум за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Апелянт вказує, що коштів на виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни на рахунок відповідача з Державного бюджету України не надходило, а тому судове рішення в частині стягнення з відповідача на корить позивача коштів є неправомірним через відсутність у відповідача коштів, на які відповідно до чинного законодавства необхідно звернути стягнення при виконанні судового рішення. Апелянт наполягає на тому, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а ч. 2 статті 73 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом, і кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. На думку апелянта, суд не взяв до уваги норму, викладену в п. 6 Прикінцевих положень Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим законом, встановлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із законом України „Про пенсійне забезпечення” у встановлених розмірах за рахунок коштів Державного бюджету України. Апелянт вказує, що згідно статті 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” , право визначення розмірів соціальних гарантій на 2008 рік надано Кабінету Міністрів України, який в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. Апелянт зазначає, що позивачу виплата підвищення до пенсії здійснювалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, тобто в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України. Розмір державних соціальних гарантій на 2009 рік був встановлений відповідно до статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” і виплачувався позивачу в повному обсязі, тому підстави для визнання протиправною відмови відповідача у здійсненні перерахунку та виплати позивачу соціальної допомоги як дитині війни, на думку апелянта, відсутні.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова суду , - залишенню без змін , з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_6 має статус дитини війни (а. с. 5).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку , що у 2008 році позивачу проведена виплата надбавки до пенсії у розмірі меншому , ніж встановлено Законом України '' Про соціальний захист дітей війни '', а тому відповідача слід зобов'язати зробити відповідний перерахунок в межах строку позовної давності , на застосуванні якого наполягав позивач.
Апеляційний суд погоджується з висновком оскаржуваного рішення суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Згідно приписів статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформульована правова позиція, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) пункт 41 розділу ІІ Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України '' визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).
Враховуючи вищенаведене , апеляційний суд вважає , що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відносно того , що позивачу проведена виплата надбавки до пенсії у розмірі меншому , ніж встановлено Законом України '' Про соціальний захист дітей війни '', а тому відповідача слід зобов'язати зробити відповідний перерахунок в межах строку позовної давності.
Доводи апелянта про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій , передбачених Законом України '' Про соціальний захист дітей війни '', здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України , Законом України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом, а ч. 2 статті 73 цього ж Закону встановлює , що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України , апеляційний суд вважає безпідставними , оскільки стаття 113 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' регламентує, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах , пов'язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом , пенсії визначені законодавством для відповідних категорій громадян , виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.
Твердження апеляційної скарги відносно того, що виплата підвищення до пенсії здійснювалась в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 '' Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян'', не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення, оскільки Закон України '' Про соціальний захист дітей війни'' має вищу юридичну силу.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений Законом України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '', застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених відповідно до вказаного Закону , не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом , оскільки надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватися , виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції , ухваленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в місті Ніжині Чернігівської області відхилити.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: