Справа № 2-а-387

                                           2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Прищепа А.В., при секретарі Лиходід Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Алушта адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби ОДАІ м.Ялти Османова рустема Салимовича, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконою та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів та просить суд визнати незаконою та скасувати постанову відповідача від 21 січня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122  Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

Вказану постанову вважає неправомірною та винесеною з порушенням встановленого порядку притягнення до адміністративної відповідальності, не встановив обставини, підлягаючі зясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, вимоги мотивовані тим, що складена постанова не відповідає нормам КУпАП, оскільки під час її винесення не дотримано вимог статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП відповідно до яких, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Вказані обставини позивач вважає такими, що порушують порядок розгляду адміністративної справи посадовою особою та накладення адміністративного стягнення. Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгялд справи за його відсутністю.

Представник відповідача УДАІ ГУ МВС України в АР Крим у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомили. Про день, часм та місце розгляду справи сповіщенні належним чином.

Відповідач Османов Р.С. у судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив. Про день, час та місце розгялду справи сповіщенний належним чином.

Відповідно до вимог ст. 128 КАС  України у суду не має перешкод у розгляді справи у відсутності осіб, які беруть участь у справі.

  Вивчивши матеріали справ, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна людина при визначенні її прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи протягом розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.7 КУоАП, ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що о 16 годині 40 хвилин 21 січня 2010 року на ам Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта/730 км, ОСОБА_1 керуючи автомобілем КАМАЗ 65115 д/н НОМЕР_1 переткнув суцільну змугу розмітки, чим порушив п.8.5 ПДР України

Відносно останього відповідачем Османовим Р.С. 21 січня 2010 року складено постанову серії АК359639 за порушення п.8.5 ПДР України про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КуоАП та визначено розмір штрафу у сумі 255 гривень (а.с.4)  

Відповідно до пяснень позивача він скоїв маневр обгіну не виєджаючи на зустрічну смугу, та здійснив його  перед початком суміжної лінії дорожньої розмітки.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.1.1 гл.1 ПДР затверджених Постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до вимог п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, відповідно до вимог п.1.9. ПДР, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п.п.В п.8.4 ПДР дорожні знаки діляться на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

      Відповідно до вимог п.8.5 ПДР України дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертікальну і використовується окремо чи сумісно с дорожніми знаками, вимоги яких вона підкрислюється чи уточнює.

Відповідно до вимог ч.1 ст.122 КУоАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків та правил зупинки та стоянки..

Санкцією вказаної статті передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 255 гривень до 340 гривень.

Обгін відповідно до вимог п.1.10 ПДР це  випереджуваня одного або кількох транспортних засобів, повязаних з виїздом на полосу зустрічного руху .

Доводи позивача вказані в позовній заяви, судом до уваги не приймаються оскільки, відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов’язані знати та неухильно виконувати вимоги ПДР, та п. 1.5 вказує на те, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку або перешкоду для руху, погрожувати життю або здоров’ю громадян, заподіювати майнову шкоду.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України  доказами в адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань свідків, письмових і речових  доказів,  висновків експертів.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 4 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач здійснив обгін через суцільну смугу. Чим порушив п.8.5 ПДР України.

Відповідно до вимог ст. 245   КУоАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 252 КУоАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 

Відповідно до вимог ст.33 КУоАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУоАП та іншими законами України та п ри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку про те, що адміністративне стягнення у виді трафу у сумі 255 гривень накладене на позивача є відповідною та необхідною мірою відповідальності і застосовано з метою виховання особи, яка вчнила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.1, 2, 6 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що постанова від 23 червня 2009 року серії АК № 136469 складена відносно позивача відповідає вимогам ст.ст.254, 256, 283 КУоАП та є достатньо доказів підтверджуючих винність позивача у скоєнні вказано правопорушення.

На підставі викладеного та враховуючи обставини справи, аналізуючи вказані норми діючого законодавства України, суд дійшов висновків про те, що не дивлячись не деякі порушення процедури притягнення позивача до відповідальності, відповідач діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб який передбачений діючим законодавством України та Конституцією України.

Відповідно до вимог ч.1, 2, 6 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що постанова від 21 січня 2010 року серії АК №359639 складена відносно позивача відповідає вимогам ст.ст.254, 256, 283 КУоАП та є достатньо доказів підтверджуючих винність позивача у скоєнні вказано правопорушення.

На підставі викладеного та враховуючи обставини справи, аналізуючи вказані норми діючого законодавства України, суд дійшов до висновку що,  відповідач діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб який передбачений діючим законодавством України та Конституцією України.

Пр  таких обставинах позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не засновані на законі, та не підлягають судовому захисту та задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6  Конвенції  про захист  прав  і основних  свобод  людини Рим  4 листопада 1950  року),  ратифікованою  Верховною Радою  України  17  липня 1997 року, ст.ст. 19, 63 Конституцією України, Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 111 від 27 березня 2009 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС № 185 від 22 лютого 2001 року, Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху №77 від 26 лютого 2009 року, п.п. 1.1, 1.3, 1.9, 1.10, 8.5 Глави 33 ПДР України зі змінами та доповненнями, ст.ст.33, 122 ч.1, 245, 251, 252, 254, 258, 268, 283-285  КУоАП, ст.ст. 1, 2, 8-12, 14, 69 - 72, 128, 138, 139, 143, 158-163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби ОДАІ м.Ялти Османова рустема Салимовича, Управління ДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконою та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи– відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Алуштинський міський суд АР Крим у порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя:                                             А.В.Прищепа