Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-152/07 Головуючий у 1 інстанції Пархоменко О.Г.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Пільщик Л.В.
Суддів Сапун О.А.
Краснокутської О.М. При секретарі Ткаченко М.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від "11" грудня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МНС України в Запорізькій області, третя особа УМВС України в Запорізькій області, про покладання на суб'єкт владних повноважень обов'язку вчинити певні дії та стягнення завданої шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
27 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МНС України в Запорізькій області про покладання на суб'єкт владних повноважень обов'язку вчинити певні дії та стягнення завданої шкоди.
В позовній заяві, яку він неодноразово змінював та уточнював, зазначав, що з
01.08.1983 року по 01.03.1996 року він проходив службу в 22 пожежній частині по охороні
Виробничого об'єднання „Запорізька АЕС" на посадах начальницького складу УМВС
України в Запорізькій області та вважає, що його вислуга років на 01.03.1996 року складає
21 рік 8 місяців та 15 днів. Пільгова вислуга років йому вже була нарахована у лютому 1995
року у зв'язку з тим, що період проходження служби в Дії 14-22 по охороні Виробничого
об'єднання „Запорізька АЕС" зараховується в стаж до вислуги років для призначення пенсії
у пільговому обчисленні - місяць за півтора. Підставою даного твердження вважає наказ
МВС України № 70 від 02.02.1995 року, який на час його звільнення не був скасований. На
день звільнення він перебував у кадрах УМВС України в Запорізькій області,
правонаступником якого на цей час є Головне управління МНС України в Запорізькій
області. Вважає, що з вини органу, який повинен був призначити та виплачувати пенсію на
час звільнення, йому неправильно розрахували вислугу років. Також вважає, що була порушена процедура його звільнення, оскільки надані йому витяги з наказу про звільнення не підписані, в них не вказані прізвище і посада першого керівника УМВС України в Запорізькій області, тому наполягає, що наказ НОМЕР_1 від 05.03.1996 року про його звільнення не існує. Також вважає незаконними дії відповідача у зв'язку з невидачею його трудової книжки. З цих підстав просив зобов'язати ГУ МНС України в Запорізькій області поновити його вислугу років, яка на 01.03.1996 року складала його загальний стаж 21 рік 8 V місяців та 15 днів, призначити йому пенсію за вислугу років, зобов'язати ГУ МНС України в Запорізькій області зробити відповідний розрахунок та виплатити його грошову допомогу при звільненні, зобов'язати ГУ МНС України в Запорізькій області видати йому трудову книжку, стягнути з ГУ МНС України в Запорізькій області моральну шкоду у розмірі 2780000 грн.
Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, заперечення представників Головного управління МНС України в Запорізькій області, УМВС України в Запорізькій області, дослідивши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 з 01.08.1983 року по 01.03.1996 року проходив службу в 22-ій пожежній частині по охороні Виробничого об'єднання „Запорізька АЕС". На підставі наказу НОМЕР_1 від 05.03.1996 року майор внутрішньої служби - старший інспектор 22-ДІЇЧ по охороні Виробничого об'єднання „Запорізька АЕС" ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням з 01.03.1996 року у запас Збройних Сил України. У наказі зазначалось, що календарна вислуга років на день звільнення дорівнювала 15 років 05 місяців, у пільговому обчисленні - 19 років 06 місяців 26 днів ( а. с. 30,32,35,41 т. 1 ). При звільненні з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок у відповідності з положеннями пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", які діяли на момент його звільнення (а.с.21,28,228 т.1, а. с. 34-50,64-65 т.2).
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначені у Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114. Згідно цього Положення при проходженні служби ведеться не трудова книжка, а послужний список військовослужбовця. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що немає законних підстав для покладання на відповідача обов'язку по видачі ОСОБА_1 трудової книжки. Посилання позивача у даному випадку на норми КЗпП України безпідставні, оскільки на правовідносини, які виникли між сторонами, правила КЗпП України не поширюються.
В позові ОСОБА_1 також зазначав, що на момент звільнення його трудовий стаж у пільговому виразі дорівнює 21 рік 8 місяців 15 днів. При цьому він посилався на накази МВС України № 748 від 22 листопада 1993 року „Про заходи щодо виконання постанови KM України від 19.09.1993 року № 747", № 70 від 02.02.1995 року Про внесення доповнень до Додатку № 7". Між тим, з наданих доказів, витягу з наказу МВС України № 526 від 03.08.1995 року „Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 22.11.1993 року
№ 748" вбачається, що на момент звільнення позивача зазначені накази і додатки до них втратили чинність. ( а. с. 51-62 т.2). Більше того, вислуга років 1 місяць за 1,5 місяці особам рядового та начальницького складу в державній пожежній охороні по охороні атомних електростанцій і об'єктів з ядерними установками та матеріалами розраховується лише з 03.04.1999 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів № 589 „Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393" та наказу МВС України від 03.04.1999 року № 436, тому нарахування періоду проходження служби в пільговому обчисленні ОСОБА_1 здійснено бути не може, оскільки він звільнився
01.03.1996 року до зміни підпункту „в" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від
17.07.1992 року №393.
Так як відповідно до пункту „а" статті 12 «Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, які мають право на пенсію з цим Законом, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, вимоги ОСОБА_1 про покладання на відповідача обов'язку призначити йому пенсію за вислугу років з 01.03.1996 року, стягнути пенсію за минулий час, відшкодувати заподіяну моральну шкоду, також задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для вважати, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року
залишити без Змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.