Справа № 22-ц-571/07 Головуючий І інст. -Струка І.Ф,
Категорія: про визнання права власності Доповідач - Солодков А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Малінської С.М
суддів: Солодкова А.А., Пилипчук Н.П.
при секретарі - Каплаух Н.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4до Вільшанської селищної ради Вовчанського району Харківської області, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа КП „Вовчанське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, -
встановила:
ОСОБА_2. звернулась до суду з вказаним позовом 24.10.2006 року, в якому просила визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_4. право власності на 1/4 частину за кожним у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1Вовчанського району Харківської області.
Позивачка зазначала, що вона з сином в складі сім'ї відповідачів в 1996 році після відселення із зони радіаційного забруднення Чорнобильської АЕС були поселені в зазначеному будинку згідно ордера.
На підставі рішення Вільшанської селищної ради на ім'я ОСОБА_3. видано свідоцтво від ІНФОРМАЦІЯ_1року про право власності в порядку приватизації на весь житловий будинок, переданий на підставі договору від НОМЕР_1.
В травні 2001 року шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_1. розірваний.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 25.04.2003 року вказане свідоцтво та договір передачі будівлі визнані недійсними.
Відповідачі та представник третьої особи позовні вимоги визнали в повному обсязі та не заперечували проти задоволення позову.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2задоволені в повному обсязі. За ОСОБА_2та ОСОБА_4визнано право власності по 1/4 частині за кожним житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1Вовчанського району Харківської області. Постановлено стягнути з ОСОБА_3та ОСОБА_1порівну на користь ОСОБА_2понесені судові витрати: судовий збір в сумі 151 грн., інформаційно-технічне забезпечення - 30 грн., оплата правової допомоги - 300 грн., а всього 481 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_3. судових витрат в сумі 481 грн. скасувати, та відмовити ОСОБА_2. в задоволенні позову в цій частині. При цьому посилається на порушення та неправильне застосування норм процессуального права.
Судова колегія, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції -зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, підтверджено наявними в справі доказами і не заперечується сторонами, що позивачка ОСОБА_2. разом із сином ОСОБА_4. та відповідачами ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на підставі ордеру НОМЕР_2, виданого за рішенням виконкому Вільшанської селищної ради від ІНФОРМАЦІЯ_2року, заселилися та проживали в будинку садибного типу по бульвару АДРЕСА_1Вовчанського району Харківської області (а.с.27).
На підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.04.2003 року за позовом ОСОБА_2. були визнані недійсними свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, виданий на ім'я ОСОБА_3. та договір передачі цього будинку у її володіння від НОМЕР_1(а.с.7).
Оскільки ОСОБА_2. та її неповнолітній син ОСОБА_4. у встановленому законом порядку поселилися і на момент здійснення приватизації проживали як члени сім'ї разом з відповідачами у зазначеному будинку, вони мають право придбати в порядку безоплатної приватизації займане ними житло, що знаходилось у державній власності, проти чого не заперечують відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_1.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_2. та її сином ОСОБА_4. право власності в порядку приватизації по 1/4 частині за кожним житлового будинку і надвірних будівель, розташованого по АДРЕСА_1Вовчанського району Харківської області.
Проте з стягненням з відповідачів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на користь позивачки судових витрат в сумі 481 грн., судова колегія погодитися не може, оскільки судом першої інстанції не врахований п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 21.12.1990 року „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції". Згідно абзацу 5 цього пункту якщо відповідач до пред'явлення позову про визнання права і в судовому засіданні не оспорював цього права, то на нього при задоволенні позову не може покладатись обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Відповідачі ОСОБА_3. та ОСОБА_1. не оспорювали право власності позивачки та її сина до пред'явлення даного позову в суд і в судовому засіданні. Про це свідчить той факт, що вони не оскаржували рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.04.2003 року яким визнано недійсним свідоцтво про право власності на вказаний будинок та договір передачі будинку. Відповідачі не оскаржували рішення XII сесії IV скликання Вільшанської селищної ради від 28.10.2003 року про визнання права приватної власності на спірний будинок за ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_4. по 1/4 частині за кожним (а.с.8).
Тому, судова колегія вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_3. та ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. судових витрат в сумі 481 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. З, 309 ч.1 п. 4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 грудня 2006 року змінити. В задоволенні позову ОСОБА_2в частині стягнення з ОСОБА_3та ОСОБА_1порівну на користь ОСОБА_2понесених судових витрат: судового збору в сумі 151 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення - 30 грн., оплати правової допомоги - 300 грн., а всього 481 грн. відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.