Справа №22-ц-734/2007р.                              Головуючий 1 - ї інстанції Терентьєв П.П.

Категорія: стягнення заробітку                       Доповідач: Довгаль Г.П.

та моральної шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

21 лютого 2007 року                            судова колегія судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого - судді Овсяннікової А.І. суддів - Черкасова В.В., Довгаль Г.П.

при секретарі - Харченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_1та виробничо-технічного центру „Прилад" Харківського регіонального науково-виробничого центру стандартизації, метрології і сертифікації на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до виробничо-технічного центру „Прилад" Державного підприємства „Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації", 3-я особа: ОСОБА_2, про стягнення середньомісячного заробітку та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

В липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до виробничо-технічного центру „Прилад" Державного підприємства „Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації" (далі ВТЦ „Прилад"), 3-ї особи: ОСОБА_2., в якому просив стягнути з відповідача на свою користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з ІНФОРМАЦІЯ_2., що за 4 місяця, враховуючи розмір щомісячного окладу 599грн., буде становити - 2396грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2005року його було поновлено на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1ВТЦ „Прилад" та на його користь з підприємства стягнуто: заробітна плата в сумі -2493грн.76коп., моральна шкода - 1000грн. і 400грн. - за надання юридичної допомоги та скасовані незаконні накази про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення.

Однак відповідач відмовився виконувати рішення суду першої інстанції, не допустив його до роботи, незважаючи на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_2року він кожен день на протязі кількох тижнів виходив на роботу о

8.00год. Свою поведінку відповідач мотивував тим, що оскаржив рішення в апеляційному порядку, а тому до прийняття рішення апеляційним судом виконувати рішення районного суду не буде.

Рішенням судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 28.03.2006року рішення суду першої інстанції було частково змінено, зокрема, із резолютивної частини рішення виключено посилання про стягнення заробітної плати без утримання податку та розмір моральної шкоди зменшено до 500грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Тільки 14.04.2006року виконавчою службою Ленінського району м. Харкова було відкрито виконавче провадження і лише ІНФОРМАЦІЯ_3року відповідач видав наказ про поновлення його на роботі, а ще пізніше - в травні 2006 року він спочатку отримав 1195грн., а потім - 08.06.2006року останню належну йому суму 1808грн.

В подальшому ОСОБА_1. доповнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000грн., посилаючись на те, що в результаті протиправних дій директора підприємства, який безпідставно затягував з поновленням на роботі, у нього загострилася хвороба - цукровий діабет, у зв'язку з чим він змушений був пройти лікувальний курс в умовах стаціонару.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення, в яких виклав свої доводи та обґрунтування.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач і його представник підтримали заявлені вимоги і просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та 3-я посадова особа: директор ВЦТ „Прибор" ОСОБА_2. заперечували проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з виробничо-технічного центру „Прилад" Державного підприємства „Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації" на користь ОСОБА_1. - 3356грн. і в доход держави судові витрати в розмірі -51 грн. В решті позивних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі виробничо-технічний центр „Прилад" Державного підприємства „Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології і сертифікації" просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову ОСОБА_1. в позові, посилаючись на те, що воно незаконне, постановлено без належної оцінки наданим сторонами доказам та без обґрунтування правомірності стягнення з підприємства моральної шкоди та витрат на оплату труда адвоката.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду першої інстанції частково змінити, а саме - збільшити розмір моральної шкоди до 2000грн., оскільки суд недостатньо визначив ступень його моральних страждань та душевних переживань. Крім того, він вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права - ст.ст. 237, 237-1 КЗпП України, т.я. не покладено матеріальної відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди на посадову особу - директора ВТЦ „Прилад" ОСОБА_2., який винний у невиконанні рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України.

Так, судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2005року та додатковим рішенням від 24.02.2006року ОСОБА_1. був поновлений на роботі - на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1ВТЦ „Прилад" і на його користь з підприємства стягнуто: заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі - 2493грн.76коп., моральна шкода -1000грн. та 400грн. - за надання юридичної допомоги, а також скасовані незаконні накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень і про звільнення з роботи (а.с. 13-16).

В судовому засіданні суду першої інстанції при проголошенні зазначеного рішення був присутній представник ВТЦ „Прилад", про що не заперечував в суді апеляційної інстанції директор підприємства ОСОБА_2.

Згідно з п.2 і п.4 ч.1ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, і поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі цієї норми закону ОСОБА_1. видано виконавчий лист НОМЕР_1, який останнім 19.12.2005року пред'явлено до виконання, а 20.12.2005року державним виконавцем державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Харкова була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження і в цей же день

копії постанови направлені сторонам, зокрема, ВТЦ „Прилад" для виконання, а ОСОБА_1. для відома (а.с. 8-9).

Однак, відповідач відмовився виконувати рішення суду, ОСОБА_1. до роботи не допустив і під різним приводом, в тому числі, що ними подані заяви про винесення додаткового рішення та виправлення описок, а також апеляційної скарги, до розгляду якої по суті не вважають за можливе вирішити питання про поновлення позивача на роботі та виплати середнього місячного заробітку.

В подальшому по заяві відповідача виконавче провадження 12.01.2006року було безпідставно призупинено (а.с. 58), 27.02.2006року виконавчий лист безпричинно повертався стягувані без виконання (а.с. 62) і 13.04.2006року виконавче провадження знову було відкрито (а.с. 63).

Лише ІНФОРМАЦІЯ_3року, тобто після перегляду справи апеляційною інстанцією, директор ВТЦ „Прибор" видав наказ №НОМЕР_2 про поновлення ОСОБА_1. на роботі (а.с. 12).

Отже, з вини відповідача протягом чотирьох місяців, а саме з 17.12.ІНФОРМАЦІЯ_2. позивач вимушений був не працювати і в цей час не отримувати заробіток, який за вказаний період становить - 2396грн. (оклад 599грн. х 4міс).

Таким чином, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку в сумі -2396грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, а саме в частині стягнення моральної шкоди в сумі 400грн., суд виходив з того, що діями відповідача були порушенні законні права позивача, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому розмір моральної шкоди визначено з урахуванням обставин при яких вона була спричинена, характеру і ступеню душевних страждань.

Доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають судової колегії підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1, 308, 313, 314ч.1п.1, 315, 317, 319, 325 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні      скарги      виробничо-технічного      центру      „Прилад" Державного підприємства „Харківський регіональний науково-виробничий

центр стандартизації, метрології і сертифікації"" і ОСОБА_1відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.