Справа № 1570/3137/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2012 року
колегія суддів Одеського окружного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів -Марина П.П., Токміловой Л.М.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом мотивуючи свої вимоги тим, що вона є віруючою людиною. В грудні 2011 року вона звернулася із відповідними заявами до Любашівської МДПІ Одеської області Державної податкової служби (далі МДПІ) та до ДПС України в яких просила здійснювати в подальшому її облік, як платника податків, без застосування цифрового ідентифікатора (за прізвищем, ім`ям та по-батькові, за місцем проживання) та заповнила повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від реєстраційного номера облікової картки платника податків, форми № 1-П. Відповідачами були надані відповіді, якими фактично було відмовлено їй у задоволенні поданих заяв. Позивачка вважає неправомірними дії відповідачів щодо надання відповідей, оскільки вони не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачка просить зобов`язати ДПС України не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків; зобов`язати ДПС України зберегти за нею форму обліку платника податків (за прізвищем, ім`ям та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації); зобов`язати МДПІ здійснювати в подальшому її облік, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платників податків без використання серії на номеру паспорту (за прізвищем, ім`ям та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації); зобов`язати МДПІ не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; зобов`язати МДПІ проставити у її паспорті (на стор. 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою (а.с.7-11, 37).
Представник позивача просив справу розглянути без його участі та участі позивачки (а.с.28).
Представник МДПІ надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, а позов просив залишити без задоволення (а.с.31).
Представник ДПС України в судове засідання не з`явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належними чином та своєчасно (а.с.36). Причини не явки суду не повідомив.
Суд, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивачка є прихожанкою Української Православної Церкви (а.с.20).
25.12.2011 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівської МДПІ із заявою, в якій зазначила, що вона за своїми релігійними переконаннями просить в подальшому здійснювати її облік, як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування цифрового ідентифікатора (за прізвищем, ім`ям та по-батькові та за місцем проживання), не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів, а також проставити у її паспорті (на стор. 7, 8 або 9) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без номера облікової картки та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою (а.с.13).
Цього ж дня позивачка також звернулась до ДПС України із заявою, в якій зазначила про те, що вона за своїми релігійними переконаннями не може і не хоче користуватися електронним цифровим ім`ям - індивідуальним цифровим кодифікатором, відмовляється від цифрового кодифікатора та просить не вносити інформацію про неї до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за нею форму обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження), про що офіційно повідомила МДПІ (а.с.16).
МДПІ листом №1019/9/31-018 від 2012 року (а.с.14-15) та ДПС України листом №1614/С/1881 від лютого 2012 року (а.с.17) позивачку було повідомлено, що Податковим Кодексом України запроваджено облік всіх фізичних осіб-платників податків із використанням ідентифікаційних номерів. Фізична особа-платник податків, яка відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, для забезпечення її обліку як платника податків за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, має особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення про таку відмову, пред`явити паспорт та, у разі необхідності, інші документи.
15.01.2012 року позивачка надала до МДПІ повідомлення за формою №1П фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від реєстраційного номера облікової картки платника податків (а.с.18).
МДПІ листом від 01.02.2012 року № 1167 зазначене повідомлення ОСОБА_1 було залишено без задоволення, оскільки повідомлення за формою №1П від 15.01.2012 року заповнено з порушенням чинного законодавства (а.с.19).
Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у повідомленні за формою №1П від 15.01.2012 року ОСОБА_1 не заповнено усі необхідні реквізити, а саме - рядки 25 -31 ("Місце роботи", "Телефон", "Паспорт фізичної особи"). У вказаному повідомленні, позивачка здійснила відмітку про те, що з дією ст.63 та ст.70 Податкового кодексу України не згодна (а.с.18).
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994р., для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов`язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Частиною 2 ст.5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів"№ 320/94-ВР від 22.12.1994р. заборонено внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів інформації про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера.
Однак, зазначений Закон втратив чинність з 01.01.2011 р. із прийняттям Податкового Кодексу України.
Відповідно до п.63.6 ст.63 Податкового Кодексу України облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім`ям, по-батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом державної податкової служби.
Пунктом 70.1 ст.70 Податкового Кодексу України передбачено, що облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по-батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
Таким чином Податковий кодекс України на відміну від норм Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994р. не передбачає можливості вилучення інформації з реєстру чи заборони її внесення щодо осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та проставлення у паспортах зазначених осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, натомість передбачено ведення обліку осіб, які відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки та проставлення в паспортах таких осіб відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Державної податкової служби України від 17.12.2010р. № 954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1388/18683 (далі Положення) усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Пунктом 2 Розділу ІІ Положення визначено, що порядок проведення реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі включає, зокрема внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, відмітки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Пунктом 1 Розділу ІІ Положення визначено, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України (далі - паспорт) без використання реєстраційного номера облікової картки. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Відповідно до пункту 1 розділу VIII Положення фізична особа, яка раніше не подавала Облікову картку і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби Повідомлення за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред`явити паспорт громадянина України. У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред`являє свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Згідно п. 2 Розділу VIII Положення, облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та надали до органу державної податкової служби Повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Відповідно до п.3 та 4 розділу VIII Положення, фізична особа подає Повідомлення до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання. Для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта громадянина України та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних.
Пунктом 6 Розділу VIII Положення передбачено, що взяття на облік фізичних осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється протягом десяти робочих днів від дня подання до органу державної податкової служби Повідомлення.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні фізичній особі може бути відмовлено у взятті на облік та/або внесенні відмітки до паспорта або продовжено строк взяття на облік.
Згідно з пунктом 8 Розділу VIII Положення за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення для обліку її в окремому реєстрі Державного реєстру, орган державної податкової служби після отримання інформації з Державного реєстру про взяття такої особи на облік за прізвищем, ім`ям, по батькові, серією і номером паспорта вносить до паспорта громадянина України такої особи (сьома, восьма або дев`ята сторінка) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Облік таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру здійснюється у порядку, визначеному цим Положенням. Підставою для виключення відомостей про фізичну особу з Державного реєстру є її облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Враховуючи наведені норми, механізм відмови особи від ідентифікаційного номеру є формалізованим процесом, який передбачає подання заяви згідно з установленою формою, а також певних документів, що стосуються особи.
Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Суд зазначає, що порядок обліку платників податків та дії органів податкової служби у зв`язку з веденням цього обліку визначаються актами законодавства. Вимоги цих законодавчих актів є загальними, вони поширюють свою дію на необмежене коло осіб і не залежать від бажання особи, її згоди чи незгоди з встановленим правовим порядком.
Це також означає, що порядок обліку платника податку, який відмовився від ідентифікаційного номеру, не може визначатися й судовим рішенням, оскільки це виходить за межі компетенції суду.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до Любашівської МДПІ Одеської області із заявою встановленої форми - Повідомленням фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відносно себе, проте у вказаному повідомленні свідомо не зазначила всю необхідну інформацію, зокрема серію та номер, дату видачі, ким видано паспорт фізичної особи, що унеможливлює в подальшому виконання вимог Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з боку суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка не дотрималася вимог, передбачених актами чинного податкового законодавства та не вчинила дії, які направлені на реалізацію її права на відмову від ідентифікаційного номеру відносно себе.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачці у задоволенні її заяви та повідомлення відповідачі діяли на підставі Конституції та законів України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів в ході розгляду справи позивачкою надано не було.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході розгляду справи позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилалася в обґрунтування заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 92 Конституції України, Податковим Кодексом України, Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 17.12.2010р. №954, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №388/18683, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий А.Г.Федусик
судді П.П.Марин
Л.М.Токмілова
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
13 серпня 2012 року
.