Справа № 22ц-6726 від 2008 року
Головуючий в 1 інстанції Федоровська О.П.
Категорія 37
Доповідач Бараннік О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 рік грудень 08 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, тертя особа 8-ма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання заповітів недійсними та визнання права власності на 63/100 часток квартири, зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа 8-ма Дніпропетровська державна нотаріальна контора про стягнення компенсації в рахунок вартості частини квартири і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Державного підприємства „Придніпровська залізниця", третя особа 8-ма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання угоди удаваною в частині особи покупця квартири, про визнання позивача дійсним покупцем частини квартири, про визнання права власності на 37/100 частин квартири, про визнання свідоцтва про право на спадщину та заповітів частково недійсними, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 1999 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про розподіл спадкового майна, Визнання права власності на 1/3 частину квартири , стягнення витрат, понесених на похорони спадкодавця та витрат понесених на охорону і керування спадковим майном, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6, яка відповідно до складеного нею ще при житті заповіту від 15.03.1991 року, заповіла все своє майно внучці ОСОБА_7.
Пізніше, в нотаріальній конторі позивачці стало відомо, що її матір'ю ОСОБА_6 16.09.1995 року був складений ще один заповіт, відповідно до якого вона заповіла належну їй однокімнатну квартиру 62, житловою площею 16, 7 кв.м., розташовану в будинку АДРЕСА_1 на ім'я сторонньої особи, якою являється відповідачка по справі ОСОБА_5.
У зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_6, позивачка, як непрацездатна особа пенсійного віку, мала право на обов'язкову частку у спадщині, 02.07.1997 року їй було видано свідоцтво на право спадкування по закону на 2/3 частини вищезазначеної квартири. Таким чином, посилаючись на те, що розмір долі відповідачки складає лише третю частку спірної квартири і
ОСОБА_5 забезпечена житловою площею, позивачка просила виділити їй в натурі всю квартиру АДРЕСА_1, а на користь відповідачки стягнути з неї компенсацію вартості 1/3 частини, яка складає 1 505 гривень 66 копійок.
Крім того, посилаючись на те, що нею на похорони матері були витрачені грошові кошті у розмірі 1 205 гривень 19 копійок і вона несла витрати на оплату комунальних платежів, які складають 899 гривень 54 копійки, на ремонт квартири - 5 887 гривень 65 копійок, позивачка також просила стягнути з відповідачки на свою користь третю частку вказаних витрат у розмірі 2 663 гривень 79 копійок.
В уточнюючому позові ОСОБА_1 просила визнати заповіт, складений її матерю ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 16.09.1995 року недійсним та визнати за нею право власності на 63/100 частин квартири АДРЕСА_1 як за спадкоємицею першої черги після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.-
Залучена після смерті ОСОБА_5 10.02.2007 року до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_3, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, в якій, посилаючись на те, що спірна 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належить їй відповідно до складеного ОСОБА_5 25.11.2006 року заповіту, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь в рахунок компенсації вартості зазначеної частини 52 034 гривні та визнати за ОСОБА_1 право власності на неї.
ОСОБА_1 з позовними вимогами ОСОБА_3 не погодилась і в своєму черговому уточнюючому позові просила нарівні зі своїми вимогами визнати недійсним і заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 25.11.2006 року.
Не погодившись з позовними вимогами ОСОБА_3, онука померлої спадкодавці ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - ОСОБА_7, після одруження 30.04.1998 року ОСОБА_2, також звернулася до суду з позовом про визнання угоди удаваною в частині особи покупця квартири, про визнання позивача дійсним покупцем частини квартири, про визнання права власності на 37/100 частин квартири та про визнання свідоцтва про право на спадщину і заповітів частково недійсними. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що у 1991 році керівництво Дистанції цивільних споруд Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці запропонувало її бабусі ОСОБА_6 викупити спірну квартиру за 2 701 крб 71 коп.. Але, оскільки у ОСОБА_6 таких коштів не було, 13.03.1991 року в рахунок оплати за квартиру вона перерахувала свої кошти у розмірі 1 011 крб. 70 коп. з ощадного розрахункового рахунку НОМЕР_1, відкритого на її ім'я в Самарському районному відділенні № 0130 державного спеціалізованого ощадного банку м. Дніпропетровська на розрахунковий рахунок Дистанції цивільних споруд Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, а залишок суми у розмірі 1 690 крб 01 коп. був сплачений ОСОБА_6.
За спільною домовленістю договір купівлі-продажу був оформлений на ім'я ОСОБА_6, яка в свою чергу склала на ім'я ОСОБА_2 заповіт. Отже, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 фактично також була покупцем спірної квартири, то на її думку договір купівлі-продажу від 03.04.1991 року в частині того, що покупцем є одна ОСОБА_6 є удаваною угодою, укладеною з метою приховання особи справжніх покупців зі всіма витікаючими з цього наслідками.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_6 Цим же рішенням з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в рахунок компенсації вартості 1/3 частини вказаної квартири стягнуто 52 034 гривні і за ОСОБА_1 визнано право власності на третю частину зазначеного житлового приміщення, а в задоволені інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволені їхніх позовних вимог та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, просили його скасувати і ухвалити в оскаржуваній ними частині нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги повністю.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом постановив рішення, яким визнав за ОСОБА_1 право власності на 2/3 та 1/3 частин квартири АДРЕСА_1 зі стягненням з неї на користь ОСОБА_3 вартості 1/3 частини зазначеної квартири у розмірі 52 034 гривні.
Доводи ОСОБА_1 про те, що її мати ОСОБА_6 була неписьменна та не вміла читати, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як видно з висновку криміналістичної судової-почеркознавчої експертизи № 749 від 31.08.2995 року /том № 2 а.с.135 - 139/ підпис в заповіті складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 від 16.09.1995 року виконаний саме ОСОБА_6 і з його змістом ОСОБА_1 також погоджувалась аж до 2004 року, коли вперше в порядку ст. 103 ЦПК України поставила питання про визнання вказаного заповіту недійсним.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду й посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 належним чином не оформила своє право спірну частку у житловому приміщення квартирі 62, розташованої в будинку АДРЕСА_1 та не провела його державну реєстрацію, оскільки складеним відповідно до вимог чинного законодавства заповітом від 25.11.2006 року /Том № 2, а.с.232 - 223 /право ОСОБА_3 на 1/3 частину зазначеної квартири підтверджено.
Посилання ОСОБА_1 на невірне визначення судом вартості квартири, в якій був зроблений ремонт за її кошт та кошт її доньки ОСОБА_2, та що нібито не було належним чином прийнято до уваги при визначені розміру грошової компенсації, також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки як видно із висновку судової будівельно-технічної експертизи № 567 ще від 20.11.2006 року /Том № 2, а.с.169-178/ при визначені вартості однокімнатної квартири АДРЕСА_1 основними чинниками, що визначали вартість квартири були місцеположення, поверх, площа, ціна пропозицій та інше.
Що стосується посилань ОСОБА_2 на підтвердження наявності між нею та ОСОБА_6 домовленості про придбання спільної часткової власності шляхом вкладання спільних коштів, то у зв'язку з пропуском ОСОБА_2 строків позовної давності без поважних на те причин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції і в цій частини колегія суддів також не вбачає.
Таким чином, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в
достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини
справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, постановив
рішення, яке відповідає вимогам закону.
Суд не допустив порушень матеріального та процесуального права, які могли б тягнути за собою скасування рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.