Справа  №1-649/10    

                            В И Р О К

                              І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И            

01 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва

 в складі: головуючого                                                     судді Павленко О.П.

                 при секретарі                                                              Юферовій Є.Д.

                 з участю  прокурора:                                                 Левко В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця                  м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 07.04.1998 року Радянським районним судом м. Києва за ст. 229-6 ч.1 КК України в редакції 1960 року на 3 роки позбавлення волі; 05.03.2002 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 26.04.2007 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ст.309 ч.2, 69 КК України на 1 рік 2 місяці позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 12 червня 2007 року

в скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України,

                                                    В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 11 грудня 2009 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, знаходячись в приміщенні магазину, який розташований по АДРЕСА_2, помітив на вітрині з продуктами харчування мобільний телефон марки «Самсунг 5230», що належить ОСОБА_3, після чого у нього виник умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до вітрини та таємно викрав мобільний телефон марки «Самсунг 5230», вартістю 2000 гривень, в якому знаходилась карта пам’яті об’ємом 1 Гб, вартістю 100 гривень, сім карта оператора мобільного зв’язку «Діджус», вартістю 25 гривень, на рахунку якої були гроші  в сумі 50 гривень, чим завдав ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 2175 гривень.

 Після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядився викраденим на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєному злочині визнав повністю та пояснив, що 11 грудня 2009 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, він зайшов до приміщення магазину «Продукти», який розташований по вулиці Щербакова в м. Києві . В приміщенні магазину на той час покупців та продавця не було. Підійшовши до вітрини з продуктами харчування, він помітив на полиці вітрини мобільний телефон «Самсунг 5230» та вирішив його викрасти. Оскільки в магазині покупців не було, він перехилився через вітрину та з полиці взяв мобільний телефон, поклав його до власної кишені та вийшов з приміщення магазину. Після цього, на громадському транспорті він приїхав по пл. Шевченка, де продав викрадений мобільний телефон раніше не знайомому чоловіку за 750 гривень. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 він визнає повністю.  

Підсудний щиросердно покаявся у вчиненому злочині, просив суд суворо його не карати.  

Враховуючи визнання підсудним всіх фактичних обставин справи, суд, відповідно до ст. 299 КПК України та за згодою учасників судового розгляду, обмежившись допитом ОСОБА_2 та визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна ( крадіжка ), доведена повністю та його дії  правильно кваліфіковані  за ст.185 ч.1 КК України.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи та відношення підсудного до скоєного, наявність невідшкодованої матеріальної шкоди, а також дані, які характеризують особу підсудного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 раніше судимий, ніде не працював, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря нарколога. Крім того, судом приймається до уваги й та обставина, що 25.03.2010 року щодо ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та в межах зазначеної кримінальної справи 26.03.2010 року щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд відносить щире каяття.    

Обставин,  що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, даних про особу ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що  його виправлення та перевиховання можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.1                 ст. 185 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню

   Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                    З А С У Д И В:

ОСОБА_2  визнати винним у скоєні злочину, передбаченого                   ст. 185 ч.1 КК України та призначити  покарання у вигляді 1 ( одного  ) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 вираховувати  з  01 квітня 2010 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту в залі суду та утримувати в Київському СІЗО № 13 ДДУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 -             2175 грн. ( дві тисячі сто сімдесят п’ять грн.) на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

    На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня  його проголошення  через Шевченківський районний суд м. Києва, а засудженим в той же строк  з моменту вручення копії вироку.

                Суддя: