Справа № 2 а - 892

                                                                          2010 рік

                              П О С Т А Н О В А

                            І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

25 лютого 2010 року                                           суддя Конотопського  міськрайонного суду Сумської області   Разумова розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов”язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки в сумі 3826 грн. 50 коп. відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

                                  В С Т А Н О В И В:

    Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом та прохає суд зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги за 2007-2009 роки в сумі 3826 грн. 50 коп. відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», свої вимоги обгрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, у 2007 році допомога їй як дитині війни не виплачувалася. З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, загальний розмір недоплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни з січня 2007 року по грудень 2009 року включно становить 3826 грн. 50 коп. Прохає також поновити пропущений строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки про їх порушення вона дізналася лише після висвітлення рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року в засобах масової інформації. Надала заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити ( а.с. 6).  

      Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі їх представника, у позовних вимогах просять відмовити (а.с. 11 зв.).  Крім того, надали заперечення, в якому вказують, що позивачка дійсно є дитиною війни, однак статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік» передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни за результатами виконання державного бюджету у порядку, визначеному КМУ України. Оскільки на законодавчому рівні не було врегульовано, яким саме органом та за рахунок яких коштів та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій, то підвищення пенсій дітям війни у 2006 році проведено не було.  Що стосується проведення виплат у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. ст. 71,11 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Тобто вимоги позивачки щодо виплати їй підвищення пенсії за період з 09.07.07 є такими, що не суперечать чинному законодавству. Проте, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був відсутній. У зв»язку з цим, Пенсійний фонд України звернувся за роз»ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України. В листі № 21-26-561 від 31.08.07 Міністерство юстиції України зазначило, що питання пов»язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується при обчисленні підвищення пенсії особам, які мають статус дітей війни буде вирішено у законодавчому порядку і що підвищення пенсій буде проведене лише після прийняття відповідного законодавчого акту. Так як механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України питання щодо розмірів підвищення пенсій особам, яким встановлено статус дитини війни в 2006, 2007 роках має бути вирішено після його законодавчого врегулювання.  Це питання було врегульовано Законом України «Про Державний бюджет  на 2008 рік», яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказані підвищення і були проведені позивачу. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 (в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Вважає, що управління ПФУ в м.Конотопі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав позивачки. Крім того, прохає суд застосувати строк  позовної давності, так як про розмір підвищення пенсії позивачці було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, тобто з січня 2006 року (а.с. 11).

       Дослідивши матеріали справи, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню.

     З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 4,5)  та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни.

     Даний факт відповідачем не оспорюється.

            Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

              Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визначено, що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                Відповідач не заперечує, що розрахунок та виплата щомісячної державної соціальної підтримки дітям війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни»  покладені на  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі,  яке і має бути відповідачем по даній справі.    

    Відповідно до п.  17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на 2006 рік зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р., який набрав чинності 15.03.2006 р., до статті 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

    Однак, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  запроваджені не були.

    Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік » та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” неконституційними визнані не були, нарахування і виплата державної соціальної підтримки дітям війни у 2006 році не проводилася.

    Відповідно до п.  12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Ст. 111 вказаного Закону визначено, що  у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 рік, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» .

 Статтею   124 Конституції України передбачено, що  судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, відповідно до ст.  ст. 61 та 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.  Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

    Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі, в межах та у спосіб, передбачені законодавством України.

    Враховуючи вищевикладене, слід вважати, що з боку управління ПФУ в м.Конотопі не було допущено порушення прав позивачки щодо виплати їй державної соціальної підтримки як дитині війни за 2006 рік та з 1 січня до 9 липня 2007 року.

    В той же час, вважаю, що з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, управління ПФУ України в м.Конотопі мало проводити  підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Начало формы

 Посилання відповідача на  неврегульованість питання    ст. 6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України. Начало формы

     Посилання відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині підвищення пенсії дітям війни за 2007 рік на відсутність  механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та на лист Міністерства юстиції України  № 21-46-561 від 31.08.2007 року, є необґрунтованими та не можуть обмежувати права позивача як дитини війни.

  У  листі Міністерства юстиції України  № 21-46-561 від 31.08.2007 року  на звернення Пенсійного фонду України від 06.08.2007 року, зазначено, що питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 12 ст.71 Закону України ?ро Державний бюджет на 2007 рік” ця норма Закону втратила чинність, а ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

    При цьому не можна погодитись  з доводами  відповідача про те, що  позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулася, тривало з 09.07.2007 р.  по 31.12.2007 р. Таким чином, пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, не вбачається.    

   Пунктом 41  розділом П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 вказаного закону була  викладена в новій редакції, якою визначено, що  дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії  або щомісячного довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

   Відповідно до  п. 14  ст. 14 Закону України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни  до  пенсії  або  щомісячного довічного грошового  утримання  чи   державної  соціальної   допомоги, що виплачуються замість пенсії підвищується на 10 відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як встановлено, позивачці в 2008 році здійснювалася виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в 2009 році – в такому ж самому розмірі (а.с. 10).

    Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 рік у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень  ст. 65 розділу І, п.п. 61, 62,63, 66 розділу П, п. 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І. п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)  визнані неконституційними  положення п. 36-100 розділу П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

    Виходячи із системного аналізу зазначених норм  законодавства,  рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, вважаю, що  УПФУ в м.Конотопі з   09 липня 2007 р. по 31 грудня  2007 р. та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 року повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. , яка набула чинності з зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту  12 статті  71 Закону України “Про державний бюджет України” та п.41 розділу 2 Закону, ці норми  втратили  чинність та не підлягають застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. мав діяти  у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист  дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Рішенням Конституційного суду України від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України та словосполучення “збалансованість бюджету”, використаного в частині третій цієї статті (справа про збалансованість бюджету), було визначено, що закон про Державний бюджет України як правовий акт стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України (абзац 6 пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони” (абзац 3, 4 підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення 10-рп/2008).

    Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” дія ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік зупинена не була. В ст. 54 даного Закону також було зазначено, що в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

    Ст. 71 даного Закону Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

    Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

    Отже, нарахування та виплата в 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

    Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

    Згідно ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Коснтитуції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

     Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

    Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, слід зазначити наступне.

    Сторонами не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком  визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    З огляду на викладене, потрібно вважати необгрунтованими доводи Пенсійного фонду щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої  ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

    Також слід відхилити доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов”язок  здійснення виплат  підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

    Пенсійний фонд України діє у відповідності до “Положення про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 121/2001, і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці,  передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено  на УПФУ в м.Конотопі  за місцем проживання позивачки.

    Крім того, вважаю безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати  до пенсії.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантується. Таким чином, держава взяла на себе зобов”язання забезпечити  реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що  включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України “Про соціальний  захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни” , серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.    

    Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

     Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов”язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

    Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у  районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в  Автономній Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему  органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

    Отже обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний  захист дітей війни”, покладено саме на  органи   Пенсійного фонду України.

     Враховуючи, що держава взяла на себе обов”язок щодо виплати позивачці 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов”язку на центральний орган виконавчої влади — Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх  виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

    Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, вважаю безпідставними посилання  відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності і невиконання своїх зобов”язань перед позивачкою.

    Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення покладеного на нього обов”язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

    Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов”язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов”язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

    При цьому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, необхідно, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення  прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

    Враховуючи вищевикладене, слід визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка призвела до порушення  прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, зобов»язати  здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.  

    Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.        

     Керуючись  ст. 11, 19, 64, 124, 152 Конституції України,  ст. ст. 61, 69 Закону україни «Про Конституційний Суд України», ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  Законами України «Про державний бюджет на 2006-2008 роки», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 рік, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України»,   ст.ст. 3, 10, 11,  69-71, 94, 122, 158-161 КАС України,

                    П О С Т А Н О В И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», непроведенню ОСОБА_1 як дитині війни перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та вчиненню дій по здійсненню відповідних виплат.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Конотопі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням здійснених за цей період виплат.

      В іншій частині  позовних вимог відмовити.

     Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.

    Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови, а апеляційної скарги – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Конотопського

міськрайонного суду                                                                                          І.Є.Разумова