Справа № 127/4560/19

Провадження № 22-ц/801/496/2020

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуСправа № 127/4560/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

секретар : Кузьменко Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 127/4560/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бондаренко О.І., дата складання повного тексту ухвали невідома, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом. Вимоги мотивовані тим, що з 24.11.2007 року позивач перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2017 року. Під час шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає з нею та знаходиться на її утриманні.

Зазначає, що в березні 2016 року відповідач виїхав з України на роботу до Ізраїлю та з того часу спілкування між батьком і донькою відсутнє. Проте, з боку відповідача виникають перешкоди у питаннях виїзду дитини за кордон з метою відпочинку чи оздоровлення.

Оскільки вони, батьки дитини, не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, позивачка, відповідно до ст. 161 СК України просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю, позивачкою у справі - ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03 квітня 2019 року було відкрите провадження у даній справі.

14.06.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Галіцина В.В. надіслала суду заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_1 , у якому просила суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач не заперечує та ніколи не заперечував, щоб донька проживала з матір`ю, а також не створював перешкод для цього.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 року провадження у даній цивільній справі закрите за відсутністю предмета спору, відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, як незаконну.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між сторонами існують складнощі та непорозуміння стосовно надання відповідачем дозволу для короткочасного виїзду дитини за кордон, що шкодить інтересам та правам доньки. При цьому, апелянт зазначає, що правовими нормами Сімейного Кодексу України та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими Постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57, передбачена можливість самостійного вирішення питання тимчасового виїзду дитини за межі України на строк до одного місяця, тим з батьків, з яким, за рішення суду, визначене місце проживання дитини. Оскільки, на даний час не існує такого судового рішення, апелянт позбавлена можливості скористатися вище зазначеною можливістю, а це призводить до порушення прав та інтересів дитини.

З урахування зазначеного, апелянт просить скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08.01.2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить її відхилити, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 08.01.2020 року залишити без змін.

В судове засідання по розгляду апеляційної скарги сторони не з`явились, без поважних причин, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи.

Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами.

З огляду на відсутність даних про поважність причин неявки позивача у судове засідання, колегія суддів, враховуючи положення частини 2 статті 372 ЦПК України, дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно частин першої – п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним правовим вимогам.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В ході розгляду справи встановлені наступні обставини.

З 24 листопада 2007 року позивач перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2017 року.

Під час шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), яка постійно проживає з нею та знаходиться на її утриманні (а.с. 10,11).

В березні 2016 року відповідач виїхав з України на роботу до Ізраїлю, де проживає по даний час.

Зазначені обставини, визнаються сторонами і відповідно до норми ч.1 ст. 82 ЦПК України, звільнені від доказування.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини 1 статті 161 СК України, просила визначити місце проживання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем не досягнуто згоди щодо місця проживання дитини, спілкування відповідача з донькою відсутнє.

У відзиві на позовну заяву, ОСОБА_2 зазначав, що бажає брати участь у вихованні та утриманні дитини, а надані позивачем докази ніяким чином не підтверджують факт ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків або створення перешкод для розвитку та відпочинку дитини (а.с. 62-65).

Відповідно до висновку від 27.06.2019 року за №01-00-01-32417 орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 117-119).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, вказуючи на те, що відповідач не заперечує, щоб донька проживала з матір`ю та ніколи не створював жодних перешкод для цього, а тому між сторонами не залишилось неврегульованих питань, а відтак відсутній предмет спору що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обгрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, які звернулись до суду із даним позовом.

Проте колегія суду не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч.1  ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої ст. 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову.

Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10 квітня 2019 року (справа №456/647/18, провадження №61-2018св19).

Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 між сторонами виник спір, предметом якого є визначення місця проживання малолітньої дочки сторін  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сама по собі відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачкою, не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Крім того, скаржник зазначає, що на даний час між нею та відповідачем є неврегульовані питання, в тому числі, щодо можливості виїзду дитини за кордон. 

Отже, у матеріалах справи відсутні докази про дії сторін, чи настання обставин, які свідчать, що на день відкриття провадження у справі між сторонами був відсутній спір щодо місця проживання дитини.

Оскільки спір між сторонами не врегульовано та є невизначеність у правах і обов`язках сторін, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі ст. 379 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу  Вінницького районного суду Вінницької області від 08 січня 2020 рокускасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун