Справа № 2-61/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2007 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді - Т.В.Данилюк

при секретарі - І.Л.Руді

представника позивача Стельмах Л.О. відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сосниця справу за позовною заявою Сосницького міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ

Сосницьке міжрайонне управління водного господарства звернувся до Сосницького районного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу мотивуючи позовні вимоги тим, що 17.08.2004 року, водій Сосницького МУВГ - ОСОБА_1., керуючи автомобілем ВАЗ-2106310, порушивши правила дорожнього руху скоїв наїзд на гр.ОСОБА_3., внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження. 10 червня 2005 року вироком Сосницького районного суду ОСОБА_1. був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, цим же вироком з власника транспортного засобу Сосницького міжрайонного управління водного господарства на користь потерпілої ОСОБА_3. було присуджено до стягнення 1533,01 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. в рахунок відшкодування моральних збитків. Сосницьким МУВГ по даному вироку було виплачено ОСОБА_3. в рахунок відшкодування моральних збитків 7076,82 грн, а також виконавчий збір в розмірі 1500 грн на користь ДВС в Сосницькому районі. Позивач посилається на те, що в судовому засіданні вину відповідача у вчиненні злочину доведено повністю, а тому з нього в порядку регресу необхідно стягнути суму сплачену позивачем потерпілій ОСОБА_3. в розмірі 7076,82 грн., та 1500 грн, стягненого виконавчого збору, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача Сосницького МУВГ - Стельмах Л.О. в повній мірі підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1. у судовому засіданні позов не визнав повністю і пояснив, що він дійсно працював водієм Сосницького МУВГ і за ним був закріплений службовий автомобіль ВАЗ-2106310. 17 серпня 2004 року він ремонтував даний автомобіль, а саме замінював передні шланги гальмівної системи, після чого в гальмівній системі залишилось повітря. Фактично контроль за технічним станом автомобіля повинні були здійснювати ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5., однак навіть під час ремонту автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_1 присутні не були. Після цього близько 17.30 год. він разом з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. рухались даним автомобілем по вул.Чернігівській, в цей час на дорогу вибіг пішохід ОСОБА_3, він намагався гальмувати, але гальма не спрацювали внаслідок чого і сталася ДТП в якій постраждала ОСОБА_3. 10 червня 2005 року Сосницький райсудом його було засуджено за ч.2 ст.286 КК України, але цей злочин на його думку не є умисним оскільки фактично стався з вини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. Крім того він є інвалідом 3-ї групи, ніде не працює, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 з бабусею, навчається на платному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3, сплачує борги по виконавчих листах, майна за ним не зареєстровано, а тому він не зможе сплатити суму яку вказує в позові позивач.

2

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2. підтримав позицію відповідача з тих же міркувань.

Суд заслухавши доводи представника позивача Сосницького МУВГ - Стельмах Л.О., відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2., а також дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити. До такого висновку суд приходить виходячи з наступних міркувань:

Як вбачається з вироку Сосницького районного суду від 10 червня 2005 року у справі №1-29, суд встановив, що 17 серпня 2004 року близько 17 год.35 хв. ОСОБА_1, керуючи службовим автомобілем ВАЗ-2106310 та рухаючись по вул.Чернігівська в смт.Сосниця навпроти дитячого садка „Сонечко", в порушення п.п.2.3.б проявив неуважність, п.п.12.3, 12.4. не вибрав безпечної швидкості руху, своєчасно не вжив безпечних заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до повної його зупинки, в порушення п.п. 31.4.,31.4.1. рухаючись з несправною гальмівною системою, п.п.11.2., П.З., виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину. Підсудний ОСОБА_1. на час скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з цивільним відповідачем (Сосницьким МУВГ) та під час виконання ним своїх службових обов"язків.

Згідно цього ж вироку ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначено покарання чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком два роки. А з Сосницького міжрайонного управління водного господарства на користь ОСОБА_3 постановлено стягнути 1533,01 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральних збитків.

Як вбачається з Ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області від 08 серпня 2005 року у справі №11-618/05 та з Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок Сосницького райсуду від 10 червня 2005 року у справі №1-29 залишено без змін і він вступив в законну силу.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов"язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином посилання відповідача ОСОБА_1 та його представника на те, що злочин стався не з його вини не можуть братись судом до уваги оскільки вину відповідача ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину встановлено вироком суду який набрав законної сили.

Як видно з платіжних вимог за НОМЕР_1., НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, Платник Сосницький МУВГ сплачував на користь ОСОБА_3., кошти - відповідно 4786,57 грн., 225,85 грн., 1092,00 грн., 672,40 грн., 300,00 грн. В сумі разом таким чином сплативши 7076,82 грн.

Як вбачається з платіжних доручень НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, з позивача Сосницького МУВГ було стягнуто виконавчий збір в сумі 1500 грн.

Відповідно до п.З ст.134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації у випадку коли шкоди завдано діями працівника які мають ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно ч.І ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Сосницького МУВГ 7076,82 грн. в рахунок відшкодування сплачених позивачем на користь ОСОБА_3. моральних збитків і 1500 грн. в рахунок відшкодування стягненого

3

виконавчого збору, та не брати до уваги посилання позивача на його матеріальний стан оскільки відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Вимогу позивача про стягнення з ОСОБА_7. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд вважає такою що підлягає задоволенню, оскільки як вбачається з квитанції НОМЕР_9 позивач оплатив 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і відповідно до ч.І ст.88 ЦПК України має право на їх відшкодування.

Згідно ч.З ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так відповідно до рішення Сосницької селищної Ради від 21.12.2006 року Сосницьке міжрайонне управління звільнено від сплати держмита по цивільній справі ОСОБА_1

У відповідності до ст.3, Декрету KM України "Про державне мито" від 19.11.1993 року розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру становить 1 % від ціни позову.

Таким чином суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави 85,76 грн. державного мита на користь держави.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства 7076,82 грн (сім тисяч сімдесят шість гривень та вісімдесят дві копійки) в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП, 1500 грн. в рахунок відшкодування стягненого виконавчого збору та 30 грн. в рахунок відшкодування витрат сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також стягнути з відповідача на користь держави 85,76 грн. державного мита.

Керуючись   ,ст.ст. 1191, ЦК України ,ст.215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сосницького міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства 8576,82 грн (вісім тисяч п"ять сот сімдесят шість гривень та вісімдесят дві копійки) в рахунок відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сосницького міжрайонного управління водного господарства 30 грн. в рахунок відшкодування витрат сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 85,76 грн. державного мита. Рішення    може бути оскаржене в апеляційний суд Чернігівської області    через Сосницький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя  Данилюк Т.В.