ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.06р. Справа № 8/122

За позовом          Фізичної особи - підприємця Деркачова Владислава Едуардовича (м.Дніпропетровськ)

до          1) Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Маринченко Тетяни Володимирівни (м. Дніпропетровськ)

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінекс" (м. Дніпропетровськ)

про          визнання недійсними договорів та визнання права власності

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Моцний О.А. –представник (дов. № 645 від 14.03.06 р.)

від відповідача1:          не з`явився

від відповідача2:          не з`явився

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу приміщень: від 18.09.03 р. № 3987, № 3991 та від 13.09.04 р. № 3881, а також визнання за позивачем права власності на нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5, в підвалі приміщення: № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 кв.м.; в загальному користуванні приміщення першого поверху: І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м АДРЕСА_1 , вул. АДРЕСА_2 6.

Позов мотивовано тим, що на момент укладання вказаних договорів купівлі-продажу та додаткових угод до них позивач вважав, що вчиняє вказані правочини з громадянкою ОСОБА_1 , а не з суб`єктом підприємницької діяльності. Викладене має істотне значення, оскільки процедура примусового виконання зобов`язань громадянина - підприємця, і процедура примусового виконання зобов`язань громадянина, який не є підприємцем, значно відрізняються не на користь кредитора. Тому позивач стверджує, що правочини були вчинені ним під впливом помилки відносно своїх прав на звернення стягнення на майно відповідача у випадку невиконання правочинів. В зв`язку з тим, що громадянин який не є підприємцем, не може бути боржником у справі про банкрутство, погашення вимог кредиторів, у випадку, якщо майна такого громадянина не достатньо, буде неможливе. На момент звернення до суду відповідач не виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за даними договорами. Згідно витягів про право власності на нерухоме майно станом на 12.01.05 р., власником спірних нежитлових приміщень є ТОВ «Марінекс».

Відповідач1 позов визнав повністю, просить суд розглянути справу за відсутністю свого представника.

Ухвалою від 18.05.06 р. до участі у справі у якості відповідача2 було залучено Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінекс" (м. Дніпропетровськ)

Відповідач2 проти позову заперечує, посилаючись на те, що є власником вказаного спірного майна, яке було внесено до його статутного фонду відповідачем1. Крім того, відповідач2 надіслав клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.

Ухвалою голови господарського суду від 18.05.06 р. строк вирішення спору був продовжений по 30.06.06 р. включно.

В судове засідання 08.06.06 р. представники відповідачів не з`явились.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідачів та розглянути справу за їх відсутністю, оскільки ним були надані відзиви на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.02 р. між Управлінням майном спільної власності територіальних громад області (далі-продавець) та ОСОБА_2 (далі-позивач), який діяв як громадянин-фізична особа, був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений нотаріусом.

Згідно умовам вказаного договору, продавець зобов`язався передати у власність позивача нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5, у підвалі пр. № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 кв.м.; в загальному користуванні приміщення першого поверху: І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова 6, а позивач зобов`язався прийняти вказаний об`єкт і сплатити за нього 96 192,50 грн. Право власності на нерухомий об`ект переходить до позивача з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 1.1., 1.2. договору).

07.06.02 р. позивач набув статусу фізичної особи –підприємця, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

18.09.03 р. між позивачем і Маринченко Тетяною Володимирівною (далі-відповідач1), яка діяла як фізична особа - громадянин, були укладені два договори купівлі-продажу приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані нотаріусом за реєстровими №№ 3988 та 3991.

Згідно умовам договору купівлі-продажу № 3988, позивач продав, а відповідач1 купив в підвалі житлового будинку літ. А-5 приміщення: № 75 поз. 1-27, загальною площею 170,3 м2, сходову клітку ХХХ-1, загальною площею 14,6 м2, № 74 поз. 17, загальною площею 56,6 м2; в загальному користуванні ХХІ-1, загальною площею 3,3 м2, за ціною 51 282,00 грн. (п.п. 1, 2 договору).

За вказані приміщення відповідач1 розрахувався частково, а на залишок боргу з оплати видав позивачу розписку на суму 10 800,00 грн., які зобов`язався сплатити в строк до 23.09.03 р.

Згідно умовам договору купівлі-продажу № 3991, позивач продав, а відповідач1 купив в підвалі житлового будинку літ. А-5 приміщення: № 71 поз. 1-8, загальною площею 81,4 м2, сходову клітку ХХУІ-1, загальною площею 14,6 м2, № 72 поз. 1-9, загальною площею 103,1 м2; № 73 поз. 1-5, загальною площею 69,5 м2, сходову клітку ХХУІІ-1, загальною площею 14,6 м2, № 74 поз. 1-16, 18, 32-33, загальною площею 179,5 м2, сходову клітку ХХУІІІ-1, загальною площею 14,6 м2, в загальному користуванні І-1, загальною площею 3,3 м2, УІ-1, загальною площею 3,1 м2, ХІ-1, загальною площею 3.1 м2, за ціною 101 353,00 грн. (п.п. 1, 2 договору).

За вказані приміщення відповідач1 розрахувався частково, а на залишок боргу з оплати видав позивачу розписку на суму 27 000,00 грн., які зобов`язався сплатити в строк до 28.09.03 р.

Крім того, 13.09.04 р. між тими ж сторонами був укладений договір купівлі-продажу приміщень за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6, зареєстрований нотаріусом за реєстровими № 3881.

Згідно умовам вказаного договору, позивач передав, а відповідач1 прийняв у власність в підвалі житлового будинку літ. А-5 приміщення: № 74 поз. 19-31, ХХІХ-1, загальною площею 91,5 м2, в загальному користуванні приміщення першого поверху: XVI-1, загальною площею 3,3 м2, за ціною 17 437,00 грн. (п.п. 1, 3 договору).

За вказані приміщення відповідач1 розрахувався частково, а на залишок боргу з оплати видав позивачу розписку на суму 3 745,00 грн., які зобов`язався сплатити в строк до 20.09.04 р.

Станом на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості за трьома вищеназваними договорами відповідач1 не надав.

Згідно протоколу зборів засновників від 26.11.04 р., відповідачем1 та ТОВ "Ампекс-Україна" було прийнято рішення: про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінекс" (далі-відповідач2), затвердження статуту відповідача2 та обрання виконавчого органу останнього.

Відповідно до п. 2.3. вказаного протоколу, відповідач1 передав у якості внеску до статутного фонду відповідача2 нерухоме майно, яке було придбане ним за трьома вищеназваними договорами купівлі-продажу.

В подальшому відповідач2 отримав свідоцтва про право власності на вказані об`єкти нерухомості, що підтверджується витягами від 12.01.05 р.

20.12.05 р. на адресу позивача поступило повідомлення ліквідатора у справі № Б26/111/05 про визнання відповідача1 банкротом ОСОБА_3 ., яким останній повідомив, що відповідача1 визнано банкрутом, стосовно нього відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатора.

Крім того, ліквідатор роз`яснив позивачу його право на подачу вимог кредитора в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Викладене також підтверджується копією постанови господарського суду у справі № Б26/111/05.

При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного:

Відповідно до ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, зв`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вимоги щодо визнання недійсними згаданих трьох договорів об`єднані, оскільки вони зв`язані між собою підставою виникнення і складом сторін.

В момент підписання вищезгаданих договорів купівлі-продажу позивач вважав, що здійснює правочини з відповідачем, як громадянином-фізичною особою, а не з суб`єктом підприємницької діяльності.

Згідно ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня порушення провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, суть якого полягає в припиненні всіх заходів направлених на примусове виконання зобов`язань боржника, у тому числі припинення виконавчого провадження відносно такого боржника і припинення нарахування неустойки за невиконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов`язковому припиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимоги стягувача розповсюджується дія мораторію, введеного господарським судом.

Згідно ст. 37 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закриттю у разі передачі виконавчого документа арбітражному керуючому після визнання боржника банкрутом.

Стаття 40 цього ж Закону встановлює, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, по якому стягнення не здійснювалося або було проведене частково, повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону міри щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу внаслідок відсутності майна у боржника, не позбавляє права стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах термінів, встановлених статтею 21 цього Закону.

Згідно ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня ухвалення господарським судом ухвали про визнання громадянина-підприємця банкротом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється стягнення з громадянина-підприємця по всіх виконавчих документах, за винятком виконавчих документів по вимогах про стягнення аліментів, а також по вимогах про відшкодування збитку, заподіяного життю і здоров`ю громадян. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, яке не включається до складу ліквідаційної маси згідно цього Закону. Продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Відповідно до ст. 31 вказаного Закону, вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрота, вважаються погашеними.

Таким чином, в разі відсутності майна у громадянина (не підприємця) виконавче провадження по примусовому стягненню боргу закінчується поверненням виконавчого документа стягувачу, проте стягувач має право неодноразово подавати виконавчий документ для виконання до тих пір, поки у громадянина не з`явиться майно.

У разі ж визнання банкрутом громадянина-підприємця для кредитора можливість примушення боржника до виконання цивільно-правових зобов`язань обмежена, оскільки термін задоволення вимог кредиторів визначається строками ліквідаційної процедури, а можливість задоволення вимог обмежена вартістю ліквідаційної маси. При недостатності суми, одержаної від реалізації ліквідаційної маси, для погашення вимог кредиторів, незадоволені вимоги кредиторів вважаються погашеними. При встановленні господарським судом факту відсутності майна у банкрота, суд затверджує звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс і припиняє провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав і обов`язків сторін.

Вчинюючи спірні правочини з відповідачем1, позивач помилявся щодо його прав на звернення стягнення на майно відповідача1 в разі невиконання цих правочинів з боку останнього, оскільки статус громадянина-підприємця припускає можливість порушення провадження відносно нього у справі про банкрутство, а отже, і можливість погашення вимог у випадку недостатності майна.

Таким чином, помилка в статусі відповідача1 в момент здійснення оспорюваних правочинів істотно вплинула на права і обов`язки сторін по виконанню вказаних правочинів.

Дана обставина є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними з моменту їх укладення.

За недійсною угодою прав і обов`язків у сторін не виникає, а отже у відповідача1 не виникло право власності на спірні об`єкти нерухомості, а також відповідно –і право розпорядження цими об`єктами.

Так само, не виникло і право власності на вказане нерухоме майно і у відповідача2, оскільки це майно було придбане без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок iншої особи (потерпiлого) без достатньої правової пiдстави (безпiдставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпiлому це майно. Особа зобов`язана повернути майно i тодi, коли пiдстава, на якiй воно було набуте, згодом вiдпала. Положення цiєї глави застосовуються незалежно вiд того, чи безпiдставне набуття або збереження майна було результатом поведiнки набувача майна, потерпiлого, iнших осiб чи наслiдком подiї.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання за ним права власності на відчужені за спірними договорами купівлі-продажу об`єктами нерухомості.

Судові витрати слід покласти на відповідача1, оскільки спір виник внаслідок дій останнього.

Керуючись Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про виконавче провадження», ст.ст. 229, 1212 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 58, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Визнати недійсними з моменту їх укладення договори купівлі-продажу приміщень від 18.09.03 р. реєстрові №№ 3987 та 3991 та від 13.09.04 р. реєстровий № 3881, укладені між Фізичною особою-підприємцем Деркачовим Владиславом Едуардовичем ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 , рахунки в установах банків відсутні) та Суб`єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Маринченко Тетяною Володимирівною ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 , рахунки в установах банків відсутні).

Визнати за Фізичною особою-підприємцем Деркачовим Владиславом Едуардовичем ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 , рахунки в установах банків відсутні) право власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-5, в підвальному приміщенні № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 кв.м., в загальному користуванні приміщення першого поверху І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6.

Стягнути з Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Маринченко Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_2 , рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця Деркачова Владислава Едуардовича ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1 , рахунки в установах банків відсутні) –85,00 грн. витрат на державне мито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін