ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 р. Справа № 2-а-5412/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Сапальової Т.В.
при секретарі Афанасьєвій З.В.
за участю:
прокурора Гембери С.В.,
представника позивача - Тушевської Л.Г.,
відповідач не з’явився, повідомлений завчасно та належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 510 грн.,
ВСТАНОВИВ:
до суду звернувся прокурор Гайсинського району в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі –позивач) до ОСОБА_2 (далі –відповідач) з вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх тим, що останнім порушено законодавство про автомобільний транспорт.
Позов мотивовано тим, що до відповідача на підставі вимог ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення, а саме: експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: ліцензійної картки.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується реєстрами відправленої кореспонденції від 23.12.2009 року та від 30.12.2009 р. (а.с.14,23).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а після з’ясування думки присутніх учасників процесу дійшов висновку за можливе розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Заслухавши доводи прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
14 січня 2009 року на підставі відповідного графіку рейдових перевірок з 12.01.2009 р. по 18.01.2009 р. (а.с.27) та завдання на проведення рейдової перевірки №053375 від 09.01.2009 року, виданого державним інспекторам територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області Іщенко В.М. та Ганзій Ю.А. (а.с.26), останніми здійснено перевірку транспортного засобу ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія та перевізника в одній особі –ОСОБА_2, щодо додержання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.01.2009 р., в якому зафіксоване виявлене порушення вимог ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки (а.с.7). Як вбачається з даного акту, відповідач ознайомився з його змістом, від письмових пояснень відмовився.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не з’явився на розгляд справи щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, яке відбулось 02.02.2009 року в приміщенні територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, хоча був повідомлений про його проведення завчасно та належним чином (а.с.6).
Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовського А.С. №067636 від 02.02.2009 р. до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 4 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Судом встановлено, що дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом за вих. №02-3/398 від 06.02.2009 року (а.с.4), що підтверджується реєстром №1 згрупованих внутрішніх поштових відправлень від 06.02.2009 року (а.с.8).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.
Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України “Про автомобільний транспорт” не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор при поданні даного позову в інтересах позивача діяв правомірно та відповідно до положень чинного законодавства України.
При винесенні рішення по справі суд враховує те, що несплата відповідачем фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою порушення встановленого в державі правопорядку та ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави, а також те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позовній заяві сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача, відповідач суду не надав.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
позов прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 510 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) фінансові санкції у сумі 510 грн. (п’ятсот десять гривень 00 коп.).
Відшкодування судових витрат віднести на рахунок держави.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.02.10 р.
Суддя Сапальова Тетяна Валентинівна