УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.,
при секретарі Пожар Р.В.,
з участю: представника апелянтів-відповідачів ОСОБА_1, їх адвоката ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3, їх адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5 згідно доручення, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Івано-Франківська міська рада, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8, Перша Державна нотаріальна контора м. Івано-Франківська, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2008 року, -
встановила:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог на
Справа № 22-ц-1127/2008р. Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В.
Категорія 37 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
стороні відповідачів Перша Державна нотаріальна контора м. Івано-Франківська, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, визнання права власності на спадкове майно. Під час провадження по справі представник позивача неодноразово доповнював та уточнював позовні вимоги, які мотивував тим, що відповідно до рішення народного суду міста Івано-Франківська від 07 лютого 1972 року проведено розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнано право власності на 14/25 частин зазначеного будинковолодіння за ОСОБА_9 і виділено в натурі такі частини будинку: кімнату № 1-2, кімнату № 1-3, 1/2 коридору № 1-1, 1/2 підвалу, 1/2 колодязя, 1/2 паркану, 1/2 сараю, 1/2 туалету, 1/2 літньої кухні, 1/2 прибудови до неї. Також визнано право власності на 11/25 частин будинковолодіння за ОСОБА_10 та виділено в натурі: 1/2 коридору № 1-1, кімнату № 1-5, кімнату № 1-4, 1/2 підвалу, 1/2 колодязя, 1/2 паркану, 1/2 сараю, 1/2 туалету, 1/2 літньої кухні, 1/2 прибудови до неї. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 153 крб. 50 коп. та на користь ОСОБА_11 922 крб. грошової компенсації. 21 вересня 1975 року помер ОСОБА_10, що був прадідом позивачки. 06 квітня 2002 року помер дід позивачки ОСОБА_9. Батько позивачки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За час свого життя ОСОБА_12 фактично прийняв спадщину за померлими ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Таким чином, внаслідок відкриття спадщини після смерті ОСОБА_12, позивачка стала спадкоємицею 11/25 та 14/25 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Для реалізації свого права на спадщину ОСОБА_5 звернулась у відповідну державну нотаріальну контору. Однак, довідалась, що на зазначене спадкове майно та ощадні книжки видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім"я її тіток ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Проте позивачка вважає себе єдиною спадкоємицею зазначеного спірного спадкового майна.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2008 року даний позов задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_12, яка відкрилась 06 квітня 2002 року після смерті ОСОБА_9. Визнано недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2006 року, виданого Першою Івано-Франківською Державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-2849; свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2006 року, виданого Першою Івано-Франківською Державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-2845; свідоцтво про право
на спадщину за законом від 17.11.2006 року, виданогб Першою Івано-Франківською Державною нотаріальною конторою ОСОБА_6, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-2847. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 14/25 та 11/75 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 11/75 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 11/75 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_5 право власності на грошові вклади з процентами по рахунках № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, що знаходяться у філії № 020 Івано-Франківського обласного управління Ощадного банку України та компенсації до цих же рахунків в порядку спадкування за законом. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_5 36 грн. 03 коп. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а в дохід держави 394 грн. 33 коп. судового збору та 67 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті позову ОСОБА_5 відмовлено.
На дане рішення представник відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, зазначаючи, що таке рішення є незаконним з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм. Вимоги скарги мотивувала тим, що суд не дослідив всіх обставин по справі, залишив поза увагою її доводи та подані докази на підтвердження заперечень проти позову. Зокрема, судом не враховано, що ОСОБА_6, як дочка спадкодавця ОСОБА_9, отримала свідоцтво на право власності на 14/25 будинковолодіння АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як внучки спадкодавця ОСОБА_10, отримали свідоцтва на право власності на 11/25 цього будинковолодіння, спадщину якого фактично прийняла дочка ОСОБА_10 - ОСОБА_11, поскільки, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 внаслідок смерті спадкодавців оформили актові записи про їх смерть в органах РАЦС, отримали свідоцтва про їх смерть, правовстановлюючі документи на будинок: оригінал рішення суду, на підставі якого зареєстрували спадкове будинковолодіння в ОБТІ; технічний паспорт на будинок; будинкову книгу; три ощадних книжки. Такі дії відповідачів свідчили про їх намір стати власниками спадкового майна та про прийняття спадщини за змістом ст. 549 ЦК в редакції 1963 року та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в редакції, діючій на час прийняття спадщини. Також і отримання ощадних книжок спадкодавця ОСОБА_9 свідчило про фактичне прийняття спадщини, в зв"язку з
чим на це спадкове майно видано окреме свідоцтво про право на спадщину за законом від 17.11.2006 року, в реєстрі № 1-2847. Тоді, як суд вважав такі дії прийняттям спадщини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 після смерті матері ОСОБА_11, яка фактично прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_10, проте не визнав такі дії прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_9, не обґрунтувавши такий суперечливий висновок. При цьому суд безпідставно взяв до уваги недостатні докази проживання ОСОБА_12 зі спадкодавцем ОСОБА_9, не давши об"активної оцінки спростовуючим, на її думку, документальним доказам неприйняття ОСОБА_12 спадщини, це: лікарське свідоцтво про смерть № 342, штамп у паспорті, адресна довідка та довідка РАЦС від 12.02.2008 року про прописку та постійне місце проживання ОСОБА_12 в селищі Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області; довідка ЖЕО № 7 про те, що АДРЕСА_1 зареєстрованих немає; позивачка подала заяву про прийняття спадщини саме в Тисменицьку нотаріальну контору за місцем проживання ОСОБА_12 в селищі Лисець; покази свідків про те, що спадкодавець ОСОБА_9 - батько ОСОБА_12 не приймав сина до себе в будинок, поскільки той пиячив. Окрім того, вона, ОСОБА_1, по прозьбі ОСОБА_6 поховала ОСОБА_12, а до того, доставила його в лікарню хворого, а позивачка на похорон не приїхала та не відшкодувала їй кошти за лікування та похорон. Також суд не врахував та не застосував до правовідносин сторін щодо свідоцтва про право на спадщину норми ст. 1301 ЦК України в редакції 2003 року, не досліджував та не встановив фактів, з якими дана норма закону пов"язує підстави визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Не наводить суд, з яких розрахунків стягнуто державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В зв'язку з цим, просила скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - ОСОБА_1 та їх адвокат ОСОБА_2 підтримали вимоги скарги з вище наведених мотивів та просили її задовольнити в повному об"ємі.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та їх адвокат ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Інші сторони та треті особи в судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін та їх адвокатів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з
наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення народного суду міста Івано-Франківська від 07.02.1972 року ( том 1, а.с. 9-Ю ) проведено розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1, визнано право власності на 14/25 частин зазначеного будинковолодіння за ОСОБА_9 та виділено йому в натурі такі частини будинку: кімнату № 1-2; кімнату № 1-3; 1/2 коридору № 1-1; 1/2 підвалу; 1/2 колодязя; 1/2 паркану; 1/2 сараю; 1/2 туалету; 1/2 літньої кухні; 1/2 прибудови до літньої кухні. Також визнано право власності на 11/25 частин будинковолодіння за ОСОБА_10 та виділено йому в натурі: кімнату № 1-5; кімнату № 1-4; 1/2 коридору № 1-1; 1/2 підвалу; 1/2 колодязя; 1/2 паркану; 1/2 сараю; 1/2 туалету; 1/2 літньої кухні; 1/2 прибудови до літньої кухні. Стягнуто з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_10 153 крб. 50 коп. та на користь ОСОБА_11 922 крб. грошової компенсації.
Згідно матеріалів справи, 21.09.1975 року помер ОСОБА_10, що був прадідом позивачки ОСОБА_5 ( том 1, а.с. 63 ). 13.03.1975 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було розірвано ВРАГС Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 24 ( том 1, а.с. 66 ), і ОСОБА_11 отримала прізвище свого батька - ОСОБА_11. Під час даного шлюбу-народились діти: ОСОБА_12 та ОСОБА_6 ( том 1, а.с. 11, 66, 68 ). Окрім того, у ОСОБА_11 раніше народилася дочка ОСОБА_7 том 1, а.с. 67 ). 19.04.1975 року Бюро РАГС Бобринецького району Кіровоградської області зареєструвало шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_14, актовий запис № 5 ( том 1, а.с. 65 ). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дід позивачки ОСОБА_9 (том 1, а.с. 12 ). ОСОБА_11, яка приходилась бабцею позивачки та матір"ю відповідачок, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( том 1, а.с. 64 ). Батько позивачки ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а.с. 134).
04 жовтня 2006 року позивачка ОСОБА_5 звернулась до Тисменицької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_12, відповідно діда та батька позивачки (том 1, а.с. 132).
17 листопада 2006 року державний нотаріус Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Антонюк Л.І. видала відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_10, діда відповідачок, ОСОБА_9, батька відповідачки ОСОБА_6 (том 1, а.с. 88, 111, 112).
Ніхто із померлих спадкодавців, ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_9, ні, в послідуючому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за життя не склали заповідального розпорядження щодо належного їм майна, тому суд, відповідно до ст.ст. 529, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) та згідно приписів ст.ст. 1261, 1269, 1273 чинного ЦК України, вірно встановив, що в даномувипадку має місце спадкування за законом.
Судом правильно визначено, що до складу спадщини померлого ОСОБА_10 входило 11/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Після його смерті у 1975 році, спадщину за ним фактично прийняла тільки його дочка ОСОБА_11, як спадкоємець першої черги, при цьому вона не зверталась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Після смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина з 11/25 частин зазначеного вище будинку, яку фактично прийняли спадкоємці першої черги - діти померлої: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_12
До складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, входило майно: 14/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1, належного йому на праві приватної власності, та кошти, що знаходяться на рахунках в Івано-Франківському відділенні Ощадного банку України. Поскільки, його дочка ОСОБА_6, як спадкоємець першої черги, у встановлений законом шестимісячний строк не вчинила жодних дій після смерті спадкодавця, які могли б свідчити про прийняття нею спадщини, як то: участь у похованні, фактичне управління або володіння майном, звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини до 06.10.2002 року, тому спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_9 залишився тільки його син ОСОБА_12. Останній проживав в спірному будинку, його утримував, сплачував комунальні послуги, що свідчить про прийняття ним спадщини померлого батька ОСОБА_9 При цьому спадкоємець ОСОБА_12 не звертався до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Зазначені вище обставини підтвердили і свідки по справі ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які пояснили, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на похорони спадкодавця ОСОБА_9 не приїхали, не приїжджали вони і згодом та не вчиняли будь-яких дій для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця. І, навпаки, ОСОБА_12 єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_9, який фактично прийняв спадщину після спадкодавця, оскільки, проживав у будинку АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 162, том 2, а.с. 51 ), користувався та володів будинком, що свідчить і про прийняття ним спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_11, спадщину якої прийняли також і його сестри та доньки спадкодавиці ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що після смерті ОСОБА_12, який помер 07.09.2006 року, відкрилась спадщина, до складу якої входило майно: 14/25 частин будинку АДРЕСА_1 та грошові вклади в Ощадному банку України ( том 1, а.с. 103 ) - майно, отримане в спадщину після смерті батька ОСОБА_9, та 11/75 частин будинку АДРЕСА_1, що належали матері покійного ОСОБА_11 Спадкоємцями померлого ОСОБА_12 є його діти ОСОБА_5 та ОСОБА_8, останній відмовився від отримання спадщини на користь своєї сестри ОСОБА_5 (том 1, а.с. 133 ). Позивачка ОСОБА_5 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк (том 1, а.с. 132).
За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7
без достатніх правових підстав отримали свідоцтва про право на спадщину за спадкодавцями ОСОБА_10 та ОСОБА_9 В зв"язку з цим, суд правомірно частково задоволив позов ОСОБА_5, встановивши факт прийняття спадщини ОСОБА_12 після смерті спадкодавця ОСОБА_9 та визнавши недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 17.11.2006 року на ім."я ОСОБА_6 та ОСОБА_7. При цьому, суд правильно визнав за ОСОБА_5 право власності на 14/25 і 11/75 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на грошові вклади в Ощадбанку, належні покійному ОСОБА_9, в порядку спадкування за законом. Також суд вірно визнав за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності по 11/75 частин зазначеного вище будинку кожній в порядку спадкування за законом.
Твердження представника апелянтів, що судом при постановлены рішення не враховано всіх обставин по справі, а встановленим обставинам не дано належної оцінки, на думку колегії є безпідставними, які заперечуються матеріалами справи.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи і дано їм вірну юридичну оцінку на підставі чинного матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє за дорученням ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.