Справа № 22ц-6315/2008 

Головуючий у І інстанції Католыкян М.О.

Категорія 26

Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Лаченкової О.В., Кузнецова В.О.

при секретарі - Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травнй 2008 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпропетровську, Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про перерахунок розміру відшкодування шкоди, стягнення заборгованості, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з зазначеним позовом, в якому просив стягнути на свою користь недоплачені суми щомісячного розміру втраченого заробітку та моральну шкоду у розмірі 250000 грн.. посилаючись на те, що під час роботи у локомотивному депо Нижньодніпровськ-Вузол при виконанні трудових обов'язків 01.09.1987 р. він був травмований, в результаті чого за висновком ЛТЕК від 21.12.1987 р. йому встановлено 80% стійкої втрати професійної працездатності, а після чергового обстеження 01.01.1991 р. встановлено 60% втрати професійної працездатності. Нарахування відшкодування шкоди були здійснені із середньої заробітної плати 291 грн. 56 коп. замість 327 грн. 16 коп., що спричинило недоплату щомісячних розмірів відшкодування шкоди.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2008 р. на користь ОСОБА_1 стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» моральну шкоду у розмірі 50000 грн., у задоволення решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця» просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову і в цій частині, посилаючись на недоведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стягуючи на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000 грн., суд вказав, що заподіяння моральних страждань підтверджується травмуванням позивача та встановленням йому інвалідності і втрати працездатності довічно.

Погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті отриманої 01.09.1987 р. травми позивачу відповідно до висновку травматологічної ЛТЕК №1 від 21.12.1987 р. було встановлено 80% втрати професійної працездатності /а.с, . 8/. Відповідно до наказу начальника локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол від 28.03.1988р. № 197/ох

ОСОБА_1 було призначено та приводились" починаючи 21.12.1987 р. виплати шкоди у зв»язку з травмою /а.с. 91.

Діючими на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди здоров»ю Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам та службовцям каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків», затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 03.07.1984 р. № 690, не передбачалось відшкодування моральної шкоди!

Тому, зважаючи на те, що право у позивача на відшкодування шкоди виникло з 21.12.1987 p., моральна шкода на його користь не може стягуватись, оскільки вперше право на відшкодування моральної шкоди було встановлено ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р.

Що стосується пояснень позивача про заподіяння йому моральної шкоди тривалим зволіканням відповідачів з проведенням перерахунків у зв'язку з невірним визначенням середнього заробітку при нарахуванні розміру відшкодування шкоди, то діючим законодавством, що регулює дані правовідносини, не передбачається стягнення моральної шкоди у зв'язку з цими обставинами.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції Зазначені обставини не були враховані, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог у цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2008 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволення позову до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.