АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Артеменка І.А.,

суддів Градовського Ю.М.,

Суворова В.О.,

при секретарі Велич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „Кадри", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди, -

встановила:

У травні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Кадри", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси про стягнення моральної шкоди по 300000 гривен кожному у зв'язку зі смертю сина - ОСОБА_3, посилаючись на те, що наслідок загибелі сина їм заподіяні тяжкі моральні страждання, вони постійно знаходяться у стані нервового стресу, суттєво погіршився стан їхнього здоров'я, у зв'язку з набуттям нових хвороб, які потребують тривалого та дорогого медикаментозного лікування, смерть сина суттєво вплинула на матеріальний рівень забезпечення сімї та перспективу майбутнього благополуччя. Щодо стягнення витрат на поховання з відповідача ТОВ «Кадри» позивачі зазначили, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси відшкодувало матеріальну шкоду у повному обсязі: призначило сімї померлого одноразову допомогу, щомісячні страхові виплати та відшкодувало витрати на поховання у розмірі 600 гривен - граничний розмір витрат на поховання. Але витрати на поховання склали 3300 гривен, тому позивачі вважають, що різницю у сумі 2700 гривен повинен відшкодувати відповідач -ТОВ «Кадри». Крім того позивачі зазначили, що мають право на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 200 гривен, які вони понесли у зв'язку з розглядом даної справи, та просили суд стягнути з ТОВ «Кадри» витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривен на користь ОСОБА_2 та з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривен на користь ОСОБА_1.

У ході розгляду справи позивачі заявили клопотання про залишення без розгляду своїх позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Кадри» моральної шкоди, це клопотання було

Головуючий у першій інстанції Федусик В.В.

Доповідач Артеменко І.А.

Справа № 22ц-5750/08

Категорія ЦП: 57

задоволено судом першої інстанції, та ухвалою суду від 08 вересня 2008 року позов в цієї частині залишено без розгляду.

Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей припиняється 01.01.2008 року незалежно від часу настання страхового випадку. Крім того, представник зазначив, що на підставі - ст.1167, 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода повинна бути стягнута з ТОВ «Кадри».

Представник відповідача -ТОВ «Кадри» позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що витрати на поховання позивачі вже отримали на підставі ст..21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального чування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси у сумі 600 гривен, щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 200 гривен на користь ОСОБА_2 зазначив, що ці вимоги не підлягають задоволенню з тих, підстав, що позовні вимоги про стягнення витрат на поховання не підлягають задоволенню. Крім того, на момент виникнення права у відповідачів на вимогу про відшкодування моральної шкоди п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не був призупинений та діяв, тому відшкодувати моральну шкоду повинно відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси відповідно до ст..ст.1, 5, 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривен. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривен, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 200 (двісті) гривен. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 200 (двісті) гривен. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись

перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає

рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, апеляційним судом встановлено, що з ОСОБА_3

27.07.2005 року стався нещасний випадок, внаслідок якого він помер, про що був складений акт №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 16.08.2005 року.

На утриманні ОСОБА_3 знаходилися його непрацездатні батьки ОСОБА_1 ОСОБА_2, а також неповнолітня донька ОСОБА_4.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від

17.01.2006 року, яке набрало чинності 30.01.2006 року, був встановлений факт проживання однією сім'єю з вересня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із сином, ОСОБА_3..

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси призначило страхові виплати сім'ї постраждалого, але страхова виплата за моральну шкоду не призначалася.

Стаття 9 Закону України «Про охорону праці» передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Право на відшкодування моральної шкоди у позивачів виникло на момент смерті сина, тобто з 27.07.2005 року, у цей час діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" із змінами, внесеними згідно із Законом № 2664-IV від 16.06.2005 року.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції на 16.06.2005 року(далі Закон № 1105) визначено правову основу, економічний механізм і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності або смерть застрахованих.

Об'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві згідно статті 6 Закону № 1105 є життя застрахованого, його здоров'я, працездатність.

Згідно статті 1 Закону № 1105 одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Стаття 21 Закону № 1105 встановлює, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду.

Пунктом 3 ст. 34 Закону № 1105 встановлено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпшого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума

страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь - яких інших страхових виплат.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р. (справа про шкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) В аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку -у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону № 1105 всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Таким чином, порядок і розміри виплат, передбачений ч.3 статті 34 Закону № 1105 застосовується лише при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, які не спричинили потерпілим втрати професійної працездатності. При цьому Конституційний Суд України в своєму рішенні не вказав, що розмір моральної шкоди членам сім'ї потерпілого не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, оскільки вони зазнали болю та глибокі страждання, у зв'язку зі смертю сина, назавжди порушився їх нормальний життєвий уклад та їм приходиться застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, смерть близької людини призвела до погіршення їхнього здоров'я.

Колегія суддів вважає, що доводи представника відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси щодо виключення з Закону № 1105 поняття відшкодування моральної шкоди та припинення з 01.01.2008 року виплати моральної шкоди відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105 незалежно від часу настання страхового випадку є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Право у відповідачів виникло 27.07.2005 року на цей час діяв Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на 16.06.2005 року), відповідно до якого відшкодування моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей передбачено на підставі статей 1, 5, 6, 21 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні вимоги містяться у ст.5 ЦК України - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Як значено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя" при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору відповідності його Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Таким чином, не зважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року з 20.03.2007 року з Закону № 1105 виключено поняття відшкодування моральної шкоди, в даному випадку необхідно застосовувати Закон № 1105 в редакції на 16.06.2005 року, який діяв на момент виникнення правовідносин та яким передбачено відшкодування моральної шкоди членам сімей потерпілих.

Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В даному випадку внесені зміни до Закону скасовують права потерпілих та членів їх сімей, в наслідок чого суттєво погіршують положення потерпілих на виробництві та членів їх сімей, які мали право на відшкодування моральної шкоди за Законом № 1105 до внесення цих змін.

Пункт 44 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року про внесення змін до Прикінцевих положень Закону № 1105, на який посилається відповідач, втратив чинність, як такий, що є не конституційними, на підставі Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Таким чином, позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди на підставі статей 1, 5, 6, 21 28, ч.3 ст. 34 Закону № 1105 оскільки вони зазнали болю та страждання, у зв'язку зі смертю сина, назавжди порушився їх нормальний життєвий уклад та їм приходиться застосовувати додаткові зусилля для організацій свого життя, смерть близької людини призвела до погіршення стану їхнього здоров'я.

Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди позивачам, суд першої інстанції правильно виходив з розміру позовних вимог, ступеню перенесених моральних страждань, ступеню порушення життєвих зв'язків, характеру додаткових зусиль для організації життя.

Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції керувався законом, наданими у матеріалах справи доказами, а тому не вбачає підстав для відмови у стягненні моральної шкоди.

Викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.