Справа № 22-7383 Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 вересня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 8 вересня 2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 1780 грн. 34 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., витрати, пов'язані з проведенням авто товарознавчої судової експертизи в розмірі 844 грн. 56 коп., витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 497 грн., - та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що суд дійшов неправильного висновку щодо наявності причинного зв'язку між ДТП та механічними пошкодженнями, які описані як наслідок ДТП у висновку експерта; посилання суду на висновок спеціаліста авто товарознавця є неправильним, оскільки у розумінні ст. 66 ЦПК України не може бути доказом у справі, а крім того висновок експерта складений з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів; судом не надано обгрунтування розміру моральної шкоди і неправильно стягнені витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2006 року водій автомобіля ЗАЗ -DAEWOO LANOS ОСОБА_1 в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України не
витримав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем М 412, який належить позивачу.
Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 2 лютого 2007 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлено, що ОСОБА_1 22 грудня 2006 року о 16.30 год. в місті Горлівці по вул. Мініна і Пожарського, керуючи своїм автомобілем, не витримавши безпечну дистанцію руху, здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що на нього був накладений штраф відповідно до ст. 124 КУпАП.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічні ушкодження у вигляді деформації задньої панелі, заднього бампера, а при огляді автомобіля спеціалістом-автотоварознавцем була зафіксована і деформація глушителя.
Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи від 29 листопада 2007 року, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, розмір шкоди, заподіяної позивачу складає 1780 грн. 34 коп.
Суд прийшов також до висновку, що внаслідок ДТП позивачу спричинена моральна шкода, оскільки дорожньо-транспортна пригода спричинила позивачу душевні страждання, в його житті сталися суттєві зміни, тривалий час він був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, йому доводилося докладати додаткових зусиль для організації свого побуту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження рішення суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що у дорожньо-транспортній пригоді винний ОСОБА_1 і його вина доведена зібраними по справі доказами. Оцінюючи висновок експерта про визначення розміру матеріальної шкоди як доказ по справі суд врахував положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України і дійшов висновку про те, що проведена експертиза відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, а також Методиці товарознавчої експертизи і оцінки дорожньо-транспортних засобів.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. », .„. Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом затежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи 22 грудня 2006 року водій автомобіля ЗАЗ -DAEWOO LANOS ОСОБА_1 здійснив зіткнення з автомобілем М 412 під керуванням
ОСОБА_2, який належить йому на праві власності, в результаті чого автомобіль позивача отримав механічні ушкодження.
Постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 2 лютого 2007 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 грн. Зазначена постанова не скасована.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність вини відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, в результаті чого був пошкоджений автомобіль позивача і у зв'язку з чим йому спричинена матеріальна шкода.
Згідно висновку авто товарознавчої експертизи від 29 листопада 2007 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля М412 ИЭ028 складає 1780 грн. 34 коп.
При проведенні експертизи експертом були використані матеріали цивільної справи і в т.ч. висновок авто товарознавчого дослідження спеціаліста по факту спричинення ушкоджень автомобілю в результаті ДТП від 30 грудня 2006 року, складений Горлівським представництвом Союзу експертів України. Як зазначено у висновку авто товарознавчого дослідження проведення дослідження доручено ОСОБА_3, який має вищу технічну освіту, стаж експертної роботи з 2000 року та кваліфікацію судового експерта авто товарознавця. Виходячи із даних про спеціаліста, який проводив автотоварознавче дослідження, ставити під сумнів його висновки підстав немає.
Судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що на момент проведення експертизи автомобіль позивачем був повністю відновлений, тому експертиза не повинна була проводитися, оскільки відповідно до п. 8.4.1 Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, якщо транспортний засіб на момент технічного огляду відновлений повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.
При цьому суд правильно послався на п.8.4.1 (абз.З) Методики товарознавчої експертизи і оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України №145/5/2092 від 24 листопада 2003 року, відповідно до якого калькуляція відновлювального ремонту може складатися без огляду ТЗ тільки за згодою з замовником оцінки в разі надання ним офіційних документів, в яких визначені об'єми ремонтних робіт по відновленню ТЗ або характер його пошкодження, оскільки вперше технічний огляд транспортного засобу позивача здійснювався спеціалістом авто техніком 30 грудня 2006 року і автомобіль на той час не був відремонтований. Дані, отримані спеціалістом при огляді автомобіля і викладені у висновку були використані експертом при проведенні експертизи, що і є офіційним документом, передбаченим абз.З п. 8.4.1 Методики. Крім того, як пояснив у судовому засіданні позивач його автомобіль до наступного часу повністю не відновлений.
Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав правильну правову оцінку судової авто технічної експертизи і дійшов обгрунтованого висновку про прийняття його в якості допустимого доказу, оскільки він складений у відповідності із Законом і іншими нормативно-правовими актами і неприйняття доводів відповідача про порушення, допущені при складанні висновку.
Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 /з подальшими змінами та доповненнями/ роз'яснено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди.
Таким чином апеляційний суд вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, спричинену в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки шкода заподіяна внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; при цьому розмір матеріальної шкоди судом визначений правильно. Суд дійшов також правильних висновків про спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою і пошкодженням у зв'язку з цим його автомобіля, яку також повинен відшкодувати ОСОБА_1 як особа, яка винна у спричиненні такої шкоди. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, ЦК України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача і правильно визначив таке відшкодування у розмірі 300 грн.
Доводи апеляційної скарги про незаконність стягнення витрат на правову допомогу є безпідставними, оскільки позивачем надані належні письмові докази надання і оплати такої допомоги (а.с. 38-40), які відповідають вимогам ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1 , 315 ЦПК України, апеляційний
суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 8 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.