№22-ц-533/07р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: про захист честі Шестак О.І.
гідності та ділової репутації Доповідач - Гальянова І.Г.
відшкодування моральної шкоди
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді Міненкової Н.О.
суддів Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі Набока О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в особі їх представника ОСОБА_14 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом .
Свої вимоги обґрунтовував тим, 13.05 2005 року відповідачами на адресу Президента України був направлений лист за НОМЕР_1, в якому вони стверджували той факт, що „Мінпромполітики України руками директора Укр. ГНТЦ ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду ".Вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки апеляційна скарга була подана керівником Мінпромполітики та підписана першим заступником Міністра ОСОБА_19. Вважав,що ці висловлювання свідчать про намір відповідачів подвергнута сумніву законне право на оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, створити думку Президента України, а також у невизначеного кола осіб щодо незаконних стосунків з вказаного питання між ним та посадовими особами Мінпромполітики.
Крім цього , позивач зазначав на те, що в листі відповідачі також вказали на такі відомості, які не відповідають дійсності , як „ ми вважаємо в цих переносах і зволіканнях справи, повернути „Діпросталі" його законне юридичне обличчя потужного комплексного технологічного інституту, злодійство чиновників Мінпромполітики ОСОБА_16, ОСОБА_17, та директора „Енергосталі" ОСОБА_15, спрямованих на знищення колективу „Дніпросталі" на потребу їх меркантильним цілям, бо вони разом з попередньою владою Харківської області поклали „око" на будівлю „Діпросталі „ , що вже відбувається самим нахабним чином ".
Вважаючи, що зазначені відомості були розповсюджені відповідачами шляхом направлення листа Президенту України, а також його демонстрації на дошці об*яв підприємства та такими, що не відповідають дійсним, порочать його честь та ділову репутацію, просив їх визнати такими, зобов'язавши відповідачів спростувати зазначені відомості шляхом надіслання резолютивної частини рішення суду на адресу Президента України, Генеральної прокуратури України та поміщення резолютивної частини рішення на дошці об*яв УкрДНТЦ „Енергосталь",
Крім того, позивач вважав, що вказаними діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, розмір якої визначав в 13 000 грн., яку просив стягнути з відповідачів на його користь.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 липня 2006 року, вказані позовні вимоги позивача ,задоволені частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності і такими, що принижують честь, гідність і ділову репутації ОСОБА_15, викладені в листі від 13,05.2005 р. НОМЕР_1, який підписано відповідачами такі відомості: „Мінпромполітики" України руками юристів директора УкрРГНТЦ ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу до апеляційного суду" , а також : „ Ми вважаємо в цих переносах і зволіканнях справи, повернути Діпросталі" його законне юридичне обличчя потужного комплексного технологічного інституту, злодійство чиновників Мінпромполітики ОСОБА_16, ОСОБА_17, та директора „Енергосталі" ОСОБА_15, спрямованих на знищення колективу „Діпросталі" на потребу меркантильним цілям, бо вони разом з попередньою владою Харківської області поклали „око „ на будівлю Діпросталі ,що вже відбувається самим нахабним чином ". Стягнуто на користь ОСОБА_15 з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, по 526,31 грн. з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог. ОСОБА_15 відмовлено.
Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_15 до ОСОБА_2, ОСОБА_12 про захист честі, гідності ділової репутації і стягнення моральної шкоди задоволені частково . Вказані в рішенні суду від 28.07.2005 року відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію позивача. З ОСОБА_2 та ОСОБА_12 на користь ОСОБА_15 стягнуто по 526 ,31 коп. з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог, ОСОБА_15 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі в особі їх представника, просять скасувати рішення суду першої інстанції від 28.07 .2006 року та ухвалити нове рішення, відмовивши позивачеві в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з"ясування судом обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
05.12.2006 року відповідачами, в особі їх представника, ОСОБА_14 була подана заява на апеляційне оскарження додаткового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явились , перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідачів , в особі їх представника, підлягає задоволенню з наступних підстав :
Задовольняючи вимоги позивача про захист честі ,гідності та ділової репутації в повному обсязі, а про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - частково, суд виходив з того, що відповідачі в листі, який вони направили на ім"я Президента України, а копія якого була вивішена на дошці об"яв установи, дали негативну оцінку його діям, як директора Укр.ДНТЦ „Енергосталі" при вирішенні питання щодо ліквідації ДНДПІ „Діпросталь" шляхом його приєднання до УкрДНТЦ „Енергосталь", та розгляду спору в суді.
На думку суду, ці відомості не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача ,а поширення цих відомостей, завдало позивачеві моральну(немайнову) шкоду.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, положенням Конституції України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та рішенням Європейського Суду з прав людини, що є джерелом права в Україні.
Так , ст.34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, принципи якої закладеш в вищезгаданій статті Основного Закону України, передбачено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.
Вирішуючи справу „ОСОБА_18 проти Австрії"(1986 рік), Європейський суд з прав людини вказав, що „межі припустимої критики ширші відносно службової особи, аніж відносно приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо виставляє себе , свої слова та вчинки на суровий суд як журналіста, так і широкої громадськості".
З огляду на це, висловлювання оціночних суджень, якщо вони не містять елементів образи фізичної особи, не може бути визнано проявом неправомірної поведінки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач працює директором Укр..ДНТЦ „Енергосталь", а відповідачі були членами трудового колективу ДНДПІ „Діпросталь" та оспорювали ліквідацію вказаної установи та приєднання її до Укр.ДНТЦ „Енергосталь" шляхом звернення з позовом до суду .Вказані обставини також стали причиною їх звернення до Президента України.
Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в п.З постанови від 1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій" до відомостей, що порочать особу слід віднести ті із них, що принижують честь і гідність громадянина в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загально визначених правил співжиття і принципів людської моралі.
Суд першої інстанції не зверну уваги на вказані правові норми, визнавши викладені в листі відповідачами висловлювання критичних поглядів на дії позивача як посадової особи, як такі, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію та в зв"язку з чим, стягнувши з відповідачів на користь позивача моральну шкоду та судові витрати по справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції від 28.07.2006 року та додаткове рішення від 23 листопада 2006 року, яке є похідним від рішення суду від 28.07.2006 року, не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону, оскільки вони ухвалені з порушенням вказаних вище норм матеріального права.
Враховуючи наведене, вказані рішення суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки примушення до спростування оціночних суджень та стягнення моральної шкоди порушує гарантоване Конституцією України, міжнародно -правовими актами право відповідачів на вираження своїх думок і поглядів.
Керуючись ст.ст. 303, п.п.3,4 ч.1 ст.309. ст.ст. 313,316,317,319,209, 218 ЦПК України, ст.ст.275,276,277,280,297,299.1167,302ЦК України, ст.34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, судова колегія ,-
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в особі їх представника ОСОБА_14, задовольнити.
Скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 липня 2006 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2006 року .
В задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, СОСОБА_15 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.