АПЕЛЯЦіЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 1444 Головуючий в 1інстанції – Горбатенко О.В.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі – Нестеровській Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2009року за позовом ОСОБА_2 до КС “Сєвєродонецькрадіотехніка” про стягнення грошових коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому посилався на те , що 08 квітня 2008р. та 11 вересня 2008р. він уклав з відповідачем договори про внесення вкладів на депозитні рахунки відповідача. По договору від 08 квітня 2008р. він вніс 4000грн., а по договору від 11 вересня 2008р. – 8000 грн. Через складні сімейні та матеріальні обставини, які виникли в його сім’ї він вирішив розірвати дані договори достроково і 29.12.2008р. звернувся до відповідача з заявою про повернення вкладів. 20.01.2009р. ним була отримана відповідність про те, що відповідач зможе виконати свої зобов’язання тільки після закінчення строку дії договорів. Тому він звернувся до суду і просив стягнути з відповідача на його користь внесені ним суми за зазначеними договорами у розмірі 12000 грн.
В квітні 2009р. позивач звернувся до суду також з позовною заявою від 16.04.2009р. про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 грн., спричиненої йому діями відповідача по неповерненню депозитних вкладів, що погано позначається на його здоров’ї, так як він не може лікувати тяжко хвору дружину, вимушений брати на це гроші в борг і крім того він переживає за можливість їх фізичного існування з дружиною взагалі.
В ході розгляду справи позивач звернувся до суду ще з однією заявою від 14 жовтня 2009р., в якій посилався на те, що відповідач повинен сплатити йому крім заборгованості по внесеним ним вкладам також відсотки за депозитними вкладами за період з 01.12.2008р. по 14.10.2009р., тобто за 10,5 місяців за мінусом частково сплачених йому сум та повернути вступний внесок, а всього 14633 грн..
В ході розгляду справи позивач не підтримав позовні вимоги про повернення йому вступного внеску у розмірі 18 грн.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2009року уточнені позовні вимоги були задоволені частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 8559 від 08.04.2008р. у розмірі 750 грн., за депозитним договором 9513 від 11.09.2008р. заборгованість за основною сумою вкладу – 8000грн. та нараховані відсотки у розмірі 1314грн. Крім того, судом була стягнута з відповідача на користь позивача моральна шкода у розмірі 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. При цьому в апеляційній скарзі посилається на те, що суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що суд не врахував всю тяжкість перенесених ним моральних страждань і невірно оцінив моральну шкоду у сумі 500 грн. тоді коли він просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн. Також посилався на те, що суд невірно стягнув з відповідача тільки частково заборгованість за відсотками у розмірі 1314 грн., а не по день повного розрахунку з ним. Вважає, що суд не розглянув дані його вимоги та не стягнув на його користь витрати, пов’язані з розглядом даної справи.
Відповідач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в якій просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що 08.04.2008р. між сторонами був укладений договір № 8559 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, згідно якого позивач вніс внесок у розмірі 4000грн., а відповідач прийняв його на умовах строковості, зворотності та платності. 11.09.2008р. між сторонами було укладено такий же договір № 9513, згідно якого позивач вніс внесок у розмірі 8000грн., а відповідач прийняв його на умовах строковості, зворотності та платності. Станом на 22.12.2009р. заборгованість за договором № 8559 від 08.04.2008р. становить 750 грн. по основному внеску, заборгованість за відсотками погашена повністю. За договором № 9513 від 11.09.2008р. заборгованість на дану дату складає 8000 грн. по основному внеску та 1314 грн. за відсотками. Згідно умов договору № 8559 від 08.04.2008р. початком дії даного договору є дата внесення внеску, а закінченням – 08.04.2009р. Згідно умов договору № 9513 від 11.09.2008р. початком дії даного договору є дата внесення внеску, а закінченням – 11.09.2009р. Відсоткова ставка за договором № 8559 від 08.04.2008р. становить 20% річних, а за договором № 9513 від 11.09.2008р. – 22% річних. Згідно п. 2.4 договорів нарахування відсотків починається з наступного дня після внесення членом КС внеску та припиняється в день, визначений в якості закінчення строку внеску, або в день остаточного розрахунку у випадку до строкового розірвання договору. Тому суд дійшов висновку про те, що вимоги в частині стягнення суми заборгованості за депозитним договором, нарахованих але не сплачених відсотків є обґрунтованими. В той же час суд дійшов висновку про те, що вимоги про нарахування відсотків за період після закінчення строків дії договорів до моменту остаточного розрахунку з позивачем є необґрунтованими, так як умовами зазначених вище договорів визначені початок та кінець їх дії і додаткового нарахування відсотків даними договорами не передбачено.
Крім того, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 500грн., так як внаслідок дій відповідача, а саме не повернення позивачу грошових коштів, останньому була спричинена моральна шкода через те, що він постійно переживав приниження, так як змушений був постійно просити у відповідача свої гроші, йому довелося пережити сильні душевні хвилювання, оскільки йому потрібні були гроші на лікування тяжко хворої дружини, він постійно хвилювався за подальше існування своє та своєї дружини.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по основним внескам та відсоткам підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення. При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Вийти за межі позовних вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом, і з дотриманням загальних засад цивільного судочинства. Як убачається зі змісту позовних вимог позивача від 14.10.2009р., він просив суд стягнути на його користь з відповідача саме відсотки за користування вкладом за період з 01.12.2008р. по 14.10.2009р., тобто за 10,5 місяців із розрахунку відсоткових ставок за депозитними договорами за мінусом частково сплачених йому сум. Як убачається з матеріалів справи, відповідачем були нараховані відсотки по день закінчення строку дії договорів, а саме по 08.04.2008р. та по 11.09.2009р. відповідно. Нараховані суми були частково виплачені, а заборгованість була стягнута за рішенням суду позивачу. Нарахування відсотків за депозитними договорами після закінчення строку їх дії, виходячи з відсоткових ставок за депозитними договорами, сторонами в договорах передбачено не було. Загальний порядок нарахування процентів на вклад та їх сплати ретельно врегульовано ЦК України. Законом встановлено, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк до дня, який передує поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав (ст. 1061 ЦК України). Правління Національного банку України постановою від 15.09.2004 р. № 437 внесло зміни та доповнення до Правил, згідно з якими сторони договору банківського вкладу можуть встановити у договорі інший, ніж в законі, період нарахування процентів (п. 1.7 Правил). У випадку встановлення сторонами іншого, ніж у законі, порядку нарахування процентів, слід вважати, що сторони договору банківського вкладу, діючи на підставі норм ЦК України, що встановлюють свободу договору (ст. ст. З, 6, 627 ЦК України), реалізували своє право встановлювати в договорі інший порядок нарахування процентів за банківським вкладом ніж той, що встановлений у ст. 1061 ЦК України.
На підставі викладеного та враховуючи конкретні умови укладених між сторонами договорів, які є предметом даного спору, а також враховуючи положення ст. 1048 ЦК України, із змісту якої випливає, що відсотки є платою за користування грошовими коштами і що розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача в цій частині та про необґрунтованість його позовних вимог в частині стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договорів із розрахунку відсоткових ставок за депозитними договорами за мінусом частково сплачених йому сум. Після сплину дії договорів могла мати місце відповідальність відповідача за порушення умов виконання грошового зобов’язання, передбачена ст. 625 ЦК України, але вимоги про це в установленому законом порядку позивачем заявлені по даній справі не були.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про те, що суд не розглянув дані позовні вимоги позивача та не прийняв по ним рішення не відповідають матеріалам справи.
Втім, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 500грн., а тому апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача і постановити в цій частині вимог нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції посилався на положення ст. 23 ЦК України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Однак при цьому судом першої інстанції не було враховано, що дана норма права є загальною нормою права, при розгляді ж конкретної справи суд повинен встановлювати характер правовідносин, які склалися між сторонами, якими правовими актами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, тобто повинен встановлювати з якого конкретно Закону України безпосередньо випливає право особи на відшкодування моральної шкоди.
В даному випадку між сторонами виникли правовідносини, які витікають із договору банківського вкладу ( депозиту), тобто договірні правовідносини. Стаття 611 ЦК України передбачає можливість настання таких правових наслідків порушення зобов’язання як відшкодування моральної шкоди, але тільки у випадку, коли це встановлено договором або законом. Спеціальним законом для даного виду правовідносин стягнення моральної шкоди як правових наслідків порушення зобов’язання не передбачено. Законом України “Про захист прав споживачів”, під дію якого підпадають і дані правовідносини, передбачено, що споживачі мають право на відшкодування завданої їм моральної (немайнової) шкоди тільки у тому випадку, коли вона заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Не передбачено таких правових наслідків неналежного виконання зобов’язання і умовами укладених між сторонами договорах.
Тому, не заперечуючи того, що позивач зазнав певних незручностей від дій відповідача і морально страждав від цього, але враховуючи відсутність висновку компетентних органів про те, що ці дії відповідача завдали чи могли завдати реальної небезпеки життю і здоров'ю позивача, або про те, що ця шкода завдана йому саме небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а також відсутність можливості стягнення моральної шкоди за умовами договорів між сторонами, у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди слід відмовити. При прийнятті рішення по даній частині позовних вимог апеляційний суд керується вимогами ч. 3 ст. 303 ЦПК України , згідно якої апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, як і відбулося в даному випадку.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд не стягнув на його користь з відповідача витрати по справі, то вони з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України є обґрунтованими і підлягають задоволенню у сумі 17 грн., які були сплачені позивачем у якості витрат за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи шляхом стягнення з відповідача на користь позивача.
В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 314, 316, 81, 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України “Про захист прав споживачів”, ст. 23, 611, 1048, 1058, 1061 ЦК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2009року– змінити, скасувавши його в частині стягнення з Кредитної спілки ”Сєвєродонецькрадіотехніка” на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 500грн. та постановивши в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кредитної спілки ”Сєвєродонецькрадіотехніка” про стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн. відмовити через їх необґрунтованість.
Стягнути з Кредитної спілки ”Сєвєродонецькрадіотехніка” на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 17 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2 місяців після його проголошення в касаційному порядку.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: