АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 1147 Головуючий в 1інстанції – Антоненко М.В.
Категорія Доповідач – Темнікова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів – Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі – Черних А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 25 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2009р. позивачка звернулася до суду з даним позовом, в якому посилалася на те, що 26 травня 2009р. з вини відповідача сталася ДТП, в ході якої відбулося зіткнення автомобілів під керуванням сторін. ЇЇ автомобіль отримав технічні пошкодження Частково ремонтні роботи були оплачені СК “Українська страхова група”, а частково нею у розмірі 3000грн. Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 01.07.2009р. відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП, на нього був накладений адміністративний штраф у розмірі 340 грн. Також посилалася на те, що в момент зіткнення в автомобілі під її керуванням знаходився її неповнолітній племінник, який переніс закриту черепно – мозкову травму та пройшов курс лікування. Сама вона дуже злякалася під час ДТП як за себе, так і за свого племінника, деякий час не могла увійти у нормальний стан, а потім відчула погіршання свого здоров’я та звернулася 27.05.2009р. за медичною допомогою і пройшла курс амбулаторного лікування з 27 травня по 08 червня 2009р. від сосудистої дистанії по змішаному типу. Все це завдало їй моральної шкоди. Крім того, в результаті ДТП був ушкоджений автомобіль, який навіть після ремонту вже не має такого вигляду, який мав до аварії. У зв’язку з аварією був порушений її життєвий уклад, їй довелося прикласти максимум зусиль для відновлення стану здоров’я, в неї з’явилося почуття страху, вона боїться їздити на автомобілі у якості водія. Все це також спричиняє їй моральну шкоду. Моральну шкоду вона оцінила в 5000грн. А оскільки відповідач добровільно не бажає їй її відшкодувати, вона звернулася до суду і просить стягнути з відповідача на її користь у рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 25 грудня 2010 року зазначені позовні вимоги були задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове по суті заявлених вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.
Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що факт ДТП за участю автомобіля MERSEDES BENZ, яким керував відповідач, підтверджується довідкою УДАІ від 05.06.2009р. Вина відповідача у скоїнні даної ДТП підтверджується постановою Алчевського міського суду від 01.06.2009р., згідно з якою відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Факт пошкодження майна позивачки в результаті ДТП підтверджується довідкою ТОВ “Автовінд” від 24.07.2009р. Погіршання стану здоров’я позивачки підтверджено довідкою Перевальської ЦРЛ., як і малолітнього її племінника. Ствердження відповідача про наявність вини позивачки в скоїнні ДТП нічим не доведені. Доказів про те, що у відповідача на утриманні знаходиться малолітня дитина, а також того, що у нього відсутній заробіток, відповідач суду не надав. Проаналізувавши зазначені обставини у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачці була спричинена діями відповідача моральна шкода і вона повинна бути відшкодована у розмірі 5000 грн.
Висновок суду про те, що позивачці діями відповідача була спричинена моральна шкода і що вона підлягає відшкодуванню відповідачем відповідають матеріалам справи та вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачці, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди від 31.03.1995р. з наступними змінами, згідно яким розмір відшкодування моральної шкоди визначає саме суд залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, а також пояснення сторін та їх представників в суді апеляційної інстанції, а також те, що на утриманні відповідача знаходиться неповнолітня дитина – ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає , що суд першої інстанції неправильно визначив розмір заподіяної моральної шкоди і вважає, що він повинен бути зменшений з 5000 грн., на яких наполягала позивачка, до 3000грн..
Доводи апеляційної скарги про те, що суд, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, не врахував належним чином те, що у скоїнні ДТП є як провина відповідача, так і провина позивачки, що відповідач передавав позивачці та її чоловікові кошти на відшкодування матеріальної шкоди, а також на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та не викликав і не допитав для підтвердження даних фактів у якості свідків чоловіка позивачки та представника страхової компанії, який брав участь у дослідженні обставин ДТП, що суд ні в попередньому судовому засіданні , ні в послідуючих судових засіданнях не визначив факти, які необхідно встановити для вирішення спору, не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного:
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно – правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. В даному випадку постановою Алчевського міського суду від 01.06.2009р. про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності було встановлено, що відповідач 26.05.2009р. о 12 год.40 хв. в м. Алчевську на перехресті вулиць Запорізька – Харківська, керуючи автомобілем Мерседес державний номер НОМЕР_1 під час переїзду перехрестя рівнозначних доріг не уступив дорогу автомобілю Тойота державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивачки, який наближався справа, в результаті чого відбулося зіткнення, що призвело до ДТП з матеріальною шкодою. Тобто, відповідач порушив п. 16.11 ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України. Вина позивачки по даній справі встановлена не була. Як пояснили сторони в судовому засіданні позивачка не притягувалася і по будь – якій іншій адміністративній чи кримінальній справі до відповідальності за фактом даної ДТП. За таких обставин встановлювати знову обставини ДТП та визначати наявність вини сторін в даній ДТП в тому числі і шляхом допиту свідків у суду не було підстав. Постанова Алчевського міського суду від 01.06.2009р. відповідачем не оскаржувалася в установленому законом порядку. Будь – яких письмових доказів передачі грошей чоловікові позивачки в рахунок відшкодування завданої позивачці саме моральної шкоди, як пояснив відповідач не існує. Позивачка ж заперечує факт отримання грошей від будь – кого в тому числі і від чоловіка в рахунок відшкодування саме моральної шкоди. Тому відмова судом за таких обставин у допиті свідків для підтвердження даних фактів не могла суттєво вплинути на прийняття рішення по справі. Передача ж відповідачем будь – яких коштів на відшкодування матеріальної шкоди взагалі не має правових наслідків для вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, так як обов’язок відшкодування моральної шкоди за діючим законодавством покладається на винну особу незалежно від того чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. В зв’язку з чим не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги стосовно розбіжностей в сумі сплачених позивачці страховою компанією сум на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у відповідача виникає сумнів в тому, що позивачка проходила курс лікування в зв’язку з перенесеним стресом в ході ДТП, так як проходила лікування не в Алчевський лікарні, а в Перевальській, що вона не надала належних доказів того, що перенесла стрес і що він пов’язаний саме з цим ДТП, що суд не з’ясував чи була у позивачка хвороба, стосовно якої вона проходила курс лікування, до ДТП, спростовуються матеріалами справи, які підтверджують той факт, що позивачка зверталася за медичною допомогою, що їй було призначено лікування, але від госпіталізації позивачка відмовилася. Як пояснила позивачка вона зробила це через те, що у неї вдома знаходиться 2 неповнолітніх дітей, які потребують догляду. Також позивачка пояснила, що раніше вона жила в м. Перевальськ, продовжує там працювати, тому знаходиться на обліку в Перевальській РЦЛ, а отже і за медичною допомогою зверталася саме до цієї лікарні. Крім того, при вирішенні питання про те, чи спричинена позивачці моральна шкода суд крім зазначених підстав при прийнятті рішення керувався також тим, що позивачка зазнала душевного болю та страждань у зв'язку з пошкодженням її майна та неможливістю відновлення такого технічного стану автомобілю, який був до ДТП, що в зв’язку з пошкодженням автомобілю у неї відбулися вимушені зміни у її життєвих стосунках, адже вона вимушена була замість ведення звичайного для неї образу життя витрати час для відновлення того стану, який був до ДТП, так як автомобіль їй потрібен для ведення підприємницької діяльності.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 25 грудня 2010 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 моральної шкоди з 5000 грн. до 3000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення в касаційному порядку .
Головуючий
Судді