АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-774/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 25 Бурлака А.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
Суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі
з участю
позивача
представника відповідача Петренко С.П.
Онищенка С.О.
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» Черкаська обласна дирекція (далі – ВАТ НАСК «Оранта») на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 20 червня 2008 року близько 23 години 20 хвилин ОСОБА_8, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись від вул. Канівська по вул. Дахнівській в напрямку вул.. Менделєєва в м.Черкаси, порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив наїзд на належний йому автомобіль «Мерседес-Бенс», днз, НОМЕР_3, який був припаркований в попутному напрямку по праві смузі руху.
Вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від З жовтня 2008 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно полісу № ВА 5825741 укладеного 19 січня 2008 року між ОСОБА_8 та Придніпровським відділенням ВАТ НАСК «ОРАНТА» автомобіль «Фольксваген Пасат» д/н НОМЕР_1 було застраховано полісом про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів.
23 червня 2008 року він звернувся до Придніпровського відділення ВАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про страхове відшкодування, однак йому у цьому було незаконно відмовлено.
В уточнених позовних вимогах позивач зазначав, що 10 липня 2009 року відповідач перерахував йому частину страхового відшкодування у розмірі 16 210 грн.80 коп., а решту грошових коштів у розмірі 13 479 грн.80 коп. не виплачує. Посилаючись на положення Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену частину суми вартості витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом аварійного пошкодження транспортного засобу у розмірі 13 479 грн. 80 коп., суму пені за період прострочення страхового відшкодування з 23 липня 2008 року по 18 червня 2009 року у розмірі 7 512 грн. 39 коп. та завдану незаконними діями відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_6 невиплачену частину суми вартості витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом аварійного пошкодження транспортного засобу в сумі 13479 80 грн.; суму пені за весь період прострочення в сумі 7512,39 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн..
Вирішено питання щодо судових витрат.
ВАТ НАСК «ОРАНТА» на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, порушує питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Висновок суду про те, що у даному випадку настав страховий випадок за участю застрахованого транспортного засобу ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, вірно застосованих нормах матеріального права, є правильним і сторонами не оспорюється.
При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд правильно виходив з того, що відповідно до ст.988 ЦК України та відповідних положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхового відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ст.29 зазначеного закону у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, уключаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно акту приймання-передачі робіт з проведення експертного, авто-товарознавчого дослідження від 6 серпня 2008 року та висновку фахівця № 112/08 експертно-товарознавчого дослідження ринкова вартість досліджуваного ДТЗ «Мерседес-Бенс», днз НОМЕР_3 на час пошкодження становить 31 002 грн., а вартість витрат, пов'язаних з його відновлювальним ремонтом внаслідок ДТП що мала місце 13 червня 2008 року, з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законом - 29 690 грн. 60 коп.
Проте позивачу було перераховано відповідачем лише частину страхового відшкодування у розмірі 16 210 грн.80 коп.
Зважаючи на це суд правильно визнав неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу решти страхового відшкодування у розмірі 13 479 грн. 80 коп.
Визначаючи розмір пені відповідно до статті 37.2 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування за період прострочення з 23 липня 2008 року по 18 червня 2009 року у сумі 7512 грн. 39 коп. суд допустив помилку, оскільки розмір такої пені з урахуванням облікової ставки НБУ за вказаний період становить 6 444 грн. 42 коп. (Такий розрахунок проводиться за формулою Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де С – сума заборгованості за період з 23 липня 2008 року по 18 червня 2009 року; 2 ОСД – подвійна облікова ставка НБУ в день прострочки, Д – кількість днів прострочки.)
З огляду на це рішення суду у цій частині підлягає зміні.
Крім цього стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду суд застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини.
Відповідно до п.22.3 статті 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України.
У справі не встановлено обставин, з якими закон пов’язує право позивача у даному випадку на відшкодування моральної шкоди, тому висновок про задоволення позовних вимог у цій частині є помилковим.
Ураховуючи встановлені у справі обставини та вимоги закону, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для застосування пунктів 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України до даного спору.
Наведене свідчить, що рішення суду у частині присудження позивачеві моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у цій частині позову.
Судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК України необхідно покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням того, що позивач при подачі позовної заяви державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачував.
В решті судове рішення слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що проведення відновлювального ремонту автомобіля є економічно недоцільним не відповідають встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на законі, та спростовуються висновком фахівця № 112/08 експертного, товарознавчого дослідження від 6 серпня 2008 року, проведеного відповідно до закону якого відповідач не оспорює.
Так, відповідно до ст. 30 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з висновку фахівця № 112/08 експертного, товарознавчого дослідження від 6 серпня 2008 року, витрати на ремонт автомобіля «Мерседес-Бенс», днз НОМЕР_3 не перевищують його вартості до дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання відповідача на звіт № 15-05/02 від 5 лютого 2005 року про визначення ринкової вартості автомобіля не можуть бути прийняті як належний і допустимий доказ у справі, оскільки такий висновок судом не досліджувався і він у матеріалах справи відсутній.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314. 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ВАТ НАСК "Оранта" задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 18 грудня 2009 року у даній справі змінити.
Зменшити визначений судом розмір пені, що підлягає стягненню з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_6 з 7 512 грн. 39 коп. до 6 444 грн. 42 коп.
Рішення суду в частині стягнення з ВАТ НАСК "ОРАНТА" на користь ОСОБА_6 моральної шкоди скасувати.
ОСОБА_6 у частині позовних вимог про стягнення з ВАТ НАСК "ОРАНТА" моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати: державне мито у розмірі 11 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 6 грн.
Стягнути з ВАТ НАСК "ОРАНТА" судові витрати: державне мито у розмірі 199 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 114 грн.
В решті це рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В. Сіренко