Справа № 22-ц- 3891/2006 Головуючий в 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія 41 Доповідач у II інстанції Заріцька А.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Назарчука Р.А.,
суддів Приходька К.П., Заріцької А.О.,
при секретарі Шешко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 4 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення „Чорнобильсервіс", третя особа адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, про стягнення невиплаченої частини доплати за роботу в зоні відчуження з січня 2003 року до 31 грудня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилались на те, що працюють в зоні відчуження в державному підприємстві „Чорнобильсервіс" у м. Чорнобилі ( працювали там у 2003-2005 роках) і за весь час роботи у зоні відчуження відповідач зобов'язаний виплачувати доплату за роботу у зоні відчуження відповідно до ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХП „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Розмір доплати у період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №137 і дорівнює 9-кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, плюс премія в розмірі 50% від цієї суми.
Відповідно до ст. 39 Закону доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, становить три мінімальні заробітні плати.
Позивачі вказували на те, що вони мають отримувати доплату, яка дорівнює 27 мінімальних заробітних плат плюс 50% премії від цієї суми.
Вважали, що із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати повинен був збільшуватися відповідно і розмір доплат.
Оскільки відповідач неправомірно, в порушення Закону України , який визначає розмір доплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, керуючись Постановою KM України від 26.07.1996 року № 836 та розпорядженням Державного Департаменту - Адміністрації зони відчуження здійснював їм доплату за роботу в зоні відчуження в розмірі лише 118 грн.80 коп. (13 грн.20 коп. х 9) плюс премію 50% від цієї суми, просили стягнути на їх користь невиплачену частину доплати за роботу в зоні відчуження за період з 01 січня 2003 року по 31.12.2005 року , відповідно - ОСОБА_2.- 335 775 грн. 02 коп., ОСОБА_3- 281 404 грн. 38 коп., ОСОБА_1- 335 886 грн. 36 коп.
Рішенням Іванівського районного суду від 4 липня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційних скаргах позивачі просять рішення суду скасувати, як таке, що не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги задоволенню не підлягають з викладених нижче підстав.
Достатньо повно з'ясувавши обставини справи суд дав належну правову оцінку встановленому і обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог. Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що відповідач доплати за роботу у зоні відчуження проводив згідно з чинним законодавством.
Колегія вважає, що даний висновок суду ґрунтується на законі та матеріалах справи.
Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розмір виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що відповідає вимогам ст.ст. 62,67 даного Закону.
Законом України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік" передбачено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік.
Отже, в межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в тому числі тих, що є предметом позову, у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Введені розміри мінімальної заробітної плати не застосовуються як розрахункова величина для визначення доплат, допомоги, компенсаційних та інших виплат.
За таких обставин посилання позивачів на зміни розміру мінімальної заробітної плати, як на підставу для збільшення пільгових виплат згідно зі ст.ст.37, 39 Закону України „ Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є безпідставними.
Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 4 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.