Справа № 22-138/2010 Головуючий в 1 інстанції: Остапчук Л.В.
Категорія: 37 Доповідач: Демянчук С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Чалій Н.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділ долі з спадкового майна, про визнання права на спадщину та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 листопада 2009 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділ долі з спадкового майна, про визнання права на спадщину задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину майна задоволено частково.
Визнано житловий будинок, господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2.
Визначено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 належить на праві приватної власності по 1/2 частині кожному їх частини вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 32/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, як частку у спільній сумісній власності бувшого подружжя.
Визнано, що право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_6 належить ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, як за спадкоємцем за законом право власності на спадкове майно, зокрема: на 16/100 частини житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1; на 1/2 частину автомобіля УАЗ 469Б, 1981 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, як за спадкоємицею за законом право власності на спадкове майно, зокрема: на 8/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1; на 1/4 частину автомобіля УАЗ 469Б, 1981 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, як за спадкоємицею за законом право власності на спадкове майно, зокрема: на 8/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1; на 1/4 частину автомобіля УАЗ 469Б, 1981 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2,
Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, право приватної власності на транспортний засіб, зокрема автомобіль УАЗ 469Б, 1981 року випуску, зеленого кольору, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, припинивши право спільної часткової власності на нього ОСОБА_7 і ОСОБА_1
Зобов'язано ОСОБА_8 компенсувати різницю у ринковій вартості часток ОСОБА_7 і ОСОБА_1 в спільній частковій власності на вказаний автомобіль, стягнувши з нього на користь ОСОБА_7 1425 (одну тисячу чотириста двадцять п'ять) гривень і на користь ОСОБА_1 1425 (одну тисячу чотириста двадцять п'ять) гривень.
Розділено земельну ділянку, яка була передана у приватну власність ОСОБА_6 (Державний акт серії РВ № 004706), площею 0,134 га на території села Омеляна Великоомелянської сільської ради для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарський будівель по АДРЕСА_1 між співвласниками житлового будинку ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_1 відповідно до їх часток у праві спільної часткової власності на будинок.
Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,134 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 що становить 670 (шістсот сімдесят) кв.м.
Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 0,134 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 що становить 167,5 кв.м.
Визнано за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/4 частину земельної ділянки, загальною площею 0,13 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 що становить 335 (триста тридцять п'ять) кв.м.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/8 частину земельної ділянки, загальною площею 0,134 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 що становить 167,5 кв.м.
В задоволенні решти позовних вимог сторонам відмовити.
Судові витрати по справі (сплачене державне мито та витрати на проведення оцінки майна і експертиз) та витрати на правову допомогу адвокатів розподілити між сторонами згідно понесених витрат кожного.
Стягнуто з сторін на користь держави, зокрема з: ОСОБА_2 недоплачений судовий збір в сумі 116 грн. 92 коп.; ОСОБА_7 несплачений судовий збір в сумі 138 грн. 28 коп.; ОСОБА_8 несплачений судовий збір в сумі 333 грн. 56 коп.; ОСОБА_1 недоплачений судовий збір в сумі 87 грн. 28 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а рішення є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду є однобічними і не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що судом першої інстанції не були прийняті до уваги, не враховані або невірно тлумаченні і критично оцінені всі докази по справі, тому всі наявні в справі надані нею докази, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.
Вважає неправильним висновок суду про те, що спірний будинок не може бути визнаний спільною сумісною власністю з ОСОБА_6, оскільки з лютого 2001 року вона з останнім проживала постійно в спірному будинковолодінні, а з 20 грудня 2002 року зареєстровано шлюб з ОСОБА_6
Вважає, що ОСОБА_2 не довела того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю з покійним ОСОБА_6, оскільки мала з ним окремий бюджет з 1998 року. Вважає, що так як ОСОБА_2 не проживала з покійним разом, тому добровільно відмовилася від вказаного майна. Крім того, покійний право власності на спірне будинковолодіння оформив вже після розірвання шлюбу з відповідачкою.
Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги доведені обставини того, що вона за спільні кошти з спадкодавцем суттєво вклали кошти в ремонтно – будівельні роботи в будинковолодіння, що становвить 82,63 відсотки від загальної вартості всього будинковолодіння.
Неправильним вважає і висновок суду першої інстанції щодо розподілу земельної ділянки, оскільки ОСОБА_5 пропустила строки звернення з таким позовом до суду.
Зазначає, що неправильним є і висновок суду про поділ спірного автомобіля, оскільки він був придбаний нею з покійним за спільні кошти в березні 2001 року підчас фактичного проживання її з спадкодавцем.
Суд порушив також вимоги процесуального права, оскільки безпідставно відмовив їй в дослідженні письмового доказу, а саме щоденника
ОСОБА_10 Даний доказ має суттєве значення, оскільки в ньому викладені записи покійного про їх спільне проживання .
Таким чином вважає, що суд незаконно не визнав спірний будинок з земельною ділянкою та автомобіль спільною сумісною власністю її та спадкодавця.
Просила рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник адвокат ОСОБА_11 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.
ОСОБА_5, ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнали. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовів , суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що спірний будинок з земельною ділянкою та автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та спадкодавця, як бувшого чоловіка. Зважаючи на встановлені обставини зазначеної спільної сумісної власності спірного майна, суд відповідно до засад чинного спадкового законодавства розділив це майно, що відповідає принципу рівності та справедливості.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону.
При обґрунтуванні рішення, суд першої інстанції вірно виходив з того, що , оскільки не встановлено належних та допустимих доказів того, що саме спірне майно набуте подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_6 під час сумісного проживання, тому відсутні підстави для визнання спадкового майна спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6
Безпідставними є покликання позивачки ОСОБА_1 про те, що судом не взято до уваги обставини того, що вона за спільні кошти з спадкодавцем суттєво вклали кошти в ремонтно-будівельні роботи в будинковолодіння, що становить 82,63 відсотки від загальної вартості всього будинковолодіння. Сам по собі висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 292 від 05.02.2008 року про те, що вартість спірного будинковолодіння з часу його придбання до 2004 року суттєво збільшилася, оскільки проведено робіт понад 82 відсотки, жодним чином не дає підстав для висновку, що такі роботи були проведені спільно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Беззаперечних доказів про те, які ж саме роботи ,та на яку суму були виконані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 позивачка ОСОБА_12 суду не надала.
Окрім того, безпідставними є і доводи апелянта про те, що між ОСОБА_5 та покійним було розділено спільне сумісне майно подружжя, оскільки такі доводи не є підтвердженими належними доказами.
Встановлені судом і наведені вище обставини справи, про те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, сумнівів в колегії суддів не викликають, оскільки беззаперечно встановлено, що шлюб між цими особами мав місце з 13.11.1976 року по 20.05.2002 року. Спірне майно було придбано під час шлюбу. Значні ремонтно-відновлювальні роботи були проведені подружжям з 1989 року по весну 2002 року. Дані обставини апелянтом не спростовані.
Окрім того, безпідставними є і доводи ОСОБА_1 про те, що спірній автомобіль був придбаний нею з покійним за спільні кошти в березні 2001 року під час фактичного проживання її з спадкодавцем.
Доводи апеляційної скарги не можуть вплинути на законність прийнятого судового рішення, оскільки вони не спростовують зазначених висновків суду.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.