Справа № 22ц-959/2010 Головуючий у першій інст. – Ченцова С.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Скрипка А.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
Головуючого-судді ШАРАПОВОЇ О.Л.
Суддів: СКРИПКА А.А., ЄВСТАФІЇВА О.К.
при секретарі
з участю Штупун О.М.
ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова просить скасувати постанову Ново заводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2010року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова щодо неперерахування ОСОБА_5 пенсії. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової ) з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до статтей 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком , що розраховується з розміру прожиткового мінімуму , встановленого для відповідної категорії населення. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Апелянт зазначає , що зміни до Державного бюджету на 2009 рік щодо виділення додаткових коштів на фінансування зазначених у позові виплат не вносились, а тому підстави для зобов?язання відповідача вчинити дії з призначення та виплати позивачу щомісячної додаткової пенсії у відповідному розмірі відсутні. Крім того, апелянт посилається на те, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, і повинні використовуватись виключно за призначенням. На думку апелянта, також є необґрунтованими доводи позивача про застосування мінімальної пенсії за віком при розрахунку додаткової пенсії, оскільки такий розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Також апелянт наполягає на застосуванні строку позовної давності та відмови в позові в частині позовних вимог за період, який передує річному строку звернення з позовом.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції, - залишенню без змін , з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова ( а. с. 10 -11).
Суд першої інстанції прийшов до висновку , що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами статтей 50, 54 ч.4 Закону України '' Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи '' та рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп / 2008 та здійснити позивачу відповідні нарахування та виплату пенсій , проте , таких дій не вчинив , чим допустив протиправну бездіяльність та порушення прав позивача.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції.
Статтею 49 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' передбачено , що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді : державної пенсії ; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю , яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку із втратою годувальника. Згідно частини 4 статті 54 вказаного Закону, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2 групи , щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до приписів статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам 2 групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.
Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком , розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом, а саме, Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій , передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність , встановлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік , з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Безпідставними є доводи апелянта відносно того , що зміни до Державного бюджету України на 2009 рік на фінансування витрат за даним позовом не вносились , оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків у відсутність бюджетних коштів. Також не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом і твердження апелянта про зазначення в оскаржуваному судовому рішенні щодо нецільового використання коштів ПФУ, оскільки рішенням суду не покладено обов'язок на відповідача про проведення виплат з його власних джерел фінансування.
Щодо застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року '' Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян '', то апеляційний суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами , і таким чином вважає, що вказані доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення.
Апеляційний суд також приймає до уваги ту обставину, що положення ч. 3 статті 38 Закону України '' Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування '' не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком , крім передбаченого ч. 1 даної статті.
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції , ухваленої на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні
Керуючись статтями : 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: