АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа№11-232/2010 каткатегорія ст. 185 ч.3 КК УкраїУУкраїни

             Головуючий по 1 інстанції Савенко В.Г.

             Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого – Щепоткіної В.В.

Суддів-Суходольського М.І., Поєдинка І.А.

за участю прокурора-Гришанової Н.Д.

за участю захисника-Некоза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Золотоніського міськрайнного суду Черкаської області від 17.12.2009 року, яким

                                                1) ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм ЗАТ «Миронівська птахофабрика», раніше не судимого,                          

        засудженого за ст.307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1\2 частки майна, за  ст. 185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 КК України з випробуванням строком на 3 роки.

                                                        2) ОСОБА_4      

 ІНФОРМАЦІЯ_4,  уродженця та жителя АДРЕСА_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше тричі судимого, засудженого за ст.185 ч.3 із застосуванням ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

                                                        3) ОСОБА_5        

ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя АДРЕСА_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, засудженого за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з випрбуванням строком на 2 роки.

                                                        4) ОСОБА_6        

ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя АДРЕСА_4, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_6, в силу ст.89 КК України судимість погашена, засудженого за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з випрбуванням строком на 2 роки.

                                                        5) ОСОБА_7        

ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця та жителя АДРЕСА_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого робітником СТОВ «Агрофірма «Маяк», раніше двічі судимого, засудженого засудженого за ст.185 ч.3 із застосуванням ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

                                                                       2

         Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 залишена тримання під вартою, ОСОБА_5 та ОСОБА_6С залишена підписка про невиїзд, ОСОБА_3 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

         Вирішена доля речових доказів по справі, відповідно до положень ст.ст.81 КПК України,-                                                                  

                                                                встановила:

     Згідно вироку суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою  07.07.2009 року з метою крадіжки, шляхом пошкодження вхідних дверей сараю №16, що розташований на території СТОВ «Агрофірми Маяк» в с.Піщана Золотоніського району Черкаської області, проникли в приміщення вказаного сараю, звідки таємно викрали чавунні решітки в кількості 18 шт. на загальну суму 1080 грн.

     Крім того ОСОБА_3 19.03.2009 року перебуваючи на вул.Скрипника в м.Золотоноша, незаконно збув ОСОБА_8 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований в кількості 0,002 гр. за гроші в сумі 60 грн.

    В апеляції прокурор просить скасувати вирок у зв,язку з невідповідністю покарання призначеного судом, ступеню тяжкості злочину та особі засуджених, стосовно всіх 5 осіб, мотивуючи тим, що суд несправедливо призначив всім 5 засудженим мінімальну міру покарання, крім того необгрунтовано призначив покарання з випробуванням ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Апелянт вважає, що суд 1 інстанції не в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених, те що вчинений тяжкий злочин, за попередньою змовою, з розподілом ролей, крім того ОСОБА_9 вчинив 2 злочини. Суд 1 інстанції належним чином не мотивував підстави застосування ст.75 КК України, не врахував посередні характеристики засуджених.

    В доповнені до апеляції прокурор просить виключити з вироку суду вказівку про застосування до ОСОБА_9 за ст.307 ч.2 КК України додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна, мотивуючи тим, що суд 1 інстанції не врахував вимоги ст.77 КК України та виключити із вступної частини  вказівку про наявність у ОСОБА_6 непогашеної судимості, так як останній зідно постанови суду звільнений від призначеного покарання.

   Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора підтримавшого апеляцію, пояснення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10, заперечувавших проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

        Так, висновок суду щодо доведеності вини засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні ними злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також ОСОБА_3 злочину передбаченого ст.307 ч.2 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і грунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку і які не оспорюються в апеляції. Дії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7   за ст. 185 ч.3 КК України та ОСОБА_9 за ст.307 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.                        

         Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини справи, дані про особу засудженого, який характиризуються задовільно,  визнав свою вину, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику, раніше не судимий.

        Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого ОСОБА_3, обставин пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєннних ним злочинів,  суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені ОСОБА_3 мінімальної міри покарання передбаченої ч.3 ст.185 та ч.2 ст.307 КК України, крім того із застосуванням ст.75 КК України.

         На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції щодо призначення покарання

                                                                            3

засудженому ОСОБА_3 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення йому надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, призначено в межах санкції ч.3 ст.185 та ч.2 ст.307 КК України, тому апеляція прокурора щодо м,якості призначеного ОСОБА_3 покарання задоволенню не підлягає.          

         Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного  ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який характиризуються посередньо,  визнав свою вину, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику,  скоїв один злочин.

        Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого ОСОБА_4, обставин пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєного ним злочину,  суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені ОСОБА_4 мінімальної міри покарання передбаченої ч.3 ст.185  КК України.

         На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції щодо призначення покарання  засудженому ОСОБА_4 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення йому надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, тому апеляція прокурора щодо м,якості призначеного ОСОБА_4 покарання задоволенню не підлягає.          

         Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного  ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який характиризуються задовільно,  визнав свою вину, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику,  скоїв один злочин, раніше не судимий.

        Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого ОСОБА_5, обставин пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєного ним злочину,  суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені засудженому ОСОБА_5 мінімальної міри покарання передбаченої ч.3 ст.185 КК України, крім того із застосуванням ст.75 КК України.

         На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції щодо призначення покарання ОСОБА_5 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення йому надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.3 ст.185  КК України, тому апеляція прокурора щодо м,якості призначеного ОСОБА_5 покарання задоволенню не підлягає.          

         Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного  ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який характиризуються задовільно, визнав свою вину, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику, скоїв один злочин,  не судимий.

        Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого ОСОБА_6, обставин пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєного ним злочину,  суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені ОСОБА_6 мінімальної міри покарання передбаченої ч.3 ст.185  КК України, крім того із застосуванням ст.75 КК України.

                                                                           4        

        На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції щодо призначення покарання ОСОБА_6 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення йому надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене  ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.3 ст.185  КК України, тому апеляція прокурора щодо м,якості призначеного ОСОБА_6 покарання задоволенню не підлягає.          

       Колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо м,якості покарання призначеного  ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки при призначенні покарання суд 1 інстанції у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, який характиризуються задовільно, визнав свою вину, у скоєному розкаявся, сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику,  скоїв один злочин.

        Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу засудженого ОСОБА_7, обставин пом,якшуючих покарання та суттєво знижуючих ступінь тяжкості скоєного ним злочину,  суд 1 інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута  при призначені ОСОБА_7 мінімальної міри покарання передбаченої ч.3 ст.185 КК України.

         На думку колегії суддів, даний висновок суду 1 інстанції щодо призначення покарання ОСОБА_7 є законним та обгрунтованим, а доводи апелянта про призначення йому надмірно м,якого покарання, непереконливими та не підлягаючими задоволенню. Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів та призначено в межах санкції ч.3 ст.185  КК України, тому апеляція прокурора щодо м,якості призначеного ОСОБА_7 покарання задоволенню не підлягає.          

         При цьому колегія суддів вважає, що апеляція прокурора щодо зміни вироку суду в         частині виключення з вироку вказівки про засудження ОСОБА_3 до додаткової міри покарання конфіскації майна та посилання на наявність у ОСОБА_6 судимості, підлягає до задоволення вмходячи з наступного.

         При призначені ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.75 КК України, суд 1 інстанції застосував додаткове покарання конфіскацію майна, при цьому зробив це всупереч вимогам ст.77 КК України та п.19 Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, згідно яких, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням така додаткова міра покарання як конфіскація майна не застосовується, тому вказівку про це слід виключити з резолютивної частини  вироку суду.  

         Також необхідно виключити із вступної частини вироку посилання на наявність у ОСОБА_6 судимості за вироком Золотоніського міськрайсуду Черкаської області від 14.10.2005 року, оскільки дана судимісь погашена, що підтверджується постановою суду від 26.10.2007 року (а.с.97 т.2), згідно якої ОСОБА_6 звільнений від покарання на підставі ст.78 КК України.

         Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

              Апеляцію прокурора задовольнити частково.      

              Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області  від 17 грудня 2009 року                            є       щодо  ОСОБА_3 та ОСОБА_6 – змінити.

      Виключити із резолютивної частини вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2009 року вказівку про засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст.307 КК України до додаткової міри покарання конфіскації майна.

     Виключити із вступної частини вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 грудня 2009 року вказівку про наявність у ОСОБА_6 судимості за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.10.2005 року.

     В решті вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – залишити без змін.

Головуючий                             підпис

         Судді                                        підписи

Згідно з оригіналом                                                                                                        І.А. Поєдинок