Справа 22ц-20482/10 Головуючий у першій
Категорія – 26 ( І ) інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Драного Андрія Валерійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв’язку із виробничою травмою.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_3 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача 1,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Додатковим рішенням суду від 19 січня 2010 року з Фонду стягнуті на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ в сумі 13,50 грн.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові, оскільки суд не врахував, що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту “е” пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності”, ( надалі –Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту “е” п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинені; не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; не застосовано тримісячний термін позовної давності та порушено норми процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працював у ВАТ «Суха Балка» з 10.01.2001 р. до 21.11.2002 року підземним гірничоробочим шахти ім. Фрунзе, з 09.07.2007 року переведений на шахту «Ювілейна». Виконуючи обов’язки підземного гірника 1-го розряду №21 дільниці 12 лютого 2001 року був травмований, у зв’язку з чим було складено акт № 2 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 15.02.2001 року (а.с.9-10).
Відповідно виписного епікризу, внаслідок травми ОСОБА_3 отримав: закритий перелом лонної та сідаліщної костей, пара орбітальної гематоми зліва, забою правої скроневої області.
Висновком МСЕК від 23.10.2002 року позивачу було первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності, при подальших переоглядах процент втрати професійної працездатності не змінювався.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону, яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з травмою на виробництві, встановлений в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 – рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об’єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту “е” пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності”, ( надалі –Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту “е” п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинено, є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновками МСЕК від 23.10.2002 року, на підставі чого він і звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: