Справа № 22ц-1692                  Головуючий  у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 53                             Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

        17 березня 2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Барсукової О.І., Жданової В.С.

      при секретарі Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю  «Вітел» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Вітел» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

        В квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що знаходився з відповідачем у трудових відносинах, які розірвані 3 січня 2008 року. Відповідач не сплатив йому належні при звільнення суми, в тому числі надурочні, заробітку плату за роботу у вихідні дні, заробітну плату за 3.01.2008 року, неодноразову уточнював та змінював позовні вимоги, остаточно просив стягнути на свою користь заробітну плату за 3 січня 2008 року, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку, на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 10000 гривень.

      Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 жовтня 2009 року з товариства з обмеженою відповідальністю  «Вітел» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі 18,25 гривень, компенсація за невикористану відпустку 41,20 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення 4000 гривень, на відшкодування моральної шкоди стягнуто 400 гривень, витрати на правову допомогу 100 гривень, на користь держави стягнутий судовий збір 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.

      В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 182,50 гривень, на відшкодування моральної шкоди 100 гривень, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, 3 січня 2008 року позивач був звільнений з роботи. На час звільнення з роботи позивачу не була сплачена заробітна плата в розмірі 415,74 гривні, вказана сума була виплачена позивачу 25 листопада 2008 року.  Суд вважав, що відповідач приймав заходи для сплати позивачу боргу по заробітній платі, оскільки ще 8 січня 2008 року та в подальшому направляв позивачу повідомлення про отримання грошей, в тому вважав, що підстав для стягнення середнього заробітку за затримку суми в 415,74 гривні не має. Суд дійшов до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню недоплачена позивачу заробітна плата в розмірі 18,25 гривень, та стягнув на користь позивача 41,20 гривень за невикористану відпустку. Оскільки позивач не провів з позивачем повний розрахунок в день звільнення, суд стягнув на користь позивача середній заробіток за затримку зазначеної суми заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4000 гривень. Суд вважав, що позивачу порушенням його трудових прав заподіяно моральну шкоду, тому стягнув на його користь на відшкодування моральної шкоди 400 гривень.

      В судовому засіданні позивач просив відхилити апеляційну скаргу, представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце судового засідання повідомлений.

      Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди зміні, в решті частині залишенню без змін з наступних підстав:

            Відповідно до вимог п. 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

     Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в день звільнення позивача з роботи у порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не провів з ним повний розрахунок, суд стягнув на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 18,25 гривень та грошову компенсацію за невикористану відпустку 41,20 гривень. Рішення суду в зазначеній частині сторонами не оскаржене, в порядку статті 303 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

     Стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки в день звільнення відповідач не провів з позивачем повний розрахунок, а саме не виплатив заробітну плату за 3 січня 2008 року та недоплатив компенсацію за невикористану відпустку, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку в розмірі 4000 гривень. Висновок суду про право позивача на отримання середнього заробітку в зв»язку із затримкою розрахунку відповідає зазначеній нормі матеріального права, таке право позивача відповідачем не оспорюється. Проте з визначенням розміру середнього заробітку погодитись неможливо.

       При визначенні розміру середнього заробітку в 4000 гривень суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сама заборгованість відповідача по заробітній платі становить 18,25 гривень, компенсація за невикористану відпустку – 41,20 гривень. В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що при визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.

       Визначаючи розмір відшкодування в 4000 гривень, суд не врахував викладене, при заборгованості менше 100 гривень, стягнув на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в 4000 гривень, з чим погодитись неможливо. За таких підстав апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу відповідача, та стягує на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 183 гривень.

       Стягуючи на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 400 гривень, суд посилався на те, що при визначенні розміру відшкодування він виходить з обставин справи та доказів, якими вони підтверджені. Проте саме з яких підстав суд дійшов до висновку про визначення відшкодування в такому розмірі в рішенні не зазначено.

      Встановлено, що відповідач не сплатив позивачу заробітку плату за один робочий день – 3 січня 2008 року, та частку компенсації за невикористану відпустку – 41,20 гривень.

        Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

       Частиною 3 ст.23 ГК України передбачено, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Суд зазначене не врахував, при наявності такої незначної заборгованості відповідача перед позивачем дійшов до висновку про заподіяння моральної шкоди позивачу в розмірі 400 гривень. З врахуванням фактичних обставин справи, виходячи з засад розумності і справедливості, апеляційний суд вважає, що на користь позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 100 гривень.

      На підставі викладеного апеляційний суд змінює рішення суду в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, в решті частині рішення суду залишає без змін.

                 Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, п. п. 3, 4 ст. 309  ЦПК України, апеляційний суд,

                                                     вирішив:

     Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 7 жовтня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди змінити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку 183 гривні (сто вісімдесят три гривні), на відшкодування моральної шкоди 100 гривень (сто гривень).

В решті частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

Головуюча:

Судді: