№2-2450/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м            У к р а ї н и

        19 березня 2010року       Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

              головуючого-судді-                        Хіль Л.М.

              при секретарі-                                      Карабаш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава  цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ПАТ «Імексбанк»  про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору,-

в с т а н о в и в :

    Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом у якому прохав визнати недійсною додаткову угоду №1 від 13.05.2008 р. до Договору кредиту № 595 від 12.07.2007 р

    В обґрунтування позову посилався на те, що 12.07.2007 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 595 (далі по тексту «Договір»), згідно з умовами якого Кредитор- ПАТ «Імексбанк»  надав ОСОБА_2   у тимчасове користування грошові кошти у сумі 39 600,00 доларів США зі сплатою 14% відсотків річних, а Позичальник зобов'язався щомісячно погашати суму кредиту на умовах, визначених Договором.

Нещодавно, під час усної розмови з представниками Відповідача відносно заборгованості Позивача по кредиту, останньому стало відомо, що відсоткову ставку за Договором було збільшено з 14% до 16% річних внаслідок укладення ОСОБА_3 угоди №1 від 13.05.2008 р. до Договору кредиту, яка є його невід'ємною частиною. Позивач почув про дану угоду вперше.

Коли він отримав копію ОСОБА_3 угоди від 13.05.2008 р. до Договору, то виявив, що підпис поставлений на ній в розділі «Реквізити та підписи сторін» від імені ОСОБА_1, із зазначенням його особистих даних, зроблених сторонньою особою і навіть візуально нічим не схожий на особистий підпис позивача.

В кінці тексу ОСОБА_3 угоди в графі «Позичальник підтверджує, що примірник цього договору з додатком, який йому належить, отриманий від Кредитора особисто» почерком сторонньої особи зазначені прізвище і ініціали «ОСОБА_1А.», дата отримання - «/13/ трав. 2008». Але, вказані дані не відповідають дійсності, оскільки оригіналу зазначеної ОСОБА_3 угоди позивач не отримував взагалі.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов'язковим посиланням на цей Договір.

Але позивач нікого не уповноважував укладати від його імені ОСОБА_3 угоди до Договору чи будь-які інші правочини. А якщо, припустити, що така довіреність і мала б місце, то в документі, який мала б підписати уповноважена особа в інтересах Довірителя, обов'язково вказуються її особисті дані та реквізити документу, що підтверджує відповідні повноваження. Проте, у вказаній ОСОБА_3 угоді не зазначено ніяких реквізитів, крім реквізитів позивача, що дає підстави стверджувати, про підроблення його підпису на оспорюваній угоді.

Викладені вище обставини стали підставою звернення позивача до суду із вказаним позовом.про визнання ОСОБА_3 угоди від 13.05.2008 р. до Договору кредиту № 595 від 12.07.2007 р. недійсною

    В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, пояснення надав аналогічні викладеному в позові.

    Представник відповідача в судове  засідання   не  з,явився,  надавши  заяву  про  визнання  позовних  вимог.

Судом встановлено та підтверджено документально, що 12.07.2007 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Імексбанк», представленим філією Акціонерного комерційного банку «Імексбанк» у м. Полтаві, було укладено договір кредиту № 595 згідно з умовами якого Кредитор  надав ОСОБА_2 у тимчасове користування грошові кошти у сумі

39 600,00 доларів США зі сплатою 14% відсотків річних, а позичальник зобов'язався щомісячно погашати суму кредиту на умовах, визначених Договором. Через деякий час останньому стало відомо, що відсоткову ставку за кредитним договором було збільшено з 14% до 16% річних внаслідок укладення ОСОБА_3 угоди №1 від 13.05.2008 р. до Договору кредиту, яка є його невід'ємною частиною. Позивач почув про дану угоду вперше, згоди на укладення додаткової угоди він не надавав.   П ідпис поставлений на ній в розділі «Реквізити та підписи сторін» від імені ОСОБА_1, зроблений сторонньою особою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зокрема, ч. З ст. 203 ЦКУ встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Проте, як свідчать вище наведені факти, оспорювана ОСОБА_3 угода не відповідає внутрішній волі позивача, оскільки він взагалі її не укладав, а дізнався про неї випадково зовсім нещодавно.

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі по тексту «Постанова Пленуму») перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, позивач не пропустив строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсною ОСОБА_3 угоди від 13.05.2008 р. до Договору.

Пункт 1 Постанови Пленуму зазначає, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-ХІУ "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-ІУ) та іншими актами законодавства.

Згідно п. 1.2. Договору відповідач надавав позивачу кредит на поточні потреби.

Відповідно до розділу 1 Листа N 40-511/4640-15577 від 10.11.2008 р. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду Національного банку України «Про розміщення Пам'ятки позичальника банку за споживчим кредитом», - споживчий кредит - це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, наданий відповідачем кредит є споживчим. Отже, на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Підписання відповідачем та невідомою особою від імені позивача ОСОБА_3 угоди до Договору зумовило ряд порушень прав ОСОБА_1 як споживача, передбачених сі. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме:

•   -     п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону - при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції - позивач був позбавлений права вибору відсоткової ставки за наданим йому кредитом, банк самостійно обрав суму, на яку буде змінено відсоткову ставку, представивши позивачу «нові» умови в категоричній формі, обґрунтовуючи це оспорюваною угодою;

•   -     п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону - при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення - позивача взагалі було позбавлено свободи волевиявлення при зміні відсоткової ставки за Договором, оскільки оспорювану ОСОБА_3 угоду було підписано навіть без будь-якої попередньої пропозиції щодо її укладення;

•   -     п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону - порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач - позивачу фактично нав'язали нові умови кредитування;

•   -     п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону - будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію - позивач лише через півтора року дізнався про застосування до нього іншої відсоткової ставки по кредиту.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 11 Закону у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до п. 2.7. кредитного договору у випадку зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентним державним органом України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Кредитного комітету АКБ «Імексбанк» Кредитор має право ініціювати зміну розміру відсотків (плати за Кредит) за цим Договором.

Відповідно до п. 2.8. кредитного договору про намір змінити розмір відсотків (плату за Кредит), Кредитор зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за десять робочих днів до очікуваної дати початку їх застосування за Кредитом відповідно д нових ставок, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього Договору.

Згідно з п. 7.2. кредитного договору всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Проте, позивач не отримував жодних повідомлень про наміри відповідача змінити відсоткову ставку. Таким чином, відповідачем було порушено ч. 4 ст. 11 Закону, п. 2.7., 2.8., 7.2. Договору.

Навіть у випадку повідомлення відповідачем належним чином про зміну відсоткової ставки, така зміна все одно не могла б мати місця, оскільки згідно з п. 3.5. Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Але, всупереч ст. 11 Закону та п. 3.5. Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. «Про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» із тексту оспорюваної ОСОБА_3 угоди не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення відсоткової ставки за Договором.

           Аналізуючи фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

           Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 212, 213  ЦПК України, ст..ст.  203, 215, 261 ЦК України суд,-

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити.    

    Визнати недійсною ОСОБА_3 угоду №1 від 13.05.2008 р. до Договору кредиту № 595 від 12.07.2007 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк» в особі Філії  АТ «Імексбанк» в м. Полтаві..

            Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі заяви  про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення  та в наступному подання апеляційної скарги протягом 20 днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                      Л.М.Хіль