С права   №2-217/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді     Моніча Б.С.

при секретарі     Юрченко Т.Р.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт.Черняхові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Ксаверівської сільської ради з участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на частини житлового будинку в порядку спадкування, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою, в якій вказали, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новопіль Черняхівського району. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги права на спадкування за законом являються позивачка ОСОБА_1, як дружина спадкодавця, та позивач ОСОБА_2 як син спадкодавця і ще троє дітей спадкодавця – ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які спадщину не приймали і на неї не претендують. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину прийняли, оскільки проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Разом з тим, оформити право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі позивачі не мають змоги, оскільки право власності на спірний житловий будинок не зареєстровано.

Будинок придбаний позивачкою ОСОБА_1 та її померлим чоловіком ОСОБА_4 під час перебування в зареєстрованому шлюбі в 1991 році, однак власником будинку в погосподарській книзі по особовому рахунку значиться її чоловік ОСОБА_4 Майно подружжя є спільною сумісною власністю, тому на день смерті чоловіка позивачці належала Ѕ частина спірного будинку.

За таких обставин позивачка ОСОБА_1 вважала, що має право на ј частину будинку в порядку спадкування за законом, а разом із Ѕ частиною будинку, що належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя – на ѕ частини будинку, а ОСОБА_2 – на ј частину будинку. ОСОБА_3 зареєстрований в спадковому будинку, тому рішення в справі може вплинути на його права та обов’язки щодо житлового будинку.

На підставі викладеного, позивачка ОСОБА_1 просила визнати її власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 як співвласника будинку в спільній сумісній власності подружжя та власником ј частини будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, а всього визнати її власником ѕ частин вказаного житлового будинку. Позивач ОСОБА_2 просив визнати його власником ј частини житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в попереднє судове засідання не з’явились, подали до суду заяви, в яких просили слухати справу без їх участі, заявлений позов підтримали. Представник відповідача в попереднє судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав, обставин, викладених у позовній заяві, не оспорював. Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 в попереднє судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутності, позов визнав.

В зв’язку з цим, суд прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення по суті позову на попередньому розгляді справи згідно ст.130 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи факт визнання позову відповідачем, суд позов задовольняє, оскільки для цього є всі законні підстави.

 Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Аналогічні положення містить і ч.4 ст.368 ЦК України, ст.22 КпШС України, ст.16 Закону України «Про власність» (в редакціях, що були чинними на час існування правовідносин).

 Статтею 28 КпШС України визначено, що в  разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Аналогічні положення містить ст.70 СК України, ч.2 ст.372 ЦК України.

 Відповідні норми різних нормативно-правових актів суд наводить в силу того, що шлюбні правовідносини сторін існували в період дії всіх цих нормативних актів.

 Крім того, що сторони визнали та не оспорювали набуття спірного будинку як спільної сумісної власності подружжя під час шлюбу, це стверджено відповідними документами: свідоцтвом про шлюб (а.с.6), довідкою Ксаверівської сільської ради (а.с.21), технічними документами (а.с.12-14). На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в частині визнання ОСОБА_1 власником Ѕ частини спірного будинку.

Факт належності частини спірного будинку ОСОБА_4 на час його життя на праві приватної власності, побудови його на підставі встановленого дозволу, належного проекту тощо сторонами не оспорюються, так само сторонами не оспорюється відсутність осіб, які претендували б на обов'язкову частку в спадщині після його смерті. Це підтверджується довідками Ксаверівської сільської ради (а.с.16-20), технічними документами на будинок (а.с.12-14).

Суд прийшов до висновку про визнання цих фактів такими, що доказуванню не підлягають.

За таких обставин, в силу ст.328 ЦК України суд визнає, що ОСОБА_4 за свого життя правомірно набув права власності на Ѕ частину спірного будинку, оскільки незаконність набуття права власності не випливає із закону та прямо не встановлена судом.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складалася з Ѕ частини спірного будинку. На час смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, в спірному будинку проживали його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_2, а тому вони вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, вони не заявили про відмову від неї. Інші особи спадщину не приймали та на неї не претендують. Ці ж обставини встановлені з  свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.5), свідоцтва про шлюб (а.с.6), свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.7), відповіді на запит суду Черняхівської державної нотаріальної контори (а.с.27), з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються єдиними спадкоємцями ОСОБА_4 за законом, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що право власності на спірний будинок вартістю 55 тис. 600 грн. зареєстровано не було (а.с.11), а тому це право є невизнаним і відповідно до ст.3 ЦПК України може бути визнане судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст.368, 372 ЦК України, ст.22, 28 КпШС України, ст.16 Закону України «Про власність», ст.ст.3 , 10, 11, 35, 61, 212-216 ЦПК України, ст.ст.328, 1216-1218, 1222-1223, 1268-1270, п.п.4-5 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України в редакції 2003 року, суд,  –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_2 власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 вартістю 27 тис. 800 (двадцять сім тисяч вісімсот) грн., як співвласника в спільній сумісній власності подружжя та власником ј частини будинку вартістю 13 тис. 900 (тринадцять тисяч дев’ятсот) грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новопіль Черняхівського району, а всього визнати ОСОБА_1 власником ѕ частин житлового будинку АДРЕСА_1 вартістю 41 тис. 700 (сорок одна тисяча сімсот) грн.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, прож. АДРЕСА_2 власником ј частини житлового будинку АДРЕСА_1. вартістю 13900 (тринадцять тисяч дев’ятсот) грн. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новопіль Черняхівського району.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

При відсутності заяви та апеляції рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий – суддя: (підпис)       Б.С.Моніч

Копія вірно:

Суддя: