Справа   №2-а-7/2010 рік

    2-а-55/2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року     смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді:     Моніча Б.С.

при секретарі:     Юрченко Т.Р.

з участю позивача:     ОСОБА_1

його представника:     ОСОБА_2

представників відповідача:     Гересняк І.М., Марчука М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вільської сільської ради про

•   визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району №14 від 26.02.2009 року «Про присвоєння найменування вулиці та номеру розташування куплених об’єктів»;

•   зобов’язання виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області винести рішення про присвоєння адреси нерухомому майну, а саме башні Рожновського, розташованій в с.Ялинівка Черняхівського району Житомирської області та належній позивачу на праві приватної власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що 28.01.2009 року він звернувся до Вільської сільської ради із заявою про присвоєння найменування вулиці та номеру розташування куплених ним об’єктів нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 та належній позивачу на праві приватної власності.

26.02.2009 року виконавчий комітет Вільської сільської ради, на його думку, незаконно відмовив йому в присвоєнні адреси даним об’єктам, мотивуючи прийняте рішення тим, що дані об’єкти є спірними і що гр-кою ОСОБА_5 подано певний позов до суду. Вказане рішення вважав незаконним та просив його скасувати, наводячи відповідні доводи та посилаючись на певні норми законодавства. Також просив зобов’язати виконавчий комітет винести рішення про присвоєння адреси нерухомому майну.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених в ньому. Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що вирішення піднятого позивачем питання не належить до компетенції виконавчого комітету Вільської сільради, що спірні об’єкти знаходяться за межами населеного пункту, а також на те, що вони не належать позивачу.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, наявні в справі, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову.

Згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2006 року (а.с.6-7) суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 придбано башту Рожновського. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.01.2009 року даний договір купівлі-продажу визнаний дійсним (а.с.8).

За змістом ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Виходячи з викладеного, обставини придбання названих об’єктів не є предметом розгляду даної справи.

28.01.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про присвоєння адреси придбаному майну (а.с.5). Своїм рішенням виконавчий комітет відмовив в цьому, посилаючись на ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон, якщо не вказано інше) та п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445. Мотивами прийняття цього рішення стало те, що дані об’єкти є спірними (а.с.5 зворот).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач в будь-якому випадку не мав права відмовляти в задоволенні заяви з цих мотивів, оскільки наявність спору про право на даний об’єкт не заважала відповідачу присвоїти йому відповідну адресу. Більше того на час такого звернення рішення Черняхівського районного суду про визнання договору дійсним набрало законної сили. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10.11.2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на дане рішення, яка була подана вже під час розгляду цієї справи, відхилено рішення Черняхівського райсуду залишено без змін (а.с.79-80).

Тим більше ні ст.30 Закону, ні п.6.1 Положення, який говорить про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності не передбачено будь-яких підстав для відмови у задоволенні заяви позивача з піднятих у ній питань. Сама заява позивача стосувалася не визнання права власності чи проведення його реєстрації, а лише питання присвоєння адреси.

За таких обставин оскаржуване рішення прийнято без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а тому суд визнає його нечинним (протиправним) та скасовує, оскільки такі вимоги можуть бути заявлені згідно п.1 ч.3 ст.105 КАС України.

Вирішуючи питання про те, чи може суд задовольнити позовну вимогу про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, про що просить позивач, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.б ст.30 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних рад належать делеговані повноваження, а саме: облік та реєстрація відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності тощо (підпункти 1-10).

Чинне законодавство України нерухомим майном визнає жилий будинок або його частину, квартиру, садовий будинок, дачу, гараж, іншу постійно розташовану будівлю, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (стаття 8.2.2 цього закону – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі).

Вищенаведене визначення нерухомого майна судом взято з таких нормативних актів: Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 03.11.1998 №1740, Указу Президента України «Про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна та з послуг, що надаються підприємствами, установами і організаціями-операторами мобільного зв'язку» від 23.02.1999 №189/99).

Законодавством України не визначено порядку здійснення обліку нерухомого майна, ним лише визначається порядок реєстрації права власності на нього, який на думку суду може вважатися різновидом такого обліку, але не замінює облік, що має вести відповідач.

Разом з тим, загально відомим є той факт, що загальна кількість нерухомого майна є набагато більшою ніж, та, на яку зареєстровано право власності, а за змістом п.б ст.30 Закону виконавчі комітети органів сільських, селищних рад повинні вести облік всього майна, як такого, на яке зареєстроване право власності так і ні. Тобто виконавчий комітет зобов’язаний вести облік як збудованого згідно встановлених норм, правил тощо нерухомого майна, так і облік самочинного будівництва та інших об’єктів нерухомого майна. Необхідність ведення такого обліку зокрема щодо об’єктів нерухомого майна – самочинного будівництва прямо випливає зокрема з положень ст.376 ЦК України та відповідних норм Земельного Кодексу України, якими надано право відповідному органу місцевого самоврядування чи власнику земельної ділянки звертатися до суду з позовом про знесення об’єкту самочинного будівництва. Це також випливає з повноважень ведення обліку житлового фонду та нежитлових приміщень, виявлення їх власників для внесення пропозицій на їх використання в інтересах громади, а в разі не виявлення власників – вжиття заходів до прийому їх в експлуатацію чи звільнення відповідної земельної ділянки тощо з метою захисту інтересів громади.

Законодавством не визначено прямо, за якими критеріями має вестися облік нерухомого майна відповідачем, разом з тим орієнтовні критерії такого обліку наведені у Положенні про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. №31/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за №364/3657 (п.2.6.3 – дані про об'єкт обтяження: ідентифікаційні номери об'єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження) та у Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445 (п.3.8, 5.8, 5.10, 6.3).

Єдиним спільним критерієм для цих нормативних актів, який дозволяє ідентифікувати майно, є його – адреса. Визначення поняття «адреса» чинне законодавство не містить (воно оперує лише поняттями адреса господарської одиниці, поштова адреса тощо). Разом з тим, це поняття на думку суду є загальновідомим і вживаним, його зміст слід тлумачити як більш вузьке конкретне значення слова «місцезнаходження», настільки вузьке, що дозволяє ідентифікувати той чи інший об’єкт в межах населеного пункту (вулиця, провулок, номер будинку, квартира) чи за його межами (кілометр автодороги тощо).

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що до компетенції виконавчого комітету ради належить лише питання щодо найменування вулиць, провулків та інше, розташованих на території відповідного населеного пункту, а оскільки придбані позивачем об’єкти знаходяться за межами населеного пункту то задоволення його вимог є неможливим. Статтею 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійсно передбачені такі повноваження.

Згідно відповіді Відділу Держкомзему в Черняхівському районі, об’єкти придбані ОСОБА_1 дійсно знаходяться за межами населеного пункту с.Ялинівка згідно Проекту встановлення меж сільських населених пунктів Вільської сільської ради, однак на території Вільської сільської ради (а.с.54-55).

Разом з тим, виходячи із наведених вище мотивів, виконавчий комітет вправі присвоїти адресу придбаним позивачем об’єктам, не вирішуючи питань про зміну меж населеного пункту, оскільки це компетенція обласних та районних рад (ст.11 Закону України «Про основи містобудування»), не вирішуючи питань про найменування вулиць, провулків тощо, а здійснивши свою функцію щодо обліку об’єктів нерухомого майна. Присвоєння такої адреси можливе скажімо з використанням номеру кілометра автодороги тощо.

В подальшому виконавчий комітет не позбавлений також права внести на розгляд сесії сільської ради питання внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населеного пункту відповідно до закону України «Про основи містобудування» (ст.12).

Виходячи з наведеного вище, суд частково задовольняє вимогу позивача про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язує відповідача прийняти рішення про присвоєння адреси нерухомому майну. Позов суд задовольняє частково, оскільки позивач посилався, що спірні об’єкти знаходяться в межах с.Ялинівка, а в судовому засіданні встановлено, що вони знаходяться за його межами.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що будь-які питання пов’язані з реєстрацією права власності чи визнанням права власності на спірні об’єкти тощо суд в даній постанові не вирішує.

В зв’язку із задоволенням позову суд стягує судові витрати з відповідача.

Керуючись вищенаведеними нормами законодавства та ст.ст.10-11, 172, 177  КАС України, суд ,–

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вільської сільської ради Черняхівського району №14 від 26.02.2009 року «Про присвоєння найменування вулиці та номеру розташування куплених об’єктів».

Зобов’язати виконавчий комітет Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області винести рішення про присвоєння адреси нерухомому майну, а саме башні Рожновського, розташованій на території Вільської сільської ради за межами с.Ялинівка Черняхівського району Житомирської області, належній позивачу згідно договору купівлі-продажу від 09.11.2006 року та рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 15.01.2009 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відповідача – виконавчого комітету Вільської сільської ради 3,40 грн. судового збору в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

При відсутності заяви та апеляції постанова вступає в законну силу через 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 02.02.2010 року.

Головуючий-суддя: (підпис)         Б.С.Моніч

Копія вірно:

Суддя: