ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.08.06р. | Справа № А8/200 |
За позовом Комунального підприємства житлово-комунального господарства "Раївське" (с. Раївка Дніпропетровської області)
3-тя особа: Раївська сільська рада Синельниківського району Дніпропетровської області (с. Раївка Дніпропетровської області)
до Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області (м.Дніпропетровськ)
про скасування висновків акту перевірки та рішення
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
від позивача: Черкащина Т.Ф. - бухгалтер (дов. № 1 від 06.03.06 р.)
від 3-ї особи: не з'явився
від відповідача: Романенко Л.С. –гол. юрисконсульт (дов. № 344 від 20.02.06 р.)
Суть спору:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про скасування висновків акту перевірки від 31.10.05 р. та рішення відповідача № 361 від 07.12.05 р. про стягнення з позивача в доход бюджету 14 919,00 грн. фінансових санкцій за завищення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказані акт та рішення складені всупереч вимогам чинного законодавства України. Позивач застосовував тарифи, встановлені Раєвською сільською радою. На підставі вказаного акту позивач здійснив перерахунок платежів та, вируючи припис відповідача, привів тарифи у відповідність до вимог законодавства. Оскільки позивач здійснив перерахунок платежів, у нього відсутня сума необгрунтовано отриманої виручки, а також відсутні підстави для стягнення фінансових санкцій.
Третя особа підтримала позов позивача в повному обсязі з тих же підстав.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача з питання додержання державної дисципліни цін встановлено завищення квартирної плати для населення, що є порушенням вимоги постанови КМУ від 22.06.98 р. № 939 та розпорядження Дніпропетровської ОДА від 04.05.00 р. № 149/3-р. Викладене стало підставою для винесення спірного рішення. Відповідач вважає, що позивач помилково та безпідставно не включив послуги з вивезення відходів до складу квартплати.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.06 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 03.08.03 р. включно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.06 р. провадження у справі було зупинене по 14.08.06 р.
По справі оголошувалась перерва з 03.08.06 р. по 14.08.06 р.
Представник 3-тьої особи в судове засідання 14.08.06 р. не з’явився.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаного представника, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується розпискою представника 3-тьої особи про оголошення перерви в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України, забезпечення проведення цінової політики в державі становить компетенцію Кабінету Міністрів України.
Законодавство України про ціноутворення складається з Закону України “Про ціни і ціноутворення” (далі –Закон), інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього (ст. 1 Закону).
Стаття 4 Закону визначає повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів (ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону).
Таким чином, тільки Кабінет Міністрів України (компетенцію якого становить забезпечення проведення цінової політики в державі), в межах повноважень, наданих ст. 4 Закону, здійснює державне регулювання цін і тарифів методами, передбаченими ст. 8 Закону.
Частина 3 ст. 8 Закону зазначає: Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів. Вказана норма також підкреслює повноваження саме Уряду України щодо здійснення державного регулювання цін і тарифів.
Постановою КМ України від 22.06.98 р. № 939 (яка діяла до 12.07.05 р.) "Про вдосконалення системи державного регулювання розмiру квартирної плати та плати за утримання будинкiв i прибудинкових територiй" Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласним, Київськiй та Севастопольськiй мiським державним адмiнiстрацiям було надане право встановлювати плату за користування житлом (квартирну плату) та за утримання житла, а також затверджено склад витрат пiдприємств житлового господарства, пов'язаних з утриманням будинкiв i прибудинкових територiй, що входять до квартирної плати (плати за утримання житла).
Згідно п.п "б" п. 1 вказаної постанови, до складу витрат пiдприємств житлового господарства на утримання будинкiв i прибудинкових територiй належать зокрема витрати на експлуатацiю будинкового господарства, які враховують витрати на прибирання прибудинкової територiї, прибирання, вивезення i знешкодження вiдходiв та смiття, чищення димоходiв, освiтлення i утримання мiсць загального користування, здiйснення протипожежних заходiв, дезiнфекцiю і дератизацiю, озеленення та iншi витрати на утримання будинкового господарства.
На виконання вищевказаної постанови КМ України Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (далі-ОДА) було прийняте розпорядження від 04.05.00 р. № 149/3-р "Про розмiр плати за утримання житла та прибудинкових територiй" (яке діяло до 06.09.05 р.).
Пунктом 1 вказаного розпорядження було встановлено граничну плату за користування житлом (квартирна плата) та за утримання житла для житлових будинкiв при обладнаннi газовими або електро-плитами, водопроводом, каналiзацiєю, центральним опаленням, гарячим водопостачанням або газовими колонками у розмірі 0,29 грн./м2 загальної площi (з ПДВ).
Таким чином, вказаний граничний розмір плати за користування житлом (квартирна плата) та за утримання житла включає в себе послуги з вивезення сміття.
Постановою КМ України від 12.07.05 р. № 560 "Про затвердження Порядку формування тарифiв на послуги з утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територiй i типового договору про надання послуг з утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територiй" постанову КМУ вiд 22.06.98 р. № 939 було визнано такою, що втратила чинність та встановлено новий Порядок формування тарифiв на послуги з утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територій.
Згідно названого нового Порядку, витрати на вивезення та утилiзацiю твердих побутових i негабаритних вiдходiв також включені до складу витрат на утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територій.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Дніпропетровській області (далі-відповідач) було здійснено перевірку Комунального підприємства житлово-комунального господарства "Раївське" (далі-позивач) з питання додержання державної дисципліни цін за період з 01.01.03 р. по 30.09.05 року.
В ході вказаної перевірки відповідачем було встановлено завищення позивачем граничного розміру квартирної плати для населення, що є порушенням вимог постанови КМУ від 22.06.98 р. № 939, розпорядження Дніпропетровської ОДА від 04.05.00 р. № 149/3-р та вимог постанови КМУ від 12.07.05 р. № 560.
Зокрема, позивачем крім квартирної плати додатково стягувалась плата за вивіз твердих побутових i негабаритних вiдходiв в сумі 27 332,00 грн., з яких населенням фактично було сплачено 4973,00 грн., які складають суму необгрунтовано отриманої позивачем виручки.
Вказаний факт також підтвердив позивач у позовній заяві.
Згідно ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, вся необгрунтовано одержана пiдприємством, органiзацiєю сума виручки в результатi порушення державної дисциплiни цiн та дiючого порядку визначення вартостi будiвництва, що здiйснюється iз залученням коштiв Державного бюджету України, бюджету Автономної Республiки Крим, мiсцевих бюджетiв, а також коштiв державних пiдприємств, установ та органiзацiй пiдлягає вилученню в доход вiдповiдного бюджету залежно вiд пiдпорядкованостi пiдприємства, органiзацiї. Крiм того, в позабюджетнi фонди мiсцевих Рад стягується штраф у двократному розмiрi необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказанi суми списуються з рахункiв пiдприємств i органiзацiй в банкiвських установах за рiшенням суду.
07.12.05 р., у зв’язку з вищевказаними порушеннями чинного законодавства в сфері ціноутворення, відповідачем було прийняте рішення № 361 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету 14 919,00 грн., з яких 4 973,00 грн. –сума неогрунтовано отриманої виручки та 9 946,00 грн. - подвійна сума вказаної виручки у вигляді економічних санкцій.
При викладених обставинах господарський суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного:
Згідно п. 6 прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку дiяльностi окружних та апеляцiйних адмiнiстративних судiв адмiнiстративнi справи, пiдвiдомчi господарським судам вiдповiдно до Господарського процессуального кодексу України 1991 року, вирiшують у першiй та апеляцiйнiй iнстанцiях вiдповiднi мiсцевi та апеляцiйнi господарськi суди за правилами Кодексу адмiнiстративного судочинства України.
За ст. 12 ГПК України, господарським судам пiдвiдомчi спори про визнання недiйсними актiв з пiдстав, зазначених у законодавствi.
Акт державного чи iншого органу - це юридична форма рiшень цих органiв, тобто офiцiйний письмовий документ, який породжує певнi правовi наслiдки, спрямований на регулювання тих чи iнших суспiльних вiдносин i має обов'язковий характер для суб'єктiв цих вiдносин.
Пiдставами для визнання акта недiйсним є невiдповiднiсть його вимогам чинного законодавства та/або визначенiй законом компетенцiї органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Матеріалами справи встановлено, що оспорювані позивачем висновки акту перевірки від 31.10.05 р. та рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Дніпропетровській області від 07.12.05 р. № 361 складені та прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, що також підтвердив і сам позивач.
Крім того, вказаними актом перевірки та рішенням не порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки останнім було допущене порушення в сфері ціноутворення, що є підставою для застосування економічних санкцій.
Ствердження позивача спростовуються вищевикладеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а також наступним:
Посилання позивача на те, що ним застосовувались тарифи, встановлені рішеннями Раївської сільської ради, не можуть бути прийняті судом до уваги.
За ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирiшеннi справи керується принципом законностi, вiдповiдно до якого органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їхнi посадовi i службовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.
Оскільки рішення Раївської сільської ради не відповідають вимогам законодавства України в частині встановлення розміру квартирної плати, суд не застосовує вказані рішення при вирішенні цього спору.
Що стосується проведення позивачем подальшого перерахунку розміру квартирної плати та приведення її розміру у відповідність до вимог чинного законодавства, то вказані дії позивача ніяким чином не спростовують факту вчинення ним правопорушення, яке стало підставою для застосування передбачених законом економічних санкцій.
Викладене є підставами для відмови в задоволенні позову.
Керуючись Конституцією України, Законом України “Про ціни і ціноутворення”, ст.ст. 9, 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя І.Ю.Дубінін