ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
УХВАЛА
іменем України
21 липня 2009 року
м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Юненка М.О., Модного М.В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Поліванова СМ., засудженого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 січня 2009 року, яким колишнього начальника філії військової частини А0543 підполковника запасу ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лейпціг Німеччина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, раніше не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 410 КК України до позбавлення волі строком на 5 років та відповідно до статей 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 3 роки.
По обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України, ОСОБА_2 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2940 грн. 92 коп.
Цим же вироком в позові військового прокурора Харківського гарнізону до ОСОБА_2 в інтересах військової частини А0543 про стягнення матеріальної шкоди на суму 236991 грн. 00 коп. відмовлено.
справа № 11- 33/2009
головуючий у суді 1-ї інстанції Чопенко Я.В.
ОСОБА_2 визнано винними у викраденні іншого військового майна, яке належало філії військової частині А0543, вчиненому із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду, за наступних обставин.
Згідно вироку, у вересні 2007 року ОСОБА_2 вирішив продати близько 70 бурових труб, які знаходилися на балансі філії військової частини А0543 та були отримані в 2006 році згідно акту № 151 від військової частини А3790.
Реалізуючи свій задум, він домовився з громадянином ОСОБА_5 про їх вивезення 3 жовтня 2007 року з території частини та подальший продаж.
З жовтня 2007 року ОСОБА_2, перебуваючи у черговій відпустці, зателефонував виконуючому обов'язки начальника філії -головному інженеру ОСОБА_6 та повідомив, що після обіду до частини на вантажному автомобілі приїде ОСОБА_5 і йому необхідно відвантажити 70 бурових труб.
Виконуючи розпорядження ОСОБА_2, ОСОБА_6, по прибуттю ОСОБА_5, дав вказівку завантажити на автомобіль марки "Рено" д.н. НОМЕР_1 з причепом д.н. НОМЕР_2 бурові труби в кількості 70 штук. Після цього вантажівка без фіксації у відповідних журналах та складання супровідних документів на вантаж, безперешкодно залишила територію військової частини.
Через деякий час, рухаючись по Мерефянському шосе в напрямку м. Харкова, вантажний автомобіль був зупинений співробітниками правоохоронних органів та супроводжений назад до філії військової частини А0543.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 З жовтня 2007 року, шляхом зловживання службовим становищем, з корисливих спонукань, з метою продажу громадянину ОСОБА_7, скоїв викрадення іншого військового майна - бурових труб діаметром 73 мм. в кількості 70 штук, що спричинило істотну шкоду у виді підриву авторитету Збройних Сил України, вибуття з володіння держави в особі військової частини А0543 військового майна на суму 43074 грн. 23 коп., шляхом протиправного використання військової техніки, а також незаконного використання своїх підлеглих в особистих цілях.
В апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 просить вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 410 КК України скасувати та закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що суд безпідставно визнав ОСОБА_2 винним в інкримінованому злочині, оскільки в суді засуджений повідомив, що не мав на меті продавати бурові труби, а лише домовився з особами, які були зацікавлені в їх придбанні, про перевезення вказаних труб на територію військового містечка № 28, що знаходиться на вул. Червоноармійській в м. Харкові. На шляху прямування ці труби повинні були ними оглянуті та, при бажанні
придбати, він подав би заявку до вищестоящого командування про їх реалізацію.
На думку апелянта, його підзахисному безпідставно інкриміновано такий кваліфікований вид злочину, як вчинення розкрадання зі зловживання службовим становищем, оскільки в час вивезення труб з території частини ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці та не міг давати жодних розпоряджень владного характеру своїм підлеглим.
Заслухавши доповідь судді Моцного М.В., пояснення захисника та засудженого в підтримання апеляції, прокурора, який просив залишити вирок суду першої інстанції без зміни, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю з наступних підстав.
Згідно вироку, ОСОБА_2 засуджено за викрадення іншого військового майна, вчинене із зловживанням службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду.
Однак такий висновок не ґрунтується на досліджених в суді першої інстанції доказах.
Відповідно до вимог кримінального закону об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 410 КК України, полягає у відчуженні чи спробі відчуження військового майна з метою використати його на власний розсуд. Під вчиненням викрадення із зловживанням службовим становищем розуміються такі дії військової службової особи коли вона використала своє службове становище всупереч інтересам служби для відчуження військового майна.
Викрадення військового майна шляхом зловживання службовим становищем характеризується незаконним оберненням такого майна на свою або інших осіб користь з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.
Причому в основі таких дій лежить бажання протиправного збагачення за рахунок такого майна. Мотивами цього злочину, як правило, є корисливі спонукання.
Як видно зі справи, ОСОБА_2 винним себе у інкримінованому злочині не визнавав та будучи допитаний в якості свідка 3 і 4 жовтня 2007 року та в якості підозрюваного 6 жовтня 2007 року, послідовно показував, що дійсно мав на меті продати бурові труби, але отримані гроші обернути не на свою користь, а витратити їх для усунення недоліків виявлених в частині під час роботи комісії Генерального Штабу ЗС України.
В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що бурові труби, вивезені з території частини, він планував використати для встановлення огорожі військового містечка № 28.
Свідок ОСОБА_5 в суді показав, що ОСОБА_2 запропонував йому продати старі бурові труби. Після їх огляду, він підшукав людей, які зможуть їх купити. На його пропозицію вони виділили
вантажний автомобіль для транспортування труб. Попередньо домовившись з ОСОБА_2, він 3 жовтня 2007 року приїхав до філії військової частини, де на вантажівку краном завантажили 70 бурових труб. Після виїзду за межі частини машину зупинили співробітники правоохоронних органів та супроводили назад в частину. Також ОСОБА_5 повідомив, що фактично являвся посередником при продажі цих труб та бажав заробити на цій угоді. Після огляду покупцями він повинен був зателефонувати ОСОБА_2 та повідомити скільки грошей за них дають.
Свідок ОСОБА_8, головний інженер - заступник начальника філії військової частини А0543, в суді показав, що в ході перевірки в вересні 2007 року комісією Генерального Штабу ЗСУ в частині було виявлено ряд недоліків, пов'язаних з організацією охорони військових містечок філії військової частини. Однак, у зв'язку з відсутністю фінансування частини на ці потреби, для їх усунення виникали певні труднощі. Про необхідність встановлення огорожі військового містечка №28 та усунення недоліків він спілкувався з ОСОБА_2 Також ОСОБА_8 повідомив, що 3 жовтня 2007 року, за вказівкою ОСОБА_2, він розпорядився відвантажити ОСОБА_5 70 бурових труб.
Таким чином, зібрані докази у справі свідчать про те, що ОСОБА_2, переслідуючи мету продажу бурових труб, з порушенням встановленого порядку реалізації військового майна, мав на меті отримані кошти використати в інтересах ввіреної йому філії військової частини.
На відсутність у діях ОСОБА_2 корисливого мотиву вказує також копія наказу командира військової частини А0542 від 10 жовтня 2006 року № 306, яким на начальника філії військової частини А0542 покладався обов'язок організувати охорону військового містечка № 28 в м. Харкові своїми силами.
Окрім того, в судовому засіданні були досліджені документи про потребу філії військової частини А0543 у матеріальних засобах, необхідних для організації охорони військових містечок, які не були задоволені вищестоящими органами військового управління.
Всупереч дійсним обставинам справи, суд першої інстанції, визнаючи винним ОСОБА_2 в інкримінованому злочині вказав, що він діяв з корисних спонукань. Однак такий висновок жодним чином у вирокові не підтверджений, а у справі немає будь-яких доказів того, що дії засудженого мали особистий корисливий мотив. Твердження ОСОБА_2, наведені в свій захист, що він діяв виключно в інтересах служби, не спростовано.
Висуваючи ОСОБА_2 обвинувачення і визнаючи його винним у викраденні військового майна із зловживанням службовим становищем, органи досудового слідства і суд першої інстанції керувалися тим, що він дав вказівку підлеглому ОСОБА_8 про завантаження та вивезення за межі частини 70 бурових труб, однак сам факт надання такої вказівки не може свідчити про наявність в його діях особистого корисливого мотиву.
Органи досудового слідства та суд першої інстанції також не врадували, що викрадення відсутнє у випадку, коли особа заволоділа майном не на свою користь, а виключно для того, щоб використати таке майно в суспільних інтересах, про що послідовно вказував ОСОБА_2 в ході провадження по справі. Відповідальність у такому випадку можлива за наявності певних ознак, лише за вчинення зловживання службовим становищем.
Виправдовуючи ОСОБА_2 у недбалому ставленні до військової служби, суд першої інстанції у вироку констатував, що бурові труби, які знаходилися у філії військової частини використовувалися для повсякденних потреб, а саме як матеріал для стелажів під техніку, встановлення огорожі та інше. Таким чином, суд першої інстанції мав можливість правильно оцінити покази ОСОБА_2 про використання бурових труб виключно в інтересах частини. До того ж в ході досудового слідства та в суді не було здобуто жодних відомостей про те, що бурові труби, які знаходилися на балансі філії частини, до 3 жовтня 2007 року протиправно вибували з її володіння.
Аналізуючи докази по справі, колегія суддів апеляційного суду, приходить до висновку, що ОСОБА_2 не мав наміру обертати на свою користь кошти, отримані від продажу труб, а мав на меті використати їх в інтересах служби та витратити для ремонту огорожі, чим усунути недоліки в організації охорони ввіреної йому частини. Таким чином, він з порушенням встановленого порядку реалізації військового майна, намагався продати бурові труби без оформлення будь-яких документів, тобто в його діях вбачаються ознаки зловживання військовою службовою особою службовим становищем з інших особистих інтересів.
Однією з необхідних умов настання кримінальної відповідальності за вчинення зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем є вчинення таких дій, якщо вони заподіяли істотну шкоду. Тобто розмір заподіяної шкоди є кваліфікуючою ознакою складу цього злочину.
Приміткою 2 до ст. 423 КК України визначено, що істотною шкодою при зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Для вирішення питання про наявність складу злочину в діянні, яке було вчинене після 1 січня 2004 року, таким, що тягне кримінальну відповідальність, та кваліфікуючи його, - у разі, коли настання відповідальності чи кваліфікація зумовлені певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної Законом від 22 травня 2003 року №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" для відповідного року.
З 1 січня по 31 грудня 2007 року розмір соціальної податкової пільги згідно з п. 22.4 ст. 22 цього Закону складав 200 грн., тому істотним в цей період вважалося заподіяння шкоди, розмір якої перевищував 50000 грн.
Згідно висновків суду першої інстанції вартість 70 бурових труб, викрадення яких поставлено у провину ОСОБА_2, склала 43074 грн. 23 коп., яка у всякому разі є меншою від розміру шкоди, за заподіяння якої настає кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 423 КК України.
За таких обставин колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня така ознака складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 423 КК України, як заподіяння істотної шкоди, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю за п. 2 ч. 1 ст. б КПК України.
Доводи захисника про те, що дії ОСОБА_2 не містять в собі ознак зловживання службовим становищем, у зв'язку з тим, що 3 жовтня 2007 року він перебував у черговій відпустці, є безпідставними.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_8, отримуючи вказівку від ОСОБА_2 про необхідність завантаження бурових труб, він сприймав її як розпорядження свого начальника, причому сумнівів у незаконності таких дій не мав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 376, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 29 січня 2009 року відносно ОСОБА_2 в частині засудження за ч. 2 ст. 410 КК України скасувати.
Провадження по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Судові витрати по справі в розмірі 2940 грн. 92 коп. прийняти на рахунок держави.
В решті вирок залишити без зміни.