УХВАЛА

Іменем   України

28 липня 2009 року м. Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:

головуючого ЛЕСЯ В.І.,

суддів ЮНЕНКА М.О.,

МОДНОГО М. В.,

за участю прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України СИЧОВА Є.Б., захисника - адвоката ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4,

розглянула в судовому засіданні в апеляційному порядку кримінальну справу за апеляціями захисника - адвоката ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 15 травня 2009 року, яким військовослужбовця військової частини 3023 прапорщика ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Красноріченське Кремінського району Луганської області, раніше не судимого, на військовій службі з 2006 року, засуджено за ч. 2 ст. 414 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням на підставі ст. 54 КК України військового звання прапорщик.

ОСОБА_4 визнаний винним в порушенні правил поводження зі зброєю, що заподіяло смерть потерпілого ОСОБА_5, за наступних обставин.

Справа № 11- 36/2009

Головуючий у суді 1-ї інстанції   ОСОБА_7

17 лютого 2009 року близько 11 години прапорщик ОСОБА_4, знаходячись в добовому наряді у якості начальника караулу по охороні заводу «Зоря» м. Рубіжне Луганської області в кімнаті начальника караулу, в порушення правил поводження зі зброєю, дістав з кобури закріплену за ним табельну зброю-пістолет системи Макарова «ПМ» і став його розряджати.

При цьому ОСОБА_4 необережно направив ствол пістолета в бік солдата ОСОБА_5, який знаходився поруч, зняв пістолет із запобіжника, пересмикнув затворну раму дославши при цьому патрон в патронник, витягнув обойму з патронами, натиснув на спусковий гачок і здійснив постріл з пістолета, куля з якого влучила солдату ОСОБА_5 в голову. Від отриманого наскрізного поранення голови з пошкодженням кісток черепа та речовини головного мозку наступила смерть потерпілого ОСОБА_5 на місці події.

В апеляції захисник засудженого, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_4, просить пом'якшити йому покарання. При цьому апелянт посилається на те, що суд, призначаючи покарання, не врахував обставини, що послужили причиною скоєння злочину, а саме фізичну втому ОСОБА_4 в добовому наряді, а також його сімейний та матеріальний стан.

Потерпіла ОСОБА_5 в своїй апеляції вважає призначене засудженому ОСОБА_4 покарання явно несправедливим внаслідок м'якості, просить вирок скасувати та призначити йому більш суворе покарання.

Засуджений ОСОБА_4, підтримавши апеляцію захисника в заяві до апеляційного суду, посилаючись на сімейний стан, просить вирок змінити і призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді Юненка М.О., пояснення захисника та засудженого в підтримання апеляції, виступ прокурора, який запропонував вирок залишити без зміни а апеляції без задоволення, розглянувши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 2 ст. 414 КК України правильно.

Покарання призначено з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання.

Твердження захисника в апеляції про те, що причиною скоєння злочину була фізична втома ОСОБА_4 в добовому наряді, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в суді встановлено, що засуджений напередодні чергування відпочивав вдома, перед заступанням у варту пройшов медичний огляд, під час несення вартової служби, скарг на поганий стан здоров'я чи втомлений фізичний стан не висловлював і командуванню частини про це не доповідав.

Зазначені обставини підтвердив й допитаний в судовому засіданні безпосередній начальник засудженого свідок ОСОБА_7

Ті обставини, на які посилається захисник в апеляції в обґрунтування прохання про пом'якшення покарання, а саме сімейний та матеріальний стан засудженого, були відомі суду при постановлені вироку, і саме вони послужили підставою для призначення ОСОБА_4 покарання близького до мінімального.

Це покарання за своїм видом та розміром, враховуючи, що злочин скоєно засудженим з необережності, всупереч твердженню в апеляції потерпілої ОСОБА_5, не може бути визнане явно несправедливим.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду Військово - Морських Сил

ухвалила:

Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 15 травня 2009 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції захисника та потерпілої, без задоволення.