АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І., суддів Авраміді Т.С., Полянської В. О.
при секретарі Хобот Є.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Примор'я», ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа -Нижньогірський районний відділ земельних ресурсів, про відшкодування збитків, за апеляційною скаргою представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2007 року –
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Примор'я», ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку на її користь у відшкодуванні збитків 27000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку вона є власником земельної ділянки площею 0,62 га, яка розташована на землях Ізобільненської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, на якій ростуть плодові дерева. У жовтні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без її дозволу зібрали врожай яблук з її земельної ділянки у кількості 9000 кг, та привласнили його посилаючись на те, що вони діяли на підставі договору оренди яблуневих дерев укладеного з ВАТ «Примор'я». Оскільки відповідно до статей 78,79 ЗК України дерева, розташовані на земельній ділянці, а також плоди з них є її власністю, незаконними діями відповідачів позивачу, як власнику земельної ділянки, завдано збитків в розмірі вартості зібраного врожаю яблук в сумі 27000 грн., які і просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2007 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять таке рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Справа № 22-ц-161- Ф/09
Головуючий в першій інстанції
Суддя Чернецька В. В.
суддя-доповідач Авраміді Т.С.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 8 квітня 2008 року апеляційна скарга була частково задоволена. Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволені позову з інших правових підстав.
Ухвалою Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року рішення апеляційного суду скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та їх представників, відповідачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що багаторічні насадження - сади, розташовані на землях Ізобільненської сільської ради Нижньогірського району, знаходяться у державній власності та передані Фондом майна АР Крим на баланс та зберігання ВАТ «Примор'я». За тих підстав, що ОСОБА_3 не довела своє право на ділянку саду та плоди з нього, суд дійшов висновку, що діями відповідачів позивачу не були спричинені збитки, що стало підставою для відмови в задоволенні позову.
З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
З матеріалів справи випливає, що 6 жовтня 2005 року ОСОБА_3 отримала спадщину у вигляді земельних ділянок загальною площею 3,29 га (площею 0,62 га -ділянка №8, лот №22, площею 2,67 - ділянка №25 лот №85), розташовані на території Ізобільненської сільської ради, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності НОМЕР_1, виданого Нижньогірської райдержадміністрацією 30 липня 2004 року.
5 травня 2006 року ОСОБА_3 був отриманий Державний акт на право власності на зазначені земельні ділянки.
Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 81 та 125 ЗК України ОСОБА_3 з 5 травня 2006 року набула право власності на вказані земельні ділянки.
Згідно ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земельний кодекс України (ст. 79) та Цивільний кодекс України (ст. 373), підкреслюють, що це право поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Відповідно до положень ч. З та 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Як безспірно встановлено ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,62 га, ділянка №8 лот №22, на якій ростуть яблуневі дерева у кількості 280 одиниць. Межи зазначеної земельної ділянки визначено технічною документацією, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 13-25).
Виходячи з вищевказаних норм права та обставин, встановлених судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилковому-висновку про те, що
ОСОБА_3 не довела своє право на ділянку саду та плоди з нього і ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Правомочності власника щодо належної йому земельної ділянки здійснюються ним незалежно від волі та бажання інших осіб і можуть бути обмежені лише законом.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами сумісними діями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у жовтні 2006 року на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності, було зібрано вражай яблук, якім останні розпорядилися.
Однак, матеріали справи не містять жодного документу, що посвідчує право власності інших осіб (крім позивача) на сад, розташований на належній позивачці земельній ділянки. Відсутній в матеріалах справи і договір оренди земельної ділянки, належної позивачки, укладений між нею та відповідачами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зібрали вражай яблук на земельній ділянці позивачки не маючи на це правових підстав.
Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи положення ст. 1213 ЦК України, оскільки вказане безпідставне набуте майно неможливо повернути за тих підстав, що відповідачі їм розпорядилися, останні зобов'язані відшкодувати позивачці його вартість.
Із сукупності зібраних доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, зокрема: довідки Ізобільненської сільської ради від 2 жовтня 2006 року № 520, виливає, що на земельній ділянки позивачки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3( ділянка №8 на лоті №22), відповідачами 01 жовтня 2006 року був зібраний врожай яблук у кількості 32 контейнера (а.с.7), довідкою директора ДП «Центральний ринок» Нижньогірського району АР Крим підтверджена вартість яблук (а.с.6). Таким чином вартість майна, що підлягає відшкодуванню відповідачами позивачу у солідарному порядку згідно положень ст.ст.1190,1212,1213 ЦК України складає 26880 грн. = 32 контейнера х 280 кг.(вага стандартного контейнера ) х 3 грн. (вартість 1 кг. яблук).
Доводи відвідачів про те, що позивачами не доведено кількість зібраного вражаю та його вартість, спростовуються вищенаведеними матеріалами справи.
Крім того, в порушення ст.60 ЦПК України відповідачі не надали належних доказів в обґрунтування заперечень проти заявленого позову. Надані відповідачами докази на підтвердження заперечень не можуть бути взяти до уваги, оскільки не були предметом дослідження суду першої інстанції, а також не містять в собі фактичних даних, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ВАТ «Примор'я» задоволенню не підлягають за безпідставністю.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2007 року - задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 24 грудня 2007 року -скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 26880 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі по 149,4 грн. з кожного.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Примор'я» та іншої частині позовних вимог - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути
оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної
сили.