Справа № 22-2519/09

Категорія 48

Головуючий 1 інстанції Гібалкж Т.Я.

Доповідач Кочкова Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костюченко Н.Є.

суддів - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.

при секретарі - Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, призначених рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 28 квітня 2006 року на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування позову посилався на те, що з 12 жовтня 2007 року донька ОСОБА_3 проживає з ним, відповідачка не надає допомоги на її утримання, тому відсутні законні підстави для стягнення з нього аліментів у розмірі 1/3 частини доходів.

7 квітня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 з ним, посилаючись на те, що мати дівчинки ОСОБА_2 12 жовтня 2007 року її вигнала.

20 жовтня 2008 року позивач уточнив свої позовні вимоги і замість позову про звільнення від сплати аліментів заявив позов про стягнення аліментів на з відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх доходів, починаючи з 12 жовтня 2007 року і до повноліття дитини.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. А саме, визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 3а адресою АДРЕСА_1. З ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на користь батька дитини ОСОБА_1 починаючи з 20 жовтня 2008 року до повноліття дитини. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 березня 2009 року у частині терміну стягнення аліментів та причини зміни місця проживання дитини. Просить вказати у судовому рішенні, що донька ОСОБА_3 12 жовтня 2007 року стала проживати з ним, оскільки ОСОБА_2 вигнала її з дому. Крім того, просить стягувати аліменти починаючи з 14 січня 2008 року, - з моменту звернення його до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів чи з 12 жовтня 2007 року - з моменту, коли донька ОСОБА_3 стала проживали з ним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що вона була відсутня у судовому засіданні 4 березня 2009 року, тому суд порушив її право на дачу пояснень та надання доказів. Крім того, суд фактично не розглянув первісні позовні вимоги позивача та невірно визначив розмір аліментів, які стягнув із неї на утримання доньки ОСОБА_3.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом 1 інстанції було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на теперішній час проживає з позивачем. Відповідачка добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання, тому (згідно із ст. 180,181 СК України) повинна платити аліменти і суд 1 інстанції визначив розмір аліментів - 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Висловлюючи незгоду із вказаним розміром, відповідачка в апеляційній скарзі не навела конкретних обставин, які б свідчили про те, що визначений судом розмір аліментів є завеликим.

Доводи ОСОБА_2 про те, що суд порушив її право на дачу пояснень та надання доказів у судовому засіданні - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона неодноразово приймала участь у судових засіданнях і давала пояснення, а жодних доказів до апеляційної скарги не прикладено. Не знайшли свого підтвердження і посилання ОСОБА_2 на те, що її представник - адвокат ОСОБА_5 - мав обмежені повноваження, оскільки вказаний адвокат приймав участь у розгляді справи (у тому числі у судовому засіданні 4 березня 2009 року) на підставі ордеру (а.с. 51), у якому будь-які обмеження відсутні.

Не являється підставою для скасування рішення суду і посилання ОСОБА_2 на те, що суд не розглянув вимоги первісного позову, оскільки справа за аналогічним позовом перебуває у провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська, тобто можливість розгляду вказаних позовних вимог не втрачена.

Доводи позивача ОСОБА_1 про необхідність зміни рішення та запису в ньому про те, що донька ОСОБА_3 12 жовтня 2007 року стала проживати з ним, оскільки ОСОБА_2 вигнала її з дому - не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані обставини згідно із ст. 309 ЦПК України не являються підставою для зміни рішення.

Також не являється підставою для зміни рішення посилання ОСОБА_1 на необхідність стягнення аліментів з 12 жовтня 2007 року чи з 14 січня 2008 року, оскільки позов про стягнення аліментів пред'явлений ним уперше 20 жовтня 2007 року.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду, тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись, ст. ст. 307,308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена до Верховного Суду України.