Справа № 22-406/2010р. Головуючий у суді 1інстанції- Куценко О.В.
Категорія 5,21 Доповідач –Савченко С.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді – Гайсюка О.В.
Суддів – Савченко С.О., Чорнобривець О.С.
При секретарі – Пігель Г.М..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Токар ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м .Кіровограда від 23 листопада 2009 року,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю двох двоповерхових будинків, розташованих по АДРЕСА_1 та розподіл майна подружжя, визнання недійсним рішення третейського суду посилаючись на те, що вона та відповідач проживали в цивільному шлюбі з 1988 року, 23 липня 1993 року шлюб зареєстрували, ІНФОРМАЦІЯ_1 родивсь син ОСОБА_5. Спільно проживали до 2004 року і 16 вересня 2004 року шлюб розірвали.
Починаючи з 1988 року вони спільно будували другий поверх будинку АДРЕСА_1, а тому будинок являється спільною сумісною власністю.
В 1995 році купили занедбаний будинок по АДРЕСА_1, з дозволу виконкому Кіровоградської міської ради будинок знесли, земельні ділянки обєднали в одну з присвоєнням номера 8А і почали будувати ще один будинок, який закінчили будівництвом влітку 2004 року.
Під час шлюбу спільно придбали 7 автомобілів, зареєстрованих на відповідача, а також придбали кафе – закусочну «Кримські вина», разом в 1992 році створили ТОВ, «Лотос», засновником якого був відповідач, яке він переєстрував на своїх рідних.
З врахуванням інтересів сина просила виділити їй 2\3 частини спільного майна.
В грудні 2006 року позивачка доповнила позовні вимоги. Просила визнати недійсним та розірвати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що будинок є спільною сумісною власністю і вона не давала згоди на дарування. Крім того будинок був під забороною відчуження.
В жовтні 2009 року позивачка в поданій суду заяві про уточнення позовних вимог зазначила про зменшення позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя літню кухню-сауну та басейн, в порядку розподілу визнати за нею право власності на 1\2 частину цієї літньої кухні – сауни та басейну по АДРЕСА_1.
Рішенням Кіровського райсуду м. Кіровограда в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено з мотивів, що літня кухня-сауна і басейн не можуть бути окремими об’єктами нерухомості. В договорі дарування будинку позивачка не може ставити вимогу про розірвання договору дарування, оскільки вона не була дарувальником.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та прокурор доводи апеляційної скарги підтримали частково, просили справу направити на новий розгляд посилаючись на те, що судом не розглянути всі вимоги позивачки.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник з доводами скаржника та прокурора не погодились. Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, що не перешкоджає слуханню справи в її відсутності.
Перевіривши за матеріалами справи рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що рішення підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вирішуючи спір, суд вважав встановленим, що ОСОБА_3 був власником домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якого входили господарського - побутові будівлі літня кухня і басейн, призначені для обслуговування головного будинку, які не можуть бути об’єктами нерухомості, право власності на яке реєструється в органах БТІ, а тому неможливо визнати право власності на літню кухню і басейн
Крім того, розглядаючи спір про визнання недійсним договору дарування, суд прийшов до висновку, що 02 червня 2006 року ОСОБА_3 подарував домоволодіння за АДРЕСА_1 ОСОБА_2. Договір дарування реально укладений та виконаний. ОСОБА_2 не булу дарувальником і відповідно вимог 727 ЦК України не може ставити питання про розірвання договору дарування.
Однак рішення суду не можна визнати таким, що відповідає вимогам ст..ст. 11, 174 ч.3, 213, 214 ЦПК України.
Постанова №12 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» в п.20 зазначає, що скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої ст.. 311 ЦПК України, можливе, якщо суд першої інстанції розглянув не всі вимоги, які перебувають у нерозривному зв’язку з вимогами, щодо яких ухвалено рішення, і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Постановлюючи рішення щодо позовних вимог, визначених позовними заявами (а.с.4-7, 51 першого тому справи), уточнених 13 жовтня 2009 року (а.с.69 другого тому справи), суд не врахував, що позивачка при уточненні позову по суті відмовилась від позову, за яким було відкрито провадження у справі, фактично змінила предмет спору, хоч ці вимоги нерозривно пов’язані, питання про прийняття відмови і про закриття з цих підстав провадження у справі за правилами ст.206 ЦПК України суд не вирішував і на порушення ст.ст.213, 214 ЦПК України ці вимоги не розглядав. Такі процесуальні порушення відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення і передачі справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. 303, п.5 ч.1 ст. 307, п.5 ч.1 ст. 311, ст.ст. 313- 315, 319 ЦК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 листопада 2009 року скасувати.
Справу направити до того ж суду на новий розгляд іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженеа до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання неюзаконної сили.
Головуючий :/підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області С.О. Савченко