У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

03 березня 2010 р.                                                                                                             м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

        головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,

                суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,

                 при секретарі Плавайко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 січня 2009 р. за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, треті особи – орган опіки та піклування Ужгородської міської ради та приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання договору дарування недійсним і переведення прав та обов’язків покупця, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у січні 2008 р.

Просив визнати недійсним договір дарування від 16.09.04 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в інтересах неповнолітньої доньки – ОСОБА_6, як удаваний правочин, що приховує договір купівлі-продажу частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та перевести переважне право купівлі цієї частини з ОСОБА_5 на нього.

На обґрунтування зазначав, що з березня 1998 р. житловий будинок АДРЕСА_1 належить йому та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності. 16.09.04 р. остання подарувала свою частку ОСОБА_6, про що йому стало відомо лише в 2007 р.

Вважає договір дарування удаваним правочином, оскільки такий укладено для приховання насправді вчиненого договору купівлі-продажу, що порушило його переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13.01.09 р. у позові відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив, а згодом і ОСОБА_3 (як правонаступниця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2) просить скасувати це рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Доводить про порушення судом норм матеріального процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та неналежну оцінку доказів.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір дарування не є удаваним правочином, тобто прихованим договором купівлі-продажу частки у праві власності, оскільки факт продажу та передачі грошей ОСОБА_4 не знайшов свого підтвердження.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.

За правилами ст. 235 ЦПК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був учинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для визнання правочину удаваним необхідно встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

Згідно з вимогами ст. 218 ч. 1 ЦК заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Окрім того, відповідно до ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як видно з матеріалів справи, позовні вимоги базуються на показаннях свідків і доказів фактичного укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 немає.

Положеннями ст.ст. 10 ч.3, 60 ч.1 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

ухвалила:

1.   1.     Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

2.   2.     Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 січня 2009 р. залишити без змін.

3.   3.     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

      Судді: