У Х В А Л А
Іменем України
12 березня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді-доповідача Куштана Б.П.,
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Медяник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2009 р., ухваленого в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа – земельний відділ Ужгородської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
встановила:
рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17.11.09 р. у позові відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про повне задоволення позову. Доводить про порушення судом норм матеріального права (ст.ст. 39, 91 ЗК України).
У письмовому запереченні відповідачка ОСОБА_4 вказує на безпідставність апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін.
Третя особа письмових заперечень або пояснень на скаргу не подала, в судове засідання не з’явилася, хоча про час і місце такого була належно повідомлена.
Суд першої інстанції виходив з цілковитої безпідставності позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.
За правилами ст. 303 ч.1 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
З огляду на останній пункт можливим є застосування також цивільно-правових способів захисту, передбачених ст.ст. 16, 391 ЦК України.
Разом з тим, у відповідності з вимогами ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист своїх прав лише в разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Як видно з матеріалів справи, позовні вимоги базуються на самовільному встановленні відповідачкою металевих воріт на землях загального користування (дорозі) за 17 м від заїзду на її власну земельну ділянку та розкиданні будівельного сміття (дощок) безпосередньо перед цим заїздом.
За правилами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Позивачка не подала жодних доказів у підтвердження своїх доводів. Натомість останні спростовуються показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, листами-відповідями Ужгородського міськвиконкому від 01.07.09 р. та відділу Держкомзему в м. Ужгород від 01.07.09 р. (а.с.28-30).
__________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-585/10 Номер рядка статистичного звіту: 45
Головуючий у першій інстанції: Бедьо В.І.
Доповідач: Куштан Б.П.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 листопада 2009 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: